2) Економічна система монополістичного капіталізму
Бурхливий розвиток продуктивних сил в кінці XIX ст. пов'язаний з швидким зростанням капіталоємних галузей важкої промисловості, великим залізнодорожним будівництвом, переходом від віку пари до віку електрики, призвів до утворення великих і зверх великих за масштабами XIX ст. підприємств, переходу від індивідуальної капіталістичної власності до її акціонерної форми. Все це проклало дорогу до монополії-найвищої форми капіталу, яка і нині є пануючою в буржуазному суспільстві і утворює основу монополістичної стадії капіталізму.
Тенденція до монопольного панування закладена в самій природі капіталу. Але реальні умови для монополій склалися лише наприкінці XIX ст. на основі досягнутого до того часу високого ступеня концентрації виробництва.
На певному етапі високий ступінь концентрації виробництва неминуче призводить до того, що основна його доля зосереджується в руках обмеженої кількості великих підприємств. Монополія приходить на зміну вільній конкуренції.
В цих умовах перед підприємцями виникла альтернатива: або орієнтуватися на розгортання виснажливої конкуренції проти інших капіталістів в галузі, або стати на шлях, узгодження з ними важливих напрямів виробничої і ринкової діяльності. При першому варіанті треба було йти на серйозний ризик, великі затрати коштів, другий варіант був більш прийнятним і вигідним, а у багатьох випадках - неминучим. Йому утворюються пенні союзи, змови, узгодження про спільну виробничу діяльність і особливо про єдину ринкову стратегію про рівень цін. поділ ринків збуту і джерел сировини, регулюванні умов оплати праці і т.д.
Утворення монополістичного капіталу, хоча і є закономірним результатом концентрації і централізації капіталу, знаменує не тільки панування капіталістичних виробничих відносин, але і їх суттєву якісну зміну.
Панівною формою господарювання стають акціонерні товариства (корпорації), підприємства. капітал яких утворюється на основі об'єднання багатьох Індивідуальних капіталів і особистих збережень посередництвом випуску акцій - цінних паперів, які дають право їх власникам на отримання частини доходу акціонерного товариства і управління ним, Капіталістична власність ь корпорації приймає асоційовану (колективну) форму.
В утворенні монополістичних союзів вирішальну роль відіграли різні форми централізації капіталу в руках великих корпорацій. Спочатку переважала горизонтальна інтеграція, утворення монополістичних об'єднань в рамках однієї галузі. В результаті виникли галузеві монополії у вигляді картелів, синдикатів і трестів.
Картелі - угоди між самостійними підприємствами однієї галузі про ціни, ринки збуту, долю кожного у виробництві, обмін патентами І тлі. Синдикати більш високий ступінь монополізації. Тут підприємства галузі, зберігаючи юридичну і виробничу самостійність, об'єднують свою комерційну діяльність, створюючи відповідні контори для збуту продукції. Трести - вища форма промислових монополій початку ХХст., де повністю об'єднуються і збут, і виробництво, і фінанси підприємств. В залежності від рівня концентрації виробництва І централізації капіталу різні форми монополістичних об'єднань отримали не однакове поширення в окремих країнах. Так, картелі зайняли ведуче положення в. Німеччині, синдикати - у Франції і Росії, трести - у СШЛ.
З 20-х років у США, а пізніше в інших країнах переважає вертикальна інтеграція або комбінування, - об'єднання в рамках однієї корпорації послідовних взаємопов'язаних виробництв ряду галузей ( від добутку сировини до випуску готової продукції і післяпродажного обслуговування споживачів).
Вертикальна Інтеграція є частиною більш загального процесу диверсифікації. Диверсифікація - це проникнення капіталу даної корпорації в галузі, які прямо не зв'язані з основною сферою її діяльності. Вона створює сприятливі умови для переливу капіталу із менш рентабельних виробництв у більш рентабельні і перспективні, підвищує стійкість корпорації в період економічних криз і т.д.
На базі диверсифікації утворюються концерни -- великі багатогалузеві корпорації, які поступово стають ведучою формою промислових монополій.
З 60-х років XX ст. в економіці США І інших країн помітне місце стали займати, так звані конгломерати - монополістичні об'єднання, утворені, як правило, шляхом поглинання двох-трьох десятків дрібних і середніх фірм, які не мають між собою ніяких виробничих або інших функціональних зв'язків. Головна мета таких об'єднань - зірвати додатковий прибуток за рахунок гри на курсах акцій. Конгломерати доказали свою життєздатність тим, що зуміли широко маніпулювати фінансовими коштами і оперативно пристосовуватися до швидко змінюваної кон'юнктури.