55. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів в зарубіжних країнах

Важливе значення для характеристики правового статусу урядів мають питання їх конституційної відповідальності за виконання своїх обов’язків. Конституційна відповідальність настає за порушення не конкретної норми, а загальних вимог конституційно-правових приписів. Сюди насамперед можна віднести: 1) позитивну відповідальність уряду перед президентом країни і (або) парламентом; 2) "негативну відповідальність" або відповідальність у порядку імпічменту за дії, що суперечать закону.

56. Форми конституційної відповідальності уряду в зарубіжних країнах

Формами конституційно-правової відповідальності уряду є :

- скасування або призупинення дії неконституційного акта;

- звільнення уряду у відставку;

- офіційне визнання роботи уряду або його окремого члену незадовільною;

- усунення з посади члена уряду в порядку імпічменту або інших подібних процедур ;

- звільнення члена уряду у відставку.

Розрізняють два види конституційно-правової відповідальності: політична та .юридична

Політична відповідальність уряду - це політико-правова відповідальність уряду та окремих його членів перед парламентом (главою держави) за здійснюваний ними політичний курс та управлінську діяльність. Політична відповідальність не передбачає судового переслідування.

Політична відповідальність уряду в країнах з парламентарними та змішаною республіканською формами правління нерідко називають парламентською відповідальністю, пов’язуючи це її визначення з тим, що усі відповідні процедури відбуваються у парламенті (це выдповыдальнысть перед парламентом). Політична відповідальність перед парламентом передбачає як колективну так й індивідуальну відповідальність уряду за здійснюваний ним політичний курс та управлінську діяльність. Відповідальність перед парламентом виражається у винесенні вотуму недовіри уряду або окремому міністрові

В президентських же республіках уряд, тобто кабінет при главі держави, несе політичну відповідальність перед президентом, який може відправити у відставку міністрів при несхваленні їхніх дій. Політична відповідальність перед президентом зазвичай виражається у відправленні уряду чи окремого міністра у відставку Відправлення у відставку прем’єр-міністра в більшості країн тягне за собою відставку усього уряду.

Політична відповідальність уряду як елемент конститу-ційної відповідальності настає у зв’язку з незадовільною його роботою або окремого міністра. Згідно з самою ідеєю власне політичної відповідальності уряду, останній здійснює свої функції до того часу, доки його діяльність задовольняє парламент. Конституції визначають, як правило, чи розповсюджується парламентська відповідальність на окремих членів уряду, чи тільки на уряд у цілому.

Конституційній теорії і практиці зарубіжних країн відомі два різновиди політичної відповідальності уряду – колективна та індивідуальна. Наприклад, в Іспанії, Казахстані, Росії, Чехії та Японії та в деяких інших країнах припускається тільки колективна відповідальність. У ст. 108 Конституції Іспанії, зокрема, зафіксовано таке положення: "За свою політичну діяльність Уряд несе солідарну відповідальність перед Конгресом депутатів". За конституційним же правом ФРН ця відповідальність має індивідуальний характер, що знайшло свій відбиток у ст. 65 Основного закону: "Федеральний канцлер визначає основні напрями політики і несе за них відповідальність. У межах цих основних напрямів кожний федеральний міністр самостійно і під свою відповідальність веде справи своєї галузі".

Особливостями відрізняється практика Великобританії а також інших англомовних країн, які сприйняли засади бри-танської конституційної системи. У Великобританії уряд несе індивідуальну та колективну відповідальність перед парламентом. Найбільш серйозна її форма – це відмова урядові в довірі (у ХХ ст. застосовувалося двічі – в 1924 і 1979 рр.), а також резолюція осуду (у цьому столітті не застосовувалась). Питання же довіру в умовах режиму матеріалізму ставиться самим урядом, як правило, у зручний для нього час з метою здійснення тиску на парламент і заставити його прийняти урядовий білль. Якщо ж у довірі буде відмовлено, уряд буде змушений піти у відставку або запропонувати монарху розпустити Палату громад.

Звичайно, колективна відповідальність міністрів може поєднуватися з індивідуальною відповідальністю останніх за доручену їм сферу діяльності. Ця практика характерна для таких держав, як Гватемала, Греція, Коста-Рика, Колумбія, Уругвай, Словаччина.

Можливе також притягнення міністрів до судової відповідальності за ініціативою парламенту (Румунія, Фінляндія, Франція), Розгляд справ може бути віднесений до юрисдикції верхньої палати (США), конституційного суду (Італія, ФРН) або спеціального судового органу (Висока палата правосуддя – у Франції, Марокко, Габоні; Державний суд – у Фінляндії).

Юридична відповідальність уряду - це відповідальність окремих членів уряду за вчинення ними правопорушення під час виконання своїх посадових обов'язків. Характерною рисою такої відповідальності є те, що вона завжди індивідуалізована, тобто до відповідальності притягаються лише окремі вищі посадові особи, а не уряд в цілому. Іншою її особливістю є те, що зазначена відповідальність має місце за різних форм державного правління.

Види юридичної відповідальності: кримінальна; цивільна; дисциплінарна.

Кримінальна відповідальність настає при вчинені міністром посадових злочинів та злочинів відповідно до кримінального закону.

У деяких країнах перед притягнення міністра до кримінальної відпо- відальності можливий імпічмент, аналогічний імпічменту президента, в інших країнах парламент не звільняє міністра в порядку імпічменту, а пред’являє звинувачення (Франція) За вчинення кримінального злочину міністр підлягає і судовій від- повідальності. За вчинення злочинів у час виконання службових повноважень мі- ністра може судити особливий суд (напр., Високий суд правосуддя у Франції) або за рішенням парламенту – Конституційний суд (Італія)

Цивільна відповідальність здебільшого виражається у позовах щодо уряду чи міністра за на- несення юридичним і фізичним особам збитку під час порушення законів при виконанні службових обов’язків.

Дисциплінарна відповідальність носить індивідуальний характер й виражається у формах поперед- ження, утримання коштів та інших видів стягнень, що накладаються на міністрів президентом, парламентом чи прем’єр-міністром за порушення дисципліни чи неналежне виконання обов’язків