Технологія зварювання(2, 3 к) (1)

51

ведуть від середини до кінців або зворотноступіньчатим чином від одного краю до іншого.

Довгі з'єднання, широко застосовуються при виготовленні резервуарів, суднобудуванні і при виготовленні різних місткостей, найчастіше зварюють врозбивку, зворотноступіньчатим способом.

Зварювання металу великої товщини

Багатошарові шви рекомендується виконувати методом "гірки" або "каскадом".

При зварюванні "гіркою" на ділянці довжиною 200 – 300 мм накладається перший шар. Потім після очищення першого шару від окалини, шлаку і бризок на нього накладається другий шар, по довжині в два рази більший, ніж перший. Потім, відступивши від початку другого шару на 200 – 300 мм, накласти третій. Таким чином виконується зварювання в обидві сторони від центральної "гірки" короткими швами.

Каскадний метод, що є різновидом зварювання "гіркою", застосовують при зварюванні листів товлщиною більш 20 – 25 мм.

Зварювання стикових з'єднань виконують з однієї або з двох сторін. Для боротьби з пропалами застосовуються знімні підкладки.

Знімні підкладки виготовляються з матеріалу, який під час зварювання не плавиться, тобто має хорошу теплопровідність і теплоємність. Таким матеріалом є мідь. Змінні підкладки в процесі зварювання іноді охолоджують водою.

Зварювання на підкладках має наступні переваги:

1.зварювальник працює більш впевнено, не боїться пропалів і напливів і, отже, може збільшити зварювальний струм на 20 – 30 %

2.виключається необхідність підварки кореня шва зворотного боку.

Зварювання чавуну

Зварювання чавуну застосовується в ремонтних роботах і для виготовлення зварнолитих конструкцій.

До зварних з'єднань чавунних деталей в залежності від типу та умов експлуатації пред'являють вимоги:

1.по механічній міцності:

2.по щільності (водонепроникності і газонепроникності);

3.оброблюваності ріжучим інструментом.

Зварюванням виправляється чавунне лиття як до механічної обробки, так і в процесі її, а також деталі, які були в експлуатації.

Зварювання чавуну – дуже складний процес. Це відбувається з наступних причин:

1.відбілювання в чавуні місця зварювання, тобто утворення твердої структури;

2.низька пластичність при нерівномірному нагріванні, що викликає тріщини в зоні зварювання;

52

3.неможливість зварювання в інших положеннях, крім нижнього, так як чавун не має пластичного стану при переході з твердого в рідкий;

4.утворення пористості за рахунок більшої ваги окису вуглецю і швидке твердіння розплавленого металу; низька стійкість металу зварного з'єднання проти оброблюваності тріщин;

5.різноманітність хімічного складу і структури навіть на одному і тому виробі, так як більш тонкі ділянки остигають швидше (відбілений чавун), чим більш масивні (сірий чавун);

6.неможливість зварювати чавунні деталі, які працювали тривалий час при температурі 300 °С і вище так як під дією високих температур вуглець і кремній окисляюються і чавун стає крихким;

7.погана зварюваність деталей, тривалий час що стикалися з гасом і мастилом;

8.погана оброблюваність на механічних верстатах;

9.утворення плівки окислів кремнію на поверхні ванни, що мають високу температуру плавлення.

Зварювання чавуну ведуть без підігріву (холодний спосіб зварювання), з місцевим підігрівом і з загальним подігрівом всього виробу.

Підготовку місць під зварювання виконують механічним шляхом або вогневим способом. Для утримання розплавленого металу зварювальної ванни застосовуються спеціальні форми. Формувальна маса має наступний склад:

1.кварцовий пісок, замішаний на рідкому склі – 40 %;

2.формувальна земля – 30 %;

3.біла глина – 30 %.

Підготовлена до зварювання деталь піддається загальному або місцевому підігріву до температури 350 – 450 °С. Іноді для особливо складних деталей підігрівання проводиться до температури 550 – 600 °С.

Зварювання виконують як на змінному, так і на постійному струмі. Величину струму підбирають з розрахунку 50 – 90 А на 1 мм діаметра електрода. Вибір способу зварювання залежить від вимог до зварного з'єднання.

Холодне зварювання чавуну

Не завжди можна застосувати підігрів зварюваємих деталей з цілого ряду причин: великий габарит, можливість жолоблення виробу і т. д. У таких випадках використовується холодний спосіб зварювання, при якому не виключається можливість появи тріщин в результаті нерівномірного нагріву, наявності ділянок твердого вибіленого чавуну в шві і близькошовній зоні, різної структури металу шва і основного. Для зменшення дії негативних факторів при холодному зварюванні чавуну застосовують ряд спеціальних заходів, що сприяють отриманню зварного з'єднання хорошої якості. Для запобігання утворення тріщин в металі шва, біляшовній зоні і основному металі використовують електроди, знижуючі відбіл металу, а також здійснюють ряд заходів, що сприяють поліпшенню властивостей металу біляшовної зони.

53

До технологічних заходів відносяться зменьшення напружень, що виникають в результаті усадки металу шва, і попередження надмірного перенагрівання металу при зварюванні. Зменшенням обсягу металу, наплавляємого за один прийом, і проковки металу в гарячому стані безпосередньо після зварювання. Надмірного перегріву металу можна уникнути, застосувавши електроди невеликого діаметру і виконуючи зварювання на невеликому струмі і врозкид.

Горяча зварка чавуну

Уникнути утворення тріщин, загартованих і вибілених ділянок в біляшовній зоні при ручному дуговому зварюванні можна за допомогою підігріву виробу перед зварюванням, а потім подальшого повільного охолодження. Крім того, при цьому поліпшується структура металу шва і біляшовної зони. Існує два способи горячого зварювання: напівгоряче і власне горяче. У тих випадках, коли жорсткість конструкції порівняно невелика, застосовується підігрів деталей до 600 – 700 °С тільки в місці зварювання, а при невеликому обсязі зварювання на виробах малої товщини – до 300 – 450 °С. Зварювання з місцевим підігрівом виробу називається напівгорячим. Зварювання із загальним підігрівом виробу і повільним охолодженням після зварювання називається горячим.

Перед зварюванням дефектне місце необхідно вирубати до здорового металу, обробити кромки, зачистити зварювані поверхні. Вирубане місце не повинно мати гострих кутів, так як рідкий метал може тут не сплавитися з основним. При великій площі зварювання ділянки слід по його периметру захистити графітовими пластинами, замішаними на рідкому склі. Це необхідно для запобігання витікання рідкого металу зварювальної ванни.

Щоб уникнути, появи тріщин і незначних деформацій, підігрівати виріб рекомендується повільно і рівномірно. Повільне охолодження досягається спільним охолодженням виробу з печчю, засипанням його піском або шлаком.

Зварювання виконують без перерви, підтримуючи температуру металу зварювальної ванни. При охолоджені металу зварювальної ванни він буде погано сплавлятись з основним металом. У цьому випадку слід посилити струм і попередній підігрів. Для охолодження температури розплавленого металу ванни рекомендується підкидати в неї шматки електродів. Щоб не робити перерви при зміні електрода, зварювання необхідно виконувати вдвох. При великому обсязі наплавленого металу зварювання ведуть ділянками, які відокремлюються одна від одної графітовими пластинами, а сусідні, ще не заварені ділянки, заповнюють піском.

Різновиди дугового зварювання чавуну.

Гаряче зварювання з попереднім і супутнім підігрівом виробу: зварювання виконують чавунним електродом діаметром 8 – 12 мм з графітизоваваним покриттям або вугільним електродом з чугунним присадковим прутком. Температура нагріву – до 400 – 450 °С. Для виробів

54

особливо складної форми – до 550 – 600 °С. Нагрівання здійснюється в газових або електричних печах, а також у горнах. Місце, яке підлягає заварці, обробляють і заформовують (для утримання розплавленого металу). Зварювання починають після висушування форми. Зварювальний струм повинен бути 50 – 90 А на 1 мм діаметра електрода. Для гарячого зварювання рекомендується застосовувати порошкову проволоку ПП-ЧЗ та ЛЧ- 6 (СО2).

Холодне зварювання без попереднього підігріву виробу проводиться електродами УОНМІ-43/45 та УОНІІ-13/55, а також електродами інших марок сталевими і мідно-нікелевими стрижнями. У важких і великих деталях проводиться підготовка місць, що підлягають заварці шляхом установки шпильок і зв'язків у обробленні шва. Для холодного зварювання чавуну застосовується порошкова проволока ПП-1, ПП-Ч2.

Зварювання сталевими електродами. При цьому виді зварювання з метою утворення міцного наплавленого металу в чавуні в виріб загвинчують шпильки, які згодом обварюють. Такий спосіб застосовують при ремонті важких і громіздких чавунних деталей. При зварюванні чавуну сталевими електродами метал шва зазвичай містить підвищену кількість вуглецю, в результаті чого має високу твердість і схильний до утворення тріщин. Для зниження твердості металу шва при зварюванні сталевими електродами застосовуються два способи:

1.зменшення глибини проплавлення основного металу, або процес зварювання ведеться по шару окисного флюсу, що містить до 30 % окалини, де флюс виконує функцію окислювача вуглецю;

2.нанесення на стрижень з вуглецевої сталі товстого графітизованого покриття, 30 % феросиліцію та 30 % графіту.

Зварювання міднозалізними електродами. Для зварювання чавуну застосовують міднозалізні електроди. Покриття цих електродів складається з основного типу, що містить залізний порошок. Типи електродів це електроди марки ОЗЧ-1 і МНЧ-1. Наплавлений метал цих електродів добре обробляється. Зварне з'еднання чавуну, виконане цими електродами, представляють собою механічну суміш міді та залізовуглецевого сплаву, з'єднаного з основним металом кристалами сталі, а також шляхом часткової дифузії міді в мікропори чавуну.

Зварювання залізнонікелевими електродами. Елекроди марки ЦЧ-3 та ЦН-3А виготовляють з залізнонікелевого дроту з покриттям фтористокарбонатного типу і застосовують для зварювання високоміцних і сірих чавунів.

Зварювання електродами з аустенітного чавуну з струмопідвідного покриття. Вони призначені для заварки дефектів лиття та ремонтного зварювання. Зварювання цими електродами ведуть постійним струмом при прямій полярності. Покриття цих електродів має хорошу електропровідність, і тому дуга горить поперемінно між металевим стрижнем і виробом, а також між покриттям і виробом.

55

Зварювання з застосуванням шпильок. Для відновлення відповідальних виробів різних габаритів, працюючих при значних навантаженнях і не вимагаючих обробки після зварювання, в виріб ввертають шпильки з маловуглецевої сталі, а зварювання виконують електродами типу Е42, Е42А, Е50, Е50А на постійному або змінному струмі. Чавун і сталь мають різну усадку, що приводить до поганого їх з'єднання. Крім того, наплавлена на чавун сталь збагачується вуглецем, стає крихкою і при охолодженні в ній утворюються тріщини. Для усунення цих недоліків і застосовують шпильки.

При товщині виробів понад 6 мм кромки зварюють під кутом 45°. На підготовлених кромках в шаховому порядку просвердлюють отвори, в них нарізують різьблення і вкручують шпильки. Діаметр шпильки дорівнює 0.2 товщини зварюваної кромки (шпильки діаметром менше 3 мм не ставлять), відстань між шпильками дорівнює 4 – 6 їх діаметра, відстань від кромки до шпильки 1,5 – 2 діаметра шпильки, глибина вкручування шпильки дорівнює двом діаметрам шпильки, висота шпильки над поверхнею виробу становить 0.5 – 1 діаметра шпильки. При товщині зварюваного металу вище 10 мм рекомендується між шпильками встанавлювати анкери товщиною 6 – 12 мм з низьковуглецевої сталі. Їх розташовують під кутом 45 ° і 90 ° до зварного шва після заварки ділянок між шпильками. Приварювати анкери можна не на всю товщину.

Зварювання з'єднань зі шпильками починається з обварювання шпильок кільцевими швами, подальше заварювання ділянок між обвареними шпильками і тільки після цього приступають до заплавки всієї розділки. Зварювання рекомендується виконувати ділянками не більше 100 – 150 мм, прагнучи до мінімальної кількості наплавленого металу. Для зварювання виробів товщиною до 5 мм застосовують електроди діаметром 3 – 4 мм, товщиною 5 – 10, діаметром 4 – 5 мм. Зварювальний струм для електродів діаметром 3 мм рекомендується 90 – 100 А, діаметром 4 та 5 мм – відповідно 130 – 160 та 180 – 200 А.

При відсутності спеціальних електродів зварювання рекомендується виконувати наступними електродами:

1.мідним стрижнем з навитої оболонкою з жерсті товщиною 0,3 – 0,4 мм, при цьому на електрод наноситься крейдяне покриття (80 % крейди, 20 % рідкого скла);

2.сталевий зварювальний дріт, запресований в мідну трубку (з тим же покриттям);

3.пучком, що складається зі сталевого і мідних стрижнів (з будь-яким захисним покриттям).

Режими і прийоми зварювання кольорових металів

Труднощі при зварюванні кольорових металів:

1.велика теплопровідність, інтенсивне відведення тепла від зони зварювання;

2.низька температура плавлення і кипіння, вологотекучість;

56

3.мала міцність і велика крихкість при високій температурі;

4.велика теплоємність і необхідність застосування високих теплових режимів;

5.здатність рідкого металу поглинати шкідливі гази (кисень, водень,

азот).

Зварювання міді і її сплавів

Мідь має високу електропровідність, теплоємність і корозійну стійкість, а також має досить високу пластичність.

Зварюваність міді залежить в першу чергу від її чистоти: чим менше в міді міститься шкідливих домішок (сірка, свинець, вісмут), тим вище її зварюваність.

Кращою зварюваємість має розкисленна мідь із вмістом кисню не більше

0,01 %.

Різновиди дугового зварювання міді

Зварювання вугільним електродом. Мідь товщиною до 3 мм зварюють по відбортовці без присадочного металу. Мідь товщиною більше 3 мм – з присадкою: мідь марки М1, фосфористою або кремнистою бронзою. При зварюванні застосовуються прутки діаметром 2 – 8 мм, з попереднім підігрівом металу до 250 – 350 0С, зварювання повинне здійснюватися постоянним струмом зворотної полярності і тільки в нижньому положенні. Щоб уникнути перегріву та інтенсивного окислення металу присаднього прутка при розплавленні, перетин останнього має бути 20 – 25 мм. Зварювання стиків ведеться на графітовій або азбестовій підкладці. Після зварювання шов проковують і швидко охолоджують.

Автоматичне зварювання під флюсом вуглецевим електродом. Зварювання здійснюється при товщині деталей 4 – 6 мм. У зварюваний стик вкладается смужка латуні і флюс ОСЦ-45, режим: постійний струм, пряма полярність, зварювальний струм 750 – 1000 А, напруга дуги 18 – 24 В, швидкість зварювання 16 – 22 м / г.

Автоматичне зварювання під флюсом металевим електродом. Застосовують зварювальний дріт М1, М2, флюси – ОСЦ-45, АН-20, АН-348А, режим: постійний струм зворотної полярності, зварювальний струм – 100А на 1 мм діаметра електрода, напруга дуги 38 – 40 В, швидкість зварювання 15 – 25 м/г.

Зварювання в середовищі аргону і азоту. Зварювання виробів товщиною 1,5 – 20 мм. Для цього необхідно зварювальний дріт М1 і М2, постійний струм зворотної полярності, струм 400 – 900А (залежно від товщини металу), діаметр вольфрамового електрода 2,5 – 5 мм, присадний дріт – 2 – 6 мм.

57

Зварювання латуні

При зварюванні латуні з неї випаровується цинк, і в шві утворюється пористість. Слід пам'ятати, що пари цинку токсичні, це створює значні труднощі при зварюванні латуні.

Існують такі різновиди дугового зварювання латуні:

Зварювання вугільним електродом. Воно здійснюєтся для листів товщиною 1– 10 мм. Присадочний метал при цьому виді зварювання – латунь з вмістом цинку 40 %, флюс – прокалена бура, режими зварювання ті ж, що і для міді.

Зварювання металевим електродом. Зварювання проходить при товщині листів 5 – 15 мм. Присадочний метал – латунь з вмістом 38,5 – 42,5 % цинку. Покриття електродів має бути двошаровим: перший шар товщиною 0,2 – 0,3 мм (30 % марганцевої руди, 30 % титановову концентрату, 15 % феромарганцю, 5 % сірчанокислого калію, 20 % крейди), другий шар товщиною 0,8 – 1,1 мм (борний шлак на рідкому склі).

Автоматичне зварювання під флюсом. Зварювання ведуть постійним струмом прямої полярності, електродний дріт – латунь ЛК62-05, ЛК80-3, бронза БрОЦ4-3, БрКМцЗ-1 або мідь М1, М2, МЗ діаметром 1,5 – 3 мм, флюси ОСЦ-45 або АН-348А, для листів товщиною 3 – 15 мм зварювальний струм 250 – 500 А, напруга дуги 30 – 42 В, швидкість зварювання – 16 – 18 м/г.

Зварювання бронзи

Найбільш поширені олов'яниста, алюминієва, марганцевиста, фосфориста, свинцевиста бронзи.

Прийоми зварювання бронзи такі:

Зварювання вугільним електродом. Присадний матеріал - литі прутки того ж складу, що й основний метал. Флюс – бура. Зварювання ведеться постійним струмом зворотної полярності. При цьому необхідний попередній підігрів основного металу до 250 – 300 °С.

Зварювання металевим електродом. Для зварювання оловянистої бронзи застосовуються електроди, стрижні яких включають в себе наступні компоненти: 8 % цинку, 6 % свинцю, 3 % олова, 0,2 % фосфору, 0,3 % заліза, 0,3 % нікелю, решта – мідь. Товщина покриття електрода становить 1,2 – 1,5 мм на сторону. Зварювання ведеться постійним струмом зворотної полярності. Здійснюється попередьній підігрів основного металу до 250 – 300 °С. При зварюванні безоловянистих бронз склад стрижня електрода повинен бути таким же, як і склад основного металу.

Автоматичне зварювання під флюсом. Цим способом зварюють алюмінієві бронзи, застосовуючи електродний дріт з бронзи БрАМц9-2 і флюс АН-20. Зварювання ведеться постійним струмом зворотної полярності при струмі 400 – 450 А і напрузі дуги 35 – 40 В.

Аргонно-дугове зварювання неплавким вольфрамовим електродом. Воно ведеться без флюсу. Присадний матеріал - прутки того ж складу, що й основний метал. Зварювання здійснюється постійним струмом прямої полярності.

58

Зварювання алюмінію і алюмінієвих сплавів

Алюміній має малу щільність, високу електро - і теплопровідність, високу корозійну стійкість в окисних середовищах і стійкість проти переходу в крихке становище при низьких температурах. Температура плавлення алюмінію 657 0С. При плавленні алюмінію на його поверхні утворюється тонка і міцна плівка окису (АlО2), температура плавлення якої 2050 0С. Ця плівка затрудняє зварювання алюмінію. Зруйнувати її можна введенням в зону плавлення флюсів.

Крім алюмінію поширені такі сплави: дюралімін (дюраль), що містить 4 – 5 % міді; АМЦ, що містить 1,5 % марганцю; АМг, що містить 1,5 – 7 % магнію; силумін, що містить 6 – 13 % кремнію.

Через їх міцності ці сплави використовуються в конструкціях, що працюють під навантаженням

Способи зварювання алюмінію і його сплавів.

Дугове зварювання вугільним електродом. Воно застосовується при товщині металу від 1,5 до 20 мм і при заварці дефектів лиття з алюмінію і його сплавів. Зварювання ведеться на графітових або сталевих підкладках. При товщині листів понад 10 мм необхідне оброблення кромокок під загальним кутом 60-70°. Використовуються вугільні або графітові електроди діаметром 8 – 15 мм. Зварювальний струм повинен бути 150 – 500 А (при товщині основного металу більше 25 мм – 700 – 900 А). Зварювання ведеться постійним струмом прямої полярності. При зварюванні на основний і присадний метал наноситься флюс для захисту від попадання окисної плівки алюмінію в метал шва.

Дугове зварювання металевим електродом. Воно застосовується для зварювання та наплавлення деталей з чистого алюмінію. Зварювання ведеться електродами ОЗА-1 та ОЗА- 2 з попереднім підігрівом: для основного металу товщиною 6 – 9 мм – до 200 – 250 °С, 9 – 16 мм – до 300 – 350 °С. Електроди перед зварюванням просушують при температурі 150 – 200 °С протягом 2 годин, кромки обробляють при товщині металу більше 20 мм. Зварювання виконують при зазорі між листами 0,5 – 1 мм з двох сторін. Зварювання ведется постійним струмом зворотної полярності. Зварювальний струм повинен бути 25 – 32 А на кожен міліметр діаметра електрода. Після зварювання шов слід негайно промити горячою водою і очистити сталевою щіткою від залишків шлаку.

Автоматичне зварювання по флюсу. Для цього застосовується зварювальний дріт СвА97 і СвАМЦ діаметром 2 – 3 мм. Зварювання ведется постійним струмом зворотної полярності. Зварювальний струм повинен бути 300 – 400 А. Напруга дуги 38 – 44 В.

Аргонно-дугове зварювання (ручне і автоматичне). Зварювання виконують неплавким електродом змінним струмом, зварювання плавким електродом - постійним струмом зворотної полярності.

59

Підготовка до зварювання деталей з алюмінію і алюмінієвих сплавів наступна:

1.ретельне очищення кромок, травлення;

2.промивка;

3.нейтралізація.

Всі ці операції мають бути виконані за 2 – 3 години до зварювання. Такий же процедурі слід піддавати присадний дріт.

Зварювання титану

Титан при високій температурі нагріву і расплавленні стає активним, з'єднується з киснем, воднем, азотом. Тому при зварюванні його необхідно захистити від взаємодії з атмосферою.

При зварюванні титанових сплавів слід виконувати наступні умови:

1.травлення кромок проводиться в суміші, що складається з 350 см3 соляної кислоти, 50 см3 плавикової кислоти та 600 см3 води, або механічною зачисткою кромок до металевого блиску з подальшим знежиренням;

2.повний захист підготовленого металу і ділянки, що під час зварювання перебуває при температурі вище 500 °С, від дії атмосфери;

3.застосування чистих захисних газів без сумішу кисню, водню, азоту і водяної пари;

4.мінімальний час нагрівання при зварюванні.

Зварювання титану здійснюється в захисних газах і під флюсом. Режим зварювання такий;

1.постійний струм прямої полярності;

2.зварювальний струм – 40 – 140 А;

3.напруга дуги – 14 – 18 В.

Нікель і його сплави

Нікель має високу антикорозійну стійкість, пластичність і міцність.

Основні труднощі які заважають при зварюванні нікелю схильність металу шва утворювати пори і кристалізаційні тріщини. Плівка окису нікелю, температура плавлення якої становить 1850 °С, тобто вище температури плавлення самого нікелю (1453 °С), також ускладнює зварювання.

Прийоми зварювання нікелю:

Ручне дугове зварювання металевим електродом. Воно виконується постійним струмом зворотної полярності короткою дугою. Для зварки використовуються електроди марки Н37К. Під час зварювання кінцем електрода необхідно робити зворотньо-поступальні рухи. При зміні електрода або при випадкових обривах дуги її збуджують, відступаючи на 5 – 6 мм від кратера назад. Кожен наступний шов слід зварювати після охолодження зварного з'єднання і ретельного очищення від шлаку і бризок. Для зварювання міднонікелевих сплавів використовують електроди МЗОК. Зварювання виконують струмом зворотної полярності .

60

Ручне аргонодуговае зварювання. Нікель і його сплави зварюють неплавким вольфрамовим електродом постійним струмом прямої полярності. Щоб попередити утворення пір в металі шва, до аргону слід добавляти водень. Появу пір в металі шва можна також усунути введенням до складу дроту ніобію, алюмінію і кремнію, котрі пов'язують гази.

Протипожежна безпека

Для усунення причин, що сприяють виникненню пожеж, необхідно виконувати слідуючі протипожежні заходи:

1.не можна зберігати в робочому стані або в робочій зоні легкозаймисті або вогненебезпечні матеріали;

2.необхідно захищати дерев'яні настили від займання листовим залізом або асбестом;

3.кожен зварювальний пост повинен мати вогнегасник, бачок або відро з водою, а також ящик з піском і лопатою;

4.після закінчення зварювальних робіт слід перевіряти робоче місце і зону, де проводилися зварювальні роботи, і не залишати відкритого полум'я і тліючих речей.

Забороняється:

1.приступати до роботи при несправній апаратурі;

2.вести зварювання свіжопофарбованих конструкцій;

3.користуватися одягом і рукавицями, маючи хоча б сліди мастила, жирів, бензину, гасу та інших горючих рідин і речовин;

4.зберігати у зварювальних кабінах одяг, горючу рідину та інші легкозаймисті предмети і матеріали;

5.дозволяти виконувати роботу учням і робітникам, тим, що не здали іспит з зварювальних робіт;

6.допускати стикання електричних дротів з ємкостями зі стисненими та зрідженими газами;

Гасити палаючий бензол, бензин, гас і т. п. водою не можна, так як гарячі рідини легше води і не розчиняються в ній, а отже, будуть находиться на її поверхні, горіти і розтікатися на велику площу. Для гасіння пожежі в цьому випадку необхідно застосовувати пінні вогнегасники, а для невеликих вогнищ пожежі – сухий пісок, землю, шлак.