59. Поняття місцевого самоврядування

Місцеве управління - управління справами, головним чином місцевого значення, посадовими особами, призначеними центральними або іншими вищестоящими державними органами і підзвітними останнім, або виконавчими органами, що обираються безпосередньо населенням.

Систему органів місцевого управління складають державні органи, що здійснюють управлінську діяльність на місцевому рівні. До них відносяться: органи юстиції; внутрішніх справ та безпеки; фінансові; сільського господарства; архітектури та будівництва; з управління державним майном; промисловості; торгівлі; транспорту і зв'язку; податковій інспекції; міграційної служби та ін.

Орган управління може бути як самостійною юридичною особою, так і структурним підрозділом вищого органу.

При відсутності місцевої громади та органів місцевого самоврядування на певній території там здійснюється державне управління, яке забезпечує реалізацію всіх необхідних повноважень для забезпечення нормальних умов життєдіяльності населення, формування інфраструктури соціальних та комунальних служб.

Державне управління - виконавчо-розпорядча діяльність, здійснювана в процесі повсякденного і безпосереднього керівництва, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Основним завданням органів місцевого управління є забезпечення реалізації та виконання законодавства, нормативних документів органів центральної та місцевої влади, вищих органів управління в рамках, визначених ним при створенні повноважень.

Органи місцевого управління складають елемент державної організації. Однак серед органів держави на місцях вони не займають верховного становища, оскільки багато функцій управління територіями вилучені з їх ведення, доручені агентам уряду, міністерствам та ін.

Місцеве управління є особливим ланкою в державному механізмі, прилеглим у функціональному відношенні до апарату державної адміністрації.

В організації муніципальних органів бюрократичні початку виявляються не так різко, як в інших ланках державного апарату. Ці якості роблять виборне місцеве управління одним з підвалин демократії.

Основні функції органів місцевого управління:

- Планування;

- Матеріально-технічне забезпечення;

- Прогнозування;

- Регулювання;

- Контроль.

Компетенція органів місцевого управління охоплює: житлово-комунальне господарство; соціальне обслуговування; освіта; охорону здоров'я; торгівлю; громадське харчування; службу побуту; громадський порядок і пожежну безпеку; санітарний контроль; землевпорядкування та будівництво; охорону природи та ін.

60. Основні теорії походження місцевого самоврядування

існує декілька теорій, які пояснюють сутність місцевого самоврядування.

Першою, у XIX столітті, була обґрунтована теорія вільної громади (теорія природних прав громади), яка базувалася на ідеях природного права. Вона виходила з того, що право територіальної громади самостійно вирішувати свої справи має такий самий природний і невідчужуваний характер, як і права та свободи людини. Таким чином, місцеве самоврядування розглядалося як автономна щодо державної влади публічна влада територіальної громади.

Пізніше поширення набуває громадівська теорія місцевого самоврядування. На перший план висувається не природний характер прав громади, а недержавна природа виникнення та діяльності місцевого самоврядування. Дана теорія ґрунтується на протиставленні характеру державної влади та місцевого самоврядування, з тих міркувань, що місцеве самоврядування має громадський, а не публічно-правовий характер.

Модифікацією громадівської теорії стала громадсько-господарська теорія. її представники спробували обґрунтувати статус самоврядної громади як відмінного від держави суб'єкта права та наголосити на господарському змісті комунальної діяльності. Територіальна громада розглядається як елемент громадянського суспільства, а тому місцеве самоврядування є недержавним за природою, володіє власною компетенцією у неполітичній сфері, тобто у місцевих громадських та господарських справах, у здійснення яких держава не втручається.

У середині XIX століття набуває поширення державницька теорія місцевого самоврядування, основні положення якої були розроблені вже згадуваним Рудольфом Гнейстом. Державницька теорія розглядає місцеве самоврядування не як автономний вид публічної влади, природне право територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення, а як одну з форм організації місцевого управління, або ж як один із способів децентралізіції державної влади на місцевому рівні.

Спробою поєднання сильних сторін громадівської та державницької теорій є теорія муніципального дуалізму. Дана теорія виходить з подвійного характеру муніципальної діяльності як самостійного вирішення місцевих справ і, водночас, здійснення на місцевому рівні певних державних функцій.