63. Повноваження органів місцевого самоврядування

відрізняють повноваження у фінансово-економічній сфері, в галузі охорони громадського порядку, у галузі комунального обслуговування й охорони навколишнього середовища, повноваження у соціальній сфері. Кілька слів скажемо щодо кожного різновиду компетенції місцевих органів управління:

   а) повноваження у фінансово-економічній сфері полягаються у праві місцевих представницьких органів приймати місцевий бюджет, а також брати участь у формуванні державних фінансово-економічних програм. Зокрема, Конституція Австрії 1920 р. - Розділ 4 “Законодавча і виконавча влада земель”, В “Громади”, ст. 116 формулює, що громада є самостійною господарською одиницею. Вона має право у межах, встановлених законами Федерації та землі, володіти будь-якого роду майном, придбавати його та розпоряджатися ним, займатися господарським підприємництвом, а також у рамках фінансової системи самостійно формувати свій бюджет і збирати податки;

   б) повноваження у галузі охорони громадського порядку означають, що у віданні місцевих представницьких органів знаходиться право визначати діяльність місцевих поліцейських служб. Водночас такі повноваження, як правило, здійснюються спільно з місцевими державними органами управління. Зокрема, у Франції префект (представник центральної влади у департаменті) очолює поліцейську службу. Так, Конституція РФ 1993 p. - Глава 8 “Місцеве самоврядування”, ст. 131 встановлює, що органи місцевого самоврядування здійснюють охорону громадського порядку;

   в) повноваження у галузі комунального господарства й охорони навколишнього середовища передбачають, що місцеві представницькі органи мають право регулювати питання транспорту, дорожнього руху, місцевого будівництва, різних комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання, каналізації тощо), санітарного становища міста, охорони природи, води, повітря тощо

   Наприклад, Конституція Туркменистану 1992 р. (із змінами від 1995 р.) - Розділ 4 “Місцеве самоврядування”, ст. 86, п. 4 встановлює, що до відання Генгешів відноситься визначення заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;

   г) до повноваження місцевих представницьких органів у соціальній сфері відносять організацію допомоги малозабезпеченим, інвалідам, утримання безкоштовних їдалень, домів для старих, підтримку муніципальних лікарень, шкіл, бібліотек, дитячих садків тощо. Як правило, зазначені повноваження докладно встановлюються у поточному законодавстві та статутах місцевих представницьких органів, а у конституціях зарубіжних країн вони втілюються у такі формулювання - “вирішення питань економічного, соціального та культурного розвитку території” (Конституція Узбекистану 1991 р. у ред. 1993 p. - Глава 21 “Основи державної влади на місцях”, ст. 100). У деяких зарубіжних конституціях ці повноваження виділяються як приоритетні. Так, Конституція Македонії 1991 р. - Розділ 5 “Місцеве самоврядування”, ст. 115 визначає, що в одиницях місцевого самоврядування громадяни безпосередньо або через своїх представників вирішують справи місцевого значення, зокрема щодо міського планування, комунальної діяльності, культури, спорту, соціального забезпечення та охорони дитинства, а також дошкільного виховання, початкової освіти, основних питань охорони здоров'я та ін.

   Визначені вище повноваження у певних сферах здійснюються за допомогою наступних методів - регулювання й управління. Метод регулювання полягає у праві видачі ліцензій, дозволів, накладення заборони, а також прийнятті актів, які часто підлягають контролю з боку державної влади (про це буде сказано нижче). Метод управління передбачає право місцевого представницького органу управляти установами, підприємствами, які є муніципальною власністю.

   Що стосується компетенції місцевих державних органів управління, то вона також встановлюється у конституційному, органічному, поточному законодавстві та інших джерелах. Наприклад, Конституція Болгарії 1991 р. - Глава 7 “Місцеве самоврядування та місцева адміністрація”, ст. 143 визначає, що управління в області здійснюється обласним управителем за допомогою обласної адміністрації. Обласний управитель призначається Радою міністрів. Обласний управитель забезпечує проведення державної політики, несе відповідальність за захист національних інтересів, законності та здійснення громадського порядку і здійснює адміністративний контроль.