- •Форма правління: поняття, конституційно-правовий зміст, класифікація
- •2. Абсолютна монархія: характерні риси і конституційне-правове оформлення
- •3. Дуалістична монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •4. Парламентарна монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •5. Президенстька республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (сша)
- •6. Парламентська республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (Німеччина та Італія)
- •7. Змішана республіка: характерні риси і конституційно-правове оформлення (Франція)
- •8. Політико-територіальний устрій держави: поняття та форми
- •9. Унітарні держави в конституційних нормах сучасних держав світу (на прикладі Конституції зарубіжних країн)
- •10. Національно-територіальна автономія: поняття та види. Автономія Аланських островів. Автономія Каталонії. Автономія Саамі. Автономія в кнр
- •11. Національно-культурна автономія: поняття та види. Персональна та корпоративна автономія
- •12. Основи теорії федералізму. Конституційне визначення федеративної держави
- •13. Класифікація федеративних держав
- •14. Способи розмежування компетенції між рівнями влади в сучасних федеративних державах світу
- •15. Поняття парламенту та парламентаризму
- •16. Основні моделі організації парламентів в зарубіжних країнах
- •17. Внутрішня та зовнішня побудова парламентів
- •18. Способи формування палат парламенту
- •19. Керівні органи палат парламенту
- •20. Конституційно-правовий статус спікера парламенту. Колегіальні керівні органи палат парламенту
- •21. Парламентські фракції в зарубіжних країнах
- •22. Комітети та комісії в зарубіжних парламентах: порядок іх формування та функціонування
- •23. Спеціальні та слідчі комітети (комісії) в зарубіжних парламентах. Об’єднані комітети (комісії) палат парламенту
- •Об'єднані комісії (комітети) палат парламенту. Органи парламенту, які реалізують його окремі повноваження
- •24. Правовий статус депутата парламенту
- •25.Зміст депутатського мандату. Види депутатського мандату. Позбавлення та втрата депутатського мандату.
- •26.Депутатський імунітет.
- •27.Депутатський індемнітет.
- •28.Основні та додаткові повноваження зарубіжних парламентів.
- •29.Поняття законодавчого процесу.
- •30.Стадії законодавчого процесу.
- •31.Законодавча ініціатива: поняття, суб’єкти та процедура реалізіції.
- •32.Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою трьох читань.
- •33.Промульгація як стадія законодавчого процесу.
- •34.Право вето глави держави: поняття, види, механізми реалізації.
- •35.Вибіркове та відкладальне вето глави держави.
- •36.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління.
- •37.Інтрепеляція як форма парламентського контролю за органами виконавчої влади.
- •38.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в президентських республіках.
- •39.Судові повноваження зарубіжних парламентів.
- •40.Бюджетні повноваження зарубіжних парламентів.
- •41.Інститут глави держави і його різновиди.
- •42.Одноосібний та колегіальний глава держави. Діархія.
- •43.Конституційно-правовий статус монарха. Системи престолонаслідування.
- •44.Особливості конституційно-правового статусу президента як глави держави в зарубіжних країнах.
- •45.Порядок і умови заміщення посади президента.
- •46.Повноваження глави держави при різних формах державного правління.
- •47. Принцип ротації інституту глави держави
- •49. Поняття, підстави та застосування процедури імпічменту глави держави
- •50. Основні моделі імпічменту
- •51. Поняття, ознаки виконавчої влади і система її органів
- •52. Поняття та основні моделі організації урядів
- •53. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •54. Основні форми взаємодії уряду та парламенту в країнах з парламентарними формаим правління
- •55. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів в зарубіжних країнах
- •56. Форми конституційної відповідальності уряду в зарубіжних країнах
- •57. Конструктивний вотум
- •58. Політична відповідальність уряду в зарубіжних країнах
- •59. Поняття місцевого самоврядування
- •60. Основні теорії походження місцевого самоврядування
- •61. Сучасні концепції місцевого самоврядування
- •62. Принципи та системи місцевого самоврядуванняВиділяють дві основні системи організації влади на місцях.
- •63. Повноваження органів місцевого самоврядування
- •64. Організаційнго-правова та матеріально-правова основи місцевого самоврядування
- •65. Гарантії місцеовго самоврядування
- •66. Поняття політичних партій та їх функції
- •67. Класифікація політичних партій та ї партійні сиситеми
58. Політична відповідальність уряду в зарубіжних країнах
Уряд - це колегіальний орган виконавчої влади, що володіє загальною компетенцією, який здійснює керівництво державним управлінням. Воно очолює адміністративну, тобто виконавчо-розпорядчу, діяльність в країні, під його керівництвом перебувають державний апарат, збройні сили, фінанси держави, закордонні справи.
Відповідальність уряду залежить від того, вчинені членами уряду під час виконання ними службових обов'язків або як приватними особами ті чи інші правопорушення. В останньому випадку в ряді країн вони відповідають нарівні з іншими громадянами, але в деяких країнах передбачено міністерський імунітет: міністр передається до суду щодо постанови парламенту, і судить його особливий суд.
Відповідальність при виконанні службових обов'язків можлива за порушення закону при виконанні службових обов'язків, за кримінальні злочини (державну зраду та ін), за порушення службових обов'язків. Вона може бути політичною, кримінальної, цивільної та дисциплінарної.
Політична відповідальність можлива перед парламентом, президентом (главою держави) і прем'єр-міністром. Політична відповідальність уряду та міністрів має важливу особливість: вона можлива не тільки за правопорушення, але і без таких, що найчастіше і буває. Тому вона і називається політичною. Парламент висловлює недовіру уряду і міністрам за недоліки в роботі, упущення, вважаючи політичну лінію уряду або міністрів невірною. З цих же підстав застосовує форму політичної відповідальності президент чи прем'єр-міністр.
Форми кримінальної відповідальності міністрів за злочини, скоєні при виконанні службових обов'язків, неоднакові. В одних країнах до настання кримінальної відповідальності можливий імпічмент, аналогічний імпічменту щодо президента, в інших парламент не здійснює імпічмент, а тільки пред'являє обвинувачення (Польща, Франція). У цьому випадку міністр підлягає судової відповідальності, але судить його особливий суд (у Франції - Високий суд правосуддя, в Польщі - Державний трибунал). За рішенням парламенту судити міністрів може конституційний суд (Італія), але часто в цьому випадку мова йде лише про подальше переказі звичайному кримінальній справі. Словом, діє загальний принцип: якщо міністри мають імунітет (а в багатьох країнах вони його мають), то початкове обвинувачення повинно пред'являється парламентом. Проте і з цього загального правила є винятки.
В останні десятиліття кілька членів уряду в Італії, Японії (включаючи прем'єр-міністрів), віце-президент США, президент Бразилії, колишні президенти Південної Кореї, окремі міністри були притягнуті до суду за хабарництво чи за несплату податків.
Цивільна відповідальність виражається у позовах по відношенню до урядів і міністрам за заподіяну фізичним та юридичним особам збитки у разі порушення законів при виконанні службових обов'язків.
Дисциплінарна відповідальність індивідуальна. Вона виражається у стягнення, що накладаються на міністрів президентом чи прем'єр-міністром за упущення по службі.