
- •1.Літературознавство як наука.
- •2.Література як вид мистецтва.
- •4.Художній твір як основна форма буття літератури.
- •5.Категорії ‘зміст’ та ‘форма’ худ.Твору
- •6.Критерії класифікації літ.Творів. Літ.Роди
- •7.Жанри епічних творів, їх особливості.
- •8.Жанри ліричних творів, їх особливості.
- •9.Жанри драматичних творів, їх особливості
- •10.Ліро-епічні жанри, їх особливості.
- •11.Композиція літ.Твору
- •12.Сюжет художнього твору. Елементи сюжету.
- •13.Позасюжетні елементи, їх функції.
- •14.Специфіка мови худ.Літератури.
- •15.Засоби поетичної лексики, їх функції
- •16.Тропи. Їх функції у художніх творах.
- •17.Синтаксичні фігури поетичної мови. Їх функції
- •18.Фонічні фігури поетичної мови, їх функції.
- •19.Віршознавство як розділ поетики, його галузі.
- •20.Специфіка віршованої і прозової мови.
- •21.Класифікація систем віршування.
- •22.Силабічна і тонічна системи віршування, їх ознаки.
- •23.Силабо-тонічне віршування.
- •24.Ритм та ритмотворні одиниці поетичного тексту.
- •25.Літературний процес. Художній метод
- •26.Стиль доби. Стиль митця.
- •27.Класицизм як літературний напрям.
- •28.Сентименталізм як літературний напрям.
- •29.Романтизм як літературний напрям.
- •30.Реалізм як літературний напрям.
- •31.Модернізм як літературний напрям.
- •32.Постмодернізм як літературний напрям.
- •33.Літературні епохи
- •34.Літературні течії
16.Тропи. Їх функції у художніх творах.
Троп— мовний зворот, у якому слово або словосполучення ужите в переносному значенні, що додає мові виразності, естетичного ефекту.
Тропи:
-
Порівняння — зворот, побудований на зіставленні певних ознак чи якостей зображуваних об'єктів.
-
Епітет— художнє означення, яке слугує для увиразнення зображуваного, найчастіше відіграє роль орнаментального прикрашування художньої мови, може мати оцінну функцію.
-
Метафора— троп, оснований на образному розкритті суті та особливостей предмета чи явища шляхом перенесення на нього за подібністю ознак і властивостей іншого предмета чи явища.
-
Метонімія— троп, який полягає в заміні назви одного явища чи предмета іншою, асоціативно з ним пов'язаною.
-
Перифраз— вживання замість слова чи імені описового вислову.
-
Синекдоха— вид метонімії, у якому заміна понять відбувається переважно на основі кількісного зв’язку.
-
Алегорія — троп, у якому конкретний образ є формою розкриття абстрактного уявлення, судження, поняття.
-
Гіпербола— художній засіб, що полягає в перебільшенні властивостей з метою їх увиразнення та надання емоційного заряду.
-
Літота-зображення предмета чи явища в надмірно зменшеному вигляді.
-
Символ-умовне означення явища або поняття іншим на основі подібності задля стислого і яскравого розкриття образу.
-
Оксиморон-поєднання протилежних понять.
-
Персоніфікація- вид метафори — вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом зображення його у вигляді живої особи і наділеного її властивостями.
-
Іронія- художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.
-
Сарказм— зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства.
-
Евфемізм- слово-замінник, уживане замість ненормативної лексики або грубих або різких слів і висловів, які неприйнятні в загальному вжитку в "культурному співтоваристві", а також умовне позначення деяких власних імен
17.Синтаксичні фігури поетичної мови. Їх функції
Синтаксичні (стилістичні) фігури—незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми і вживаються для оздоблення мовлення.
Інверсія — незвичайна розстановка слів у реченні.
Еліпс— пропуску реченні слова чи словосполучення, зрозумілого з контексту, для вираження динамічності чи енергійності мови, а також для уникнення повторів.
Паралелізм— паралельне зображення за аналогією кількох явищ з різних сфер життя з метою їх художнього зіставлення.
Антитеза— художньо увиразнене протиставлення життєвих явищ, думок, ознак, понять, почуттів.
Градація — нагромадження однорідних понять та образів з певною художньою метою.
Повтор — стилістична фігура, що утворюється за допомогою певної організації мовних елементів і має виразну експресивно-зображальну функцію.
Анафора— єдинопочаток, повторення звуків, слова,
групи слів на початку речень, віршових рядків, строф.
Епіфора— повтор групи звуків чи слів у кінці рядків або строф.
Рефрен— повтор між рядками чи строфами
Кільце — повтор слова чи групи слів на початку і в кінці фрази, рядка, строфи.
Риторичні фігури — стилістичні звороти, що надають художній мові експресії, емоційності, впливової сили.
Апосіопеза- стилістична фігура, незавершене обірване речення, в якому думка висловлена не повністю.
Анаколу́ф — синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в граматичній неузгодженості членів речення.
Асиндетон — це стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв'язують окремі слова й частини фраз.
Полісиндето́н— стилістична фігура, що полягає у такій побудові фрази, при якій всі або майже всі однорідні члени речення зв'язані між собою одним і тим самим сполучником.
Зіткнення-повторення слова або словосполучення в кінці речення чи віршового рядка і на початку наступного.
Тавтологія- використання повторювання або надлишковості у мові, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює зміст іншої.