
- •1.Поняття,предмет і сутність, функції, суб’єкти та об’єкти мпп
- •2. Глобальні проблеми сучасності та мп.
- •3.Роль України як суб’єкта мп, основні засади зовнішньої політики.
- •4. Етапи становлення мiжнародного права. Ролъ оон у формуваннi
- •5.Етапи становлення науки мiжнародного права. Вплив г.Гроцiя на розвиток мiжнародного права. Ocновні напрями сучасної доктрини мiжнародного права.
- •6. Основні та другорядні джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду оон про джерела міжнародного права. Доктринальні підходи до джерел міжнародного права.
- •7. Місце міжнародного договору серед джерел міжнародного права. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 23.05.1969.
- •8. Співвідношення міжнародного договору і звичаю.
- •9. Поняття та характерні риси норми мп. Значення норм міжнародного «м’якого права».
- •10. Класифікація мпн за різними підставами.
- •III. За сферою дії:
- •IV. За юридичною силою:
- •V. За змістом правил поведінки:
- •VI. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання:
- •12. Кодифікація норм міжнародного права та їх значення для подальшого розвитку міжнародного права. Суть і цілі кодифікації
- •13. Характеристика принципів сучасного міжнародного права: юридична природа, умови функціонування, сфера дії. Кодифікація принципів
- •14. Система принципів сучасного міжнародного права. Загальні принципи права та міжнародне право.
- •15. Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія принципів.
- •16. Принцип незастосування сили та загрози силою
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип непорушності державних кордонів
- •19. Принцип територіальної цілісності держави
- •20. Принцип мирного розв’язання міжнародних спорів
- •21.Принцип невтручання у внутрішні справи
- •22.Принцип загальної поваги до прав людини
- •23.Принцип співробітництва
- •24.Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань
- •25.Принцип самовизначення народів і націй
- •26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права
- •27.Класифiкацiя суб'ектiв мiжнародного права. Доктринальнi дискусii вiдносно проблеми суб'єктів мiжнародного права,
- •28.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi держави.
- •29.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi нацiй та народiв.
- •30. Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi державноподiбних утворень.
- •31. Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій
- •32. Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичної особи
- •33. Поняття, юридична природа та значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.
- •34. Визнання держав у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •35. Визнання уряду в сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •36. Поняття, юридична природа і значення правонаступництва. Об’єкти правонаступництва. Види правонаступництва.
- •37. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності. Зміст і підстави міжнародно-правової відповідальності. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •38. Поняття та види міжнародних правопорушень
- •39. Види міжнародно- правової відповідальності. Форми міжнародно правової- відповідальності
- •40. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
- •41. Сучасна система міжнародно-правових санкцій
- •42. Види територій у міжнародному праві залежно від правового режиму
- •43. Територія з міжнародним режимом
- •44. Території зі змішаним правовим режимом
- •45. Поняття, юридична природа та склад державної території
- •46. Правовий режим міжнародних рік.
- •47. Міжнародно-правовий статус Арктики і Антарктики.
- •48. Міжнародно-правове регулювання громадянства.
- •49. Поняття і джерела права міжнародних договорів.
- •50. Припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •51. Стадії укладання міжнародного договору
- •52. Значення положень ст.9 Конституції України в умовах активного входження України у світове співтовариство
- •53. Класифікація міжнародних договорів. Форма, структура і найменування міжнародних договорів
- •54. Дія й дійсність міжнародних договорів
- •55. Застереження до міжнародних договорів.
- •56. Тлумачення міжнародних договорів
- •57. Початок і закінчення дипломатичної місії
- •58. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •59. Імунітети та привілеї консульських установ
- •60. Консульські функції та засоби іх здійснення
- •61. Дипломатичний корпус. Дуаєн дипломатичного корпусу
- •62. Поняття і джерела консульського права
- •63. Система органів зовнішніх зносин держав
- •64. Призначення консулів. Патент і екзекватура ї. Консульський округ.
- •65. Імунітети і привілеї дипломатичного представництва
- •66. Склад і функції дипломатичного представництва
- •67. Імунітети та привілеї дипломатичного представництва
- •68. Поняття міжнародних конференцій
- •69. Рада Європи
- •70.Система оон.
- •71.Статут міжнародного суду оон
- •Глава I: Організація Суду
- •Глава II: Компетенція Суду
- •Глава III: Судочинство
- •Глава IV: Консультативні висновки
- •Глава V: Поправки
- •72.Міжнародно-правовий статус міжнародних організацій
- •73.Міжнародна правосубєктність міжнародних організацій
- •74.Функції міжнародних організацій. Особливості правового статусу посадових осіб і службовців мо.
- •75.Структура і функції єс
- •76. Види міжнародних організацій
- •77. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •78. Спеціалізовані установи системи оон
- •79. Регіональні міжнародні організації (х-ка 2-3 міжнародних організацій за вибором)
- •80. Організація по безпеці і співробітництву в Єпропі
- •81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.
- •82.Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій.
- •83.Права людини в історії міжнародних відносин.
- •85. Джерела інституту прав людини.
- •86 Класифікація прав людини. Порівняльна характеристика критеріїв класифікації прав людини.
- •87. Регіональне співробітництво у галузі прав людини
- •88 Реалізація міжнародних норм з прав людини у Конституції України
- •89. Національні засоби забезпечення зобовязань з прав людини в Україні
35. Визнання уряду в сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
Значення і правові наслідки визнання нового уряду відрізняються від визнання нової держави. Визнання уряду надає йому можливість репрезентувати державу в міжнародних відносинах.
Питання визнання уряду виникає лише в тому випадку, коли уряд здобуває владу іншим, аніж визначено в національному законодавстві, шляхом.
Уряд будь-якої держави є органом, за допомогою якого держава підтримує свої зв'язки із зовнішнім світом відповідає за своїми зобов'язаннями у міжнарод¬ній сфері.
Як різновид міжнародного визнання визнан¬ня уряду — це визнання державами нового уряду якоїсь країни, що прийшов до влади неконституційним шляхом. Розрізняють визнання уряду:
• де-факто, яке означає, що сторона; яка визнає, пого¬джується з фактом існування такого уряду і може всту¬пити з ним у контакт з певного кола питань. Цей вид визнання уряду часто пояснюється сумнівами стосовно ефективності і життєздатності визнаваного уряду;
• де-юре, яке виражає готовність вступити з цим урядом у дипломатичні відносини у всій повноті.
В міжнародному праві існують такі доктрини щодо визнання урядів:
1. Доктрина законності: уряд, який приходить до влади в країні, є законним не в зв'язку з
керуванням у країні де-факто, а в зв'язку з тим, чи відповідає його з’ява встановленому в такій державі правопорядку та конституційним нормам.
2. Доктрина Тобара: невизнання урядів, які прийшли до влади шляхом державного перевороту, доки такий уряд не буде визнаний населенням своєї країни.
3. Доктрина Естрада: визнання нового уряду не потребує особливого акту з боку інших країн. Із виникненням нового уряду перед учасниками світового співтовариства повстає лише питання щодо вступу з таким урядом у дипломатичні зносини.
4. Доктрина «ефективного контролю»: ефективний контроль нового уряду над територією держави є основною вимогою у вирішенні проблеми його визнання.
В міжнародному праві також існує питання щодо визнання урядів у вигнанні. Таке визнання може бути лише в двох випадках:
1. Коли керівники уряду або кабінети в повному складі тимчасово покинули національну територію внаслідок кризи.
2. Коли одночасно з існуючим законним урядом держави формується новий уряд на тій же державній території або за кордоном. Означені новоутворення за певних обставин можуть бути визнані як уряди в майбутньому, але під час існування законного уряду, який здійснює ефективний контроль на всій території або більшої її частини, такі дії є втручанням у внутрішні справи держави.
36. Поняття, юридична природа і значення правонаступництва. Об’єкти правонаступництва. Види правонаступництва.
Під міжнародним правонаступництвом розуміють перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопо-передника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території.
Таким чином, у правонаступництві беруть участь дві сторони, що становлять суб'єктний склад цього процесу: держава-правопопередник, яка була замінена іншою державою в процесі правонаступництва держав; держава-правонаступник, яка замінила іншу державу за під¬сумками процесу правонаступництва держав.
Правонаступництво держав не повинне порушувати права третіх держав, які мають із ними договірні відносини.
Правонаступництво виникає:
— при розпаді федерації;
— при інших територіальних змінах (розпаді держави на дві і більше держави, злитті держав або входженні території однієї держави до складу іншої);
— при соціальних революціях;
— при розпаді колоніальної системи.
Об'єктами правонаступництва можуть бути:
— територія;
— договори;
— державна власність;
— державні архіви;
— державні борги;
— членство в міжнародних організаціях.
Існують такі види правонаступництва:
— повне, універсальне — коли до правонаступника переходять усі права та обов'язки правопопередника (наприклад, Україна є повним правонаступником УРСР);
— неповне, часткове — коли до правонаступника переходить частина прав і обов'язків або тільки права чи обов'язки (на¬приклад, Україна є частковим правонаступником СРСР з питань ядерної зброї);
— відсутність правонаступництва (tabula rasa — лат. чиста дошка) — коли новий суб'єкт міжнародного права відмовля¬ється від усіх прав і обов' язків правопопередника, у тому числі не зв'язує себе його зобов'язаннями з міжнародних договорів.
Разом з тим, більшість питань правонаступництва держав уре¬гульовані у двох універсальних договорах, прийнятих під егідою ООН: Віденській конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 року (далі — Віденська конвенція 1978 року; Україна приєдналася до цієї конвенції 17 вересня 1992 року) і Віденській конвенції про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 року (далі — Віденська конвенція 1983 року; Україна приєдналася до даної конвенції 17 листопада 1992 року).
Однак слід зазначити, що обидві ці конвенції були задумані як засоби «забезпечення більш надійної правової основи міжнародних відносин», не одержавши до початку 1993 року мінімально необ¬хідного для набрання чинності числа ратифікацій (15), не стали діючими. Тому, до того моменту, поки вони не набрали чинності, їх норми застосовуються як міжнародний звичай.
Однак ці міжнародно-правові акти мають певне значення для вирішення питань правонаступництва держав, тому що містять ряд положень, які відображають загальноприйняту практику. Вони, зокрема, виходять зі сформованого принципу, у силу якого питання правонаступництва можуть вирішуватися за згодою між зацікавленими державами, а положення відповідної конвенції можуть застосовуватися тільки у випадку відсутності такої уго¬ди. У конвенціях також закріплюється, що не передбачені ними питання правонаступництва, як і раніше, регулюються нормами й принципами загального міжнародного права.
Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
Віденська конвенція 1978 року регулює правонаступництво тільки стосовно договорів, укладених у письмовій формі, і тільки лише між державами. Відносно усних договорів і договорів між державами та іншими суб'єктами міжнародного права діють зви¬чаєві норми,
Конвенція закріплює такі правила правонаступництва сто¬совно договорів:
1. У разі створення в результаті деколонізації нової незалеж¬ної держави діє принцип tabula rasa («чистої дошки»): нова держава не пов'язана з договорами, укладеними колишніми державами-метрополіями.
2. Якщо частина території держави стає частиною території іншої держави, то стосовно цієї території:
— договори держави-попередниці втрачають чинність;
— договори держави-правонаступниці набувають чинності, крім випадків, коли застосування цих договорів було б несумісним із їхніми об'єктами і цілями.
Двосторонній договір, що має чинність стосовно території — об'єкта правонаступництва, вважається чинним і для держави-правонаступниці, якщо нова держава домовилася про це з контр¬агентом або це випливає з її поводження.
3. При об'єднанні двох або декількох держав права і зобов'язання за їх договорами переходять до правонаступника, якщо сто¬рони не встановили інше і якщо це не суперечить об'єктам і цілям договору.
4. При відділенні частини території і приєднанні її до іншої держави договори попередника залишаються чинними для правонаступника. Про правонаступництво договорів робляться письмові повідом¬лення депозитарію договору і/або його учасникам.