16.Тропи. Їх функції у художніх творах.

Троп— мовний зворот, у якому слово або словосполучення ужите в переносному значенні, що додає мові виразності, естетичного ефекту.

Тропи:

1. Порівняння — зворот, побудований на зіставленні певних ознак чи якостей зображуваних об'єктів.

2. Епітет— художнє означення, яке слугує для увиразнення зображуваного, найчастіше відіграє роль орнаментального прикрашування художньої мови, може мати оцінну функцію.

3. Метафора— троп, оснований на образному розкритті суті та особливостей предмета чи явища шляхом перенесення на нього за подібністю ознак і властивостей іншого предмета чи явища.

4. Метонімія— троп, який полягає в заміні назви одного явища чи предмета іншою, асоціативно з ним пов'язаною.

5. Перифраз— вживання замість слова чи імені описового вислову.

6. Синекдоха— вид метонімії, у якому заміна понять відбувається переважно на основі кількісного зв’язку.

7. Алегорія — троп, у якому конкретний образ є формою розкриття абстрактного уявлення, судження, поняття.

8. Гіпербола— художній засіб, що полягає в перебільшенні властивостей з метою їх увиразнення та надання емоційного заряду.

9. Літота-зображення предмета чи явища в надмірно зменшеному вигляді.

10. Символ-умовне означення явища або поняття іншим на основі подібності задля стислого і яскравого розкриття образу.

11. Оксиморон-поєднання протилежних понять.

12. Персоніфікація- вид метафори — вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом зображення його у вигляді живої особи і наділеного її властивостями.

13. Іронія- художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

14. Сарказм— зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства.

15. Евфемізм- слово-замінник, уживане замість ненормативної лексики або грубих або різких слів і висловів, які неприйнятні в загальному вжитку в "культурному співтоваристві", а також умовне позначення деяких власних імен

17.Синтаксичні фігури поетичної мови. Їх функції

Синтаксичні (стилістичні) фігури—незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми і вживаються для оздоблення мовлення.

Інверсія — незвичайна розстановка слів у реченні.

Еліпс— пропуску реченні слова чи словосполучення, зрозумілого з контексту, для вираження динамічності чи енергійності мови, а також для уникнення повторів.

Паралелізм— паралельне зображення за аналогією кількох явищ з різних сфер життя з метою їх художнього зіставлення.

Антитеза— художньо увиразнене протиставлення життєвих явищ, думок, ознак, понять, почуттів.

Градація — нагромадження однорідних понять та образів з певною художньою метою.

Повтор — стилістична фігура, що утворюється за допомогою певної організації мовних елементів і має виразну експресивно-зображальну функцію.

Анафора— єдинопочаток, повторення звуків, слова,

групи слів на початку речень, віршових рядків, строф.

Епіфора— повтор групи звуків чи слів у кінці рядків або строф.

Рефрен— повтор між рядками чи строфами

Кільце — повтор слова чи групи слів на початку і в кінці фрази, рядка, строфи.

Риторичні фігури — стилістичні звороти, що надають художній мові експресії, емоційності, впливової сили.

Апосіопеза- стилістична фігура, незавершене обірване речення, в якому думка висловлена не повністю.

Анаколу́ф — синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в граматичній неузгодженості членів речення.

Асиндетон — це стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв'язують окремі слова й частини фраз.

Полісиндето́н— стилістична фігура, що полягає у такій побудові фрази, при якій всі або майже всі однорідні члени речення зв'язані між собою одним і тим самим сполучником.

Зіткнення-повторення слова або словосполучення в кінці речення чи віршового рядка і на початку наступного.

Тавтологія- використання повторювання або надлишковості у мові, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює зміст іншої.