
- •Форма правління: поняття, конституційно-правовий зміст, класифікація
- •2. Абсолютна монархія: характерні риси і конституційне-правове оформлення
- •3. Дуалістична монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •4. Парламентарна монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •5. Президенстька республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (сша)
- •6. Парламентська республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (Німеччина та Італія)
- •7. Змішана республіка: характерні риси і конституційно-правове оформлення (Франція)
- •8. Політико-територіальний устрій держави: поняття та форми
- •9. Унітарні держави в конституційних нормах сучасних держав світу (на прикладі Конституції зарубіжних країн)
- •10. Національно-територіальна автономія: поняття та види. Автономія Аланських островів. Автономія Каталонії. Автономія Саамі. Автономія в кнр
- •11. Національно-культурна автономія: поняття та види. Персональна та корпоративна автономія
- •12. Основи теорії федералізму. Конституційне визначення федеративної держави
- •13. Класифікація федеративних держав
- •14. Способи розмежування компетенції між рівнями влади в сучасних федеративних державах світу
- •15. Поняття парламенту та парламентаризму
- •16. Основні моделі організації парламентів в зарубіжних країнах
- •17. Внутрішня та зовнішня побудова парламентів
- •18. Способи формування палат парламенту
- •19. Керівні органи палат парламенту
- •20. Конституційно-правовий статус спікера парламенту. Колегіальні керівні органи палат парламенту
- •21. Парламентські фракції в зарубіжних країнах
- •22. Комітети та комісії в зарубіжних парламентах: порядок іх формування та функціонування
- •23. Спеціальні та слідчі комітети (комісії) в зарубіжних парламентах. Об’єднані комітети (комісії) палат парламенту
- •Об'єднані комісії (комітети) палат парламенту. Органи парламенту, які реалізують його окремі повноваження
- •24. Правовий статус депутата парламенту
- •25.Зміст депутатського мандату. Види депутатського мандату. Позбавлення та втрата депутатського мандату.
- •26.Депутатський імунітет.
- •27.Депутатський індемнітет.
- •28.Основні та додаткові повноваження зарубіжних парламентів.
- •29.Поняття законодавчого процесу.
- •30.Стадії законодавчого процесу.
- •31.Законодавча ініціатива: поняття, суб’єкти та процедура реалізіції.
- •32.Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою трьох читань.
- •33.Промульгація як стадія законодавчого процесу.
- •34.Право вето глави держави: поняття, види, механізми реалізації.
- •35.Вибіркове та відкладальне вето глави держави.
- •36.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління.
- •37.Інтрепеляція як форма парламентського контролю за органами виконавчої влади.
- •38.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в президентських республіках.
- •39.Судові повноваження зарубіжних парламентів.
- •40.Бюджетні повноваження зарубіжних парламентів.
- •41.Інститут глави держави і його різновиди.
- •42.Одноосібний та колегіальний глава держави. Діархія.
- •43.Конституційно-правовий статус монарха. Системи престолонаслідування.
- •44.Особливості конституційно-правового статусу президента як глави держави в зарубіжних країнах.
- •45.Порядок і умови заміщення посади президента.
- •46.Повноваження глави держави при різних формах державного правління.
- •47. Принцип ротації інституту глави держави
- •49. Поняття, підстави та застосування процедури імпічменту глави держави
- •50. Основні моделі імпічменту
- •51. Поняття, ознаки виконавчої влади і система її органів
- •52. Поняття та основні моделі організації урядів
- •53. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •54. Основні форми взаємодії уряду та парламенту в країнах з парламентарними формаим правління
- •55. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів в зарубіжних країнах
- •56. Форми конституційної відповідальності уряду в зарубіжних країнах
- •57. Конструктивний вотум
- •58. Політична відповідальність уряду в зарубіжних країнах
- •59. Поняття місцевого самоврядування
- •60. Основні теорії походження місцевого самоврядування
- •61. Сучасні концепції місцевого самоврядування
- •62. Принципи та системи місцевого самоврядуванняВиділяють дві основні системи організації влади на місцях.
- •63. Повноваження органів місцевого самоврядування
- •64. Організаційнго-правова та матеріально-правова основи місцевого самоврядування
- •65. Гарантії місцеовго самоврядування
- •66. Поняття політичних партій та їх функції
- •67. Класифікація політичних партій та ї партійні сиситеми
52. Поняття та основні моделі організації урядів
Уряд – це колегіальний орган державної влади загальної компетенції, який здійснює керівництво поточним управлінням країною згідно із законодавством.
Уряд — один з вищих органів держави, компетенція якого лише умовно може бути зведена до виконання законів, здійснення завдань у сфері управління. Уряду належить виконавча політична влада, яка за своєю суттю є чи не найважливішою владою в державі.
Уряд може мати різні офіційні назви: Державна рада (Китай), Рада міністрів (Франція), Кабінет міністрів (Україна), Федеральна рада (Швейцарія), Федеральний уряд (Німеччина).
Уряд у більшості зарубіжних країн здійснює загальне управління всіма справами держави, керує її внутрішньою та зовнішньою політики, відіграє головну роль у розробці, формуванні та здійсненні основних напрямів політики держави, визначенні шляхів і засобів їх досягнення.
У президентських республіках, абсолютних і дуалістичних монархіях уряд, як колегіальний орган існує умовно. Усі рішення у сфері керівництва державним управлінням приймаються головою держави одноособово, тобто без голосування міністрів, які виконують при ньому дорадчі функції
У президентських республіках систему виконавчої влади очолює президент, який сприймається як її уособлення і безпосередній носій цієї влади. У США взагалі не виокремлюють поняття уряду, а використовують для відповідних цілей терміни «виконавча влада» або «президентська адміністрація».
У країнах з парламентарними формами правління, а також у багатьох республіках із змішаною формою правління глава держави не входить до системи виконавчої влади. Природа його повноважень зумовлена саме статусом глави держави. З іншого боку, компетенція такого глави держави включає і певні повноваження у сфері виконавчої влади, хоча більшість з них він може реалізувати тільки через уряд або з його санкції.
В окремих країнах із змішаною формою правління, зокрема у Франції і Росії, положення глави держави щодо системи виконавчої влади має значні особливості. Взаємовідносини президента, уряду і його глави в цих країнах прийнято визначати як дуалізм виконавчої влади.
Організація уряду характеризується суттєвими відмінностями, зумовленими національними особливостями державно-правового розвитку окремих країн.
Характерною рисою організації виконавчої політичної влади в Данії, Ісландії і Норвегії є наявність поряд з урядами так званих державних рад. Ці ради є спеціальними урядовими колегіями, які працюють з участю глави держави і під його формальним головуванням. Вони виступають здебільшого як урочиста форма існування самого уряду.
Способи формування уряду залежать від форми правління: 1.Парламентський 2.Позапарламентський 3. Змішаний
1.Парламентський спосіб
Такий спосіб формування уряду застосовується у країнах з парламен- тарною формою правління - парламентарних монархіях і республіках, де уряд очолює прем’єр-міністр
У парламентарних республіках існує два способи формування уряду:
Перший спосіб
Глава держави пропонує на розгляд парламенту кандидатуру глави уряду, а саме лідера партії або керівника найбільшої фракції (коаліції), яка перемогла на виборах й отримала більшість місць у парламенті (у Нижній палаті). Міністри призначаються та звільняються главою держави за по- данням глави уряду (Італія, Греція). Після остаточного створення уряду глава держави повинен звернутися до парламенту з метою отримання вотуму довіри (інвестура уряду)
Другий спосіб
Вищий представницький орган з висунутих кандидатур обирає главу уряду, який в подальшому формує кабінет уряду і затверджує відповідні кандидатури в парламенті (Німеччина, Японія)
2.Позапарламентський спосіб:
Такий спосіб формування уряду притаманний для абсолютних і ду- алістичних монархій (Бахрейн, Катар, Саудівська Аравія та ін.), а також багатьох суперпрезидентських та президентських республік (Бразилія, Єгипет, де глава держави особисто очолює уряд
Глава держави особисто, без участі парламенту, призначає та звіль- няє з посади міністрів
Іноді міністри затверджуються парламентом (напр., у США – Сенатом)
3. Змішаний спосіб формування уряду
Такий спосіб характерний для змішаних республік (здебіль- шого президентсько-парламентських), де у формуванні уряду беруть участь і глава держави, і парламент. (У деяких постсоціалістичних державах)
За політичним складом уряди поділяються на: 1.коаліційний 2. безпартійний 3. однопартійний 4. уряд меншості.
1.Однопартійний уряд
(Австралія, Великобританія, Канада, та ін.)
Такий уряд існує зазвичай у демократичних державах за парламентській та змішаній формі правління, якщо одна із політичних партій отримала в результаті виборів абсолютну або близьку до абсолютної більшість місць у парламенті (Нижній палаті)
У президентських республіках, як правило, президент формує уряд з представників своєї партії
У напівпрезидентських республіках склад уряду в певній мірі пов’язаний із складом парламенту. Призначаючи главу уряду, президент повинен враховувати позицію парламенту щодо його кандидатури
При тоталітарних політичних режимах, де діє одна партія, уряд переважно складається з членів правлячої партії
2.Коаліційний уряд
(Данія, Індія, Італія, Нідерланди, Фінляндія та ін.)
Такий уряд, як правило, існує при парламентарній та змішаній формі правління, коли ні одна із партій у результаті виборів не отримала більшість місць в парламенті
Уряд формується на основі попередньої домовленості лідерів партій, які розподіляють між собою міністерські посади
3.Уряд меншості
(Скандинавські держави.)
Спирається на виборчу підтримку неурядових партій маленьких партій
Він може бути однопартійним або коаліційним
4.Безпартійний
(Болгарія в 1997 р., Турція в 1998 р. та ін.)
Такий Уряд утворюється у випадку, якщо партіям у парламенті не вдалося домовитись про створення коаліції, а розпускати парламент (Нижню палату) недоцільно
Члени такого уряду можуть належать до різних політичних партій або бути безпартійними
Існує також у країнах де політичні партії заборонені (напр., Бахрейн, Бутан, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія та ін.).
Структура уряду
-
Глава уряду (Голова ради Міністрів у Швеції, Державний міністр у Норвегії, Голова уряду в Іспанії, Прем’єр- міністр у Франції, канцлер у Австрії та Німеччині, Прем’єр Державної ради в Китаї та ін.)
-
Заступник глави уряду
-
Міністри (- керівники найбільш вагомих органів центральної адміністрації ; – міністерств з окремих галузей управління).
Залежно від форми державного правління главою уряду може бути: Президент (у президентських республіках); Монарх (у дуалістичних монархіях); Глава уряду(у парламентських монархіях і республіках, полупрезидентських, змішаних та деяких суперпризедентських республіках)
До складу уряду можуть входити: Державні міністри ;Парламентські секретарі; Статс-секретарі; Міністри без портфелів; Представники нищестоящих адміністрацій