- •1.Поняття,предмет і сутність, функції, суб’єкти та об’єкти мпп
- •2. Глобальні проблеми сучасності та мп.
- •3.Роль України як суб’єкта мп, основні засади зовнішньої політики.
- •4. Етапи становлення мiжнародного права. Ролъ оон у формуваннi
- •5.Етапи становлення науки мiжнародного права. Вплив г.Гроцiя на розвиток мiжнародного права. Ocновні напрями сучасної доктрини мiжнародного права.
- •6. Основні та другорядні джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду оон про джерела міжнародного права. Доктринальні підходи до джерел міжнародного права.
- •7. Місце міжнародного договору серед джерел міжнародного права. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 23.05.1969.
- •8. Співвідношення міжнародного договору і звичаю.
- •9. Поняття та характерні риси норми мп. Значення норм міжнародного «м’якого права».
- •10. Класифікація мпн за різними підставами.
- •III. За сферою дії:
- •IV. За юридичною силою:
- •V. За змістом правил поведінки:
- •VI. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання:
- •12. Кодифікація норм міжнародного права та їх значення для подальшого розвитку міжнародного права. Суть і цілі кодифікації
- •13. Характеристика принципів сучасного міжнародного права: юридична природа, умови функціонування, сфера дії. Кодифікація принципів
- •14. Система принципів сучасного міжнародного права. Загальні принципи права та міжнародне право.
- •15. Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія принципів.
- •16. Принцип незастосування сили та загрози силою
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип непорушності державних кордонів
- •19. Принцип територіальної цілісності держави
- •20. Принцип мирного розв’язання міжнародних спорів
- •21.Принцип невтручання у внутрішні справи
- •22.Принцип загальної поваги до прав людини
- •23.Принцип співробітництва
- •24.Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань
- •25.Принцип самовизначення народів і націй
- •26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права
- •27.Класифiкацiя суб'ектiв мiжнародного права. Доктринальнi дискусii вiдносно проблеми суб'єктів мiжнародного права,
- •28.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi держави.
- •29.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi нацiй та народiв.
- •30. Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi державноподiбних утворень.
- •31. Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій
- •32. Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичної особи
- •33. Поняття, юридична природа та значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.
- •34. Визнання держав у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •35. Визнання уряду в сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •36. Поняття, юридична природа і значення правонаступництва. Об’єкти правонаступництва. Види правонаступництва.
- •37. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності. Зміст і підстави міжнародно-правової відповідальності. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •38. Поняття та види міжнародних правопорушень
- •39. Види міжнародно- правової відповідальності. Форми міжнародно правової- відповідальності
- •40. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
- •41. Сучасна система міжнародно-правових санкцій
- •42. Види територій у міжнародному праві залежно від правового режиму
- •43. Територія з міжнародним режимом
- •44. Території зі змішаним правовим режимом
- •45. Поняття, юридична природа та склад державної території
- •46. Правовий режим міжнародних рік.
- •47. Міжнародно-правовий статус Арктики і Антарктики.
- •48. Міжнародно-правове регулювання громадянства.
- •49. Поняття і джерела права міжнародних договорів.
- •50. Припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •51. Стадії укладання міжнародного договору
- •52. Значення положень ст.9 Конституції України в умовах активного входження України у світове співтовариство
- •53. Класифікація міжнародних договорів. Форма, структура і найменування міжнародних договорів
- •54. Дія й дійсність міжнародних договорів
- •55. Застереження до міжнародних договорів.
- •56. Тлумачення міжнародних договорів
- •57. Початок і закінчення дипломатичної місії
- •58. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •59. Імунітети та привілеї консульських установ
- •60. Консульські функції та засоби іх здійснення
- •61. Дипломатичний корпус. Дуаєн дипломатичного корпусу
- •62. Поняття і джерела консульського права
- •63. Система органів зовнішніх зносин держав
- •64. Призначення консулів. Патент і екзекватура ї. Консульський округ.
- •65. Імунітети і привілеї дипломатичного представництва
- •66. Склад і функції дипломатичного представництва
- •67. Імунітети та привілеї дипломатичного представництва
- •68. Поняття міжнародних конференцій
- •69. Рада Європи
- •70.Система оон.
- •71.Статут міжнародного суду оон
- •Глава I: Організація Суду
- •Глава II: Компетенція Суду
- •Глава III: Судочинство
- •Глава IV: Консультативні висновки
- •Глава V: Поправки
- •72.Міжнародно-правовий статус міжнародних організацій
- •73.Міжнародна правосубєктність міжнародних організацій
- •74.Функції міжнародних організацій. Особливості правового статусу посадових осіб і службовців мо.
- •75.Структура і функції єс
- •76. Види міжнародних організацій
- •77. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •78. Спеціалізовані установи системи оон
- •79. Регіональні міжнародні організації (х-ка 2-3 міжнародних організацій за вибором)
- •80. Організація по безпеці і співробітництву в Єпропі
- •81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.
- •82.Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій.
- •83.Права людини в історії міжнародних відносин.
- •85. Джерела інституту прав людини.
- •86 Класифікація прав людини. Порівняльна характеристика критеріїв класифікації прав людини.
- •87. Регіональне співробітництво у галузі прав людини
- •88 Реалізація міжнародних норм з прав людини у Конституції України
- •89. Національні засоби забезпечення зобовязань з прав людини в Україні
26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права
У другій половині XIX ст., у період розвитку буржуаз¬них відносин уперше постала як об'єктивно необхідна і науково обгрунтована для того часу теорія примату внут¬рішньодержавного права над міжнародним. Як писав Ф. Ф. Мартене, проголошене 1792 р. у французькому Кон¬венті гасло «Суверенітет народів не пов'язаний догово¬рами тиранів» облетіло весь цивілізований світ.. Тогочасна філософсько-пра¬вова думка висувала і обґрунтовувала необхідність закрі¬плення інституту державного суверенітету, захисту його від зовнішнього впливу інших суверенів, необхідність визнання переважної сили за внутрішньодержавними за¬конами як надійними гарантами національних інтересів та примату національного права, яке динамічно розви¬вається, над менш визначеним і більш консервативним міжнародним правом.. Значного наукового і практичного поши¬рення теорія примату внутрішньодержавного права над міжнародним набула наприкінці XIX — на початку XX ст. в німецькій правовій літературі. Було зроблено спробу обгрунтувати відхилення від міжнародних зобов'язань у процесі поділу ринків збуту, сфер впливу і захоплення колоніальних територій. За примат національного пра-ва виступали відомі німецькі юристи К. Бергбом, М. Вен¬зель, А. Цорн, Г. Лассон, пізніше, Б. Біндер, англій¬ський юрист Дж. Остін, француз Десенсьєр-Феррандьєр і багато ін.Теорія примату внутрішньодержавного права є моні¬стичною, бо проголошує єдність систем права, які дослі¬джуються, фактично визнає міжнародне право як галузь єдиної системи права — національного. Згідно з цією те¬орією міжнародне право цілком залежить від держави, яка бере участь у міжнародних відносинах і його застосовує, і що міжнародне право є частиною державного правопо¬рядку, який регулює відносини окремої держави з інши¬ми державами. Серед радянських учених-правознавців також були прихильники примату національного права над міжнарод¬ним. Така теорія виступала як засіб захисту власної пра¬вової системи від проникнення далеких для неї буржуаз¬них правових ідей того часу. Так, юристи М. С. Строго-вич і С. О. Голунський пропонували залучити міжнарод¬не право в систему радянського права як його галузь і визначали міжнародне право як внутрішньодержавне право1. Слід зазначити, що теорія примату національного пра¬ва над міжнародним не набула широкої популярності у правовій науці і практиці.
Встановлення наприкінці XIX ст. тимчасової віднос¬ної соціально-політичної стабільності в державах Західної Європи та між ними привело до встановлення на певний час «правової рівноваги» між двома системами права. Вна¬слідок цього міжнародно-правова наука висунула нову теорію співвідношення міжнародного і внутрішньодер¬жавного права — «дуалістичну». Цю теорію сформулював і теоретично обгрунтував ні¬мецький юрист X. Тріппель. Згідно з його теорією, міжна¬родне і внутрішньодержавне право — це дві різні системи з характерними для кожної з них своїми внутрішніми відносинами. Істотні розбіжності між ними полягають на¬самперед у тому, що ці дві системи мають різний предмет регулювання. Міжнародне право регулює відносини між суверенними державами, а внутрішньодержавне право діє в межах держави і регулює стосунки між його громадяна-ми, а також громадянами і державною владою. Згідно з цією теорією, жоден правопорядок неспроможний ані створювати, ані змінювати норми іншого правопорядку. X. Тріппель стверджує, що «міжнародне і внутрішньодер¬жавне право — це не тільки різні галузі права, а й різні правопорядки. Ця теорія також базується на тому, що дві системи права мають різні джерела і регулюють стосунки між різ¬ними суб'єктами права. Звідси випливає, шо міжнародне і внутрішньодержавне право являють собою різні юри¬дичні системи, між якими існує певний взаємозв'язок, але за жодних умов підпорядкування однієї системи іншій неможливе. Згодом ця теорія набула розвитку в працях багатьох її прихильників (К. Струпп, Р. Редслоб, X. Штре-бель та ін.). Дуалістична теорія, як бачимо, обережніше підійшла до вирішення питання про співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права, заперечуючи примат будь- якого з них і водночас відбиваючи їх взаємодію в процесі нормозастосування. Ця теорія в сучасних її варіантах має своїх прихильників як у міжнародно-правовій теорії, так і в практиці.
На окрему увагу заслуговує доктрина соціалістичної правової науки з питань співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права, яка набула свого розвитку й застосування в ЗО—90-ті роки XX ст. не тільки в Радян¬ському Союзі. Питання співвідношення, взаємодії, узгодження ак¬тивно досліджували відомі вчені-міжнародники І. П. Блі-щенко, В. Г. Буткевич, Г. В. Ігнатенко, Д. Б. Левін, Вони дійшли до таких загаль¬них основних положень:
• радянська правова наука у вивченні цього питання ви¬ходила з основного принципу міжнародного права — державного суверенітету і необхідності безперечного поважання внутрішньої компетенції держави;
• немає примату ні системи міжнародного права над на¬ціональним, ні навпаки — системи національного пра¬ва над міжнародним, обидві системи є самостійними явищами зі своєю специфікою і не перебувають у стані співпідпорядкованості;
• відносини між правовими системами будуються на за¬садах узгодження і координації;
• такі правові системи перебувають у процесі активної взаємодії і взаємозв'язку, що забезпечує їхнє реальне існування та функціонування.
Проте для сучасної західної науки і практики, а від¬недавна деякою мірою і вітчизняної характерна інша мо¬ністична теорія — теорія примату міжнародного права над внутрішньодержавним, автором якої справедливо вважається Ганс Кельзен, один із найвідоміших учених у західній юридичній науці XX ст.Ця теорія здобула багатьох прихильників серед кла¬сиків науки міжнародного права західних держав. її пред-ставниками є Ф. Джессеп, Г. Лаутерпахт, Дж. Шварценбергер, Ч. Хайд, А. Фердросс і ба¬гато інших. Теорія примату міжнародного права над національ¬ним зводиться до таких основних тез: необмеженість дії міжнародного права у часі, просторі й за предметом; бе-зумовний примат міжнародного права над національним; заперечення суверенітету держави; визнання основними суб'єктами міжнародного права насамперед індивідів і лише потім держав як посередників між міжнародним правопорядком та індивідами. Ця теорія припускає існу¬вання внутрішніх і зовнішніх відносин між двома систе¬мами права, але тільки як єдиного неподільного явища, бо, як зазначав Г. Кельзен, «...не може бути й мови про два різні правопорядку, є тільки єдина нормативна сис¬тема», якою він беззастережно визнавав систему між¬народного права. У цій системі міжнарод¬не право стоїть над національним правом. Міжнародне право складає основу всього національного права, у тому числі й конституційних норм будь-якої держави. Міжна¬родне право визначає сферу дії норм національного пра¬ва, й останнє має чинність тільки тією мірою, якою воно відповідає вимогам ефективності з погляду міжнародного права. У своїй теорії Г. Кельзен категорично заперечує дер¬жавний суверенітет, тобто виняткову владу держави у ме¬жах її юрисдикції і незалежність у міжнародних відноси¬нах. Дослівно він у такий спосіб висловлює свою точку зору: «Якщо ми припускаємо, що держава юридично під¬порядкована міжнародному правопорядку більш високо му, ніж національний правопорядок, то держава, тобто національний правопорядок, не може бути суверенною, тобто бути вищою правовою владою. Держава відрізняєть¬ся від інших об'єднань, які перебувають усередині держа¬ви, тільки безпосереднім підпорядкуванням міжнародно¬му праву»'. Варто зауважити, що прихильників принципу державного суверенітету вчений звинувачує в «націона¬лізмі» та «імперіалізмі», які є прихильниками примату на¬ціонального права2. Послідовники цієї теорії мають різні погляди і засоби у висвітленні різноманітних аспектів, але настанови, запропоновані Г. Кельзеном, усе ж лишають¬ся провідними.