25.Зміст депутатського мандату. Види депутатського мандату. Позбавлення та втрата депутатського мандату.

Мандат депутата (депутатський мандат) — це строкове уповноваження особи (мандатарія) на здійснення представницької влади в об'ємі, делегованому сувереном влади — народом (мандатором), підтверджений фактом обрання депутата на відповідну посаду.

Депутатський мандат може бути вільним, імперативним, або змішаним вільно-імперативним в різних пропорціях.

Сучасні позиції щодо імперативного («залежного») мандата виглядають так:

1. депутат вважається представником тієї частини населення (територіальної громади), яка безпосередньо обрала його до ради;

2. депутат здійснює свої повноваження в умовах відсутності реального парламентаризму, без відриву від основного місця роботи, на громадських засадах, почасти не отримуючи винагороди від держави;

3. депутат зобов'язаний періодично звітувати перед своїми виборцями, які можуть давати йому накази;

4. виборці можуть відкликати депутата.

Вільний (загальнодержавний представницький) мандат депутатів характеризується наступним чином:

1. народний депутат вважається представником усього народу;

2. народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі, його трудовий статус подібний до статусу державних службовців;

3. депутат звітує перед виборцями за своїм бажанням. Звітування про діяльність фактично може бути підмінено саморекламою, «піаром»;

4. виборці фактично позбавлені важелів упливу на обранця.

Підставою позбавлення мандата найчастіше визначається неналежна участь депутата в роботі парламенту. Зазвичай ідеться про його відсутність на засіданнях парламенту протягом встановленого строку або про неучасть у роботі парламенту в певних формах, і про те, що така відсутність чи неучасть були невиправданими.

Відповідна підстава позбавлення депутатського мандата передбачена в конституціях Албанії, Грузії, Македонії, Мальти, Португалії, Туреччини, Угорщини, Фінляндії та деяких інших держав.

Дострокове припинення повноважень депутата можливе й у зв'язку з втратою ним мандата. На відміну від позбавлення мандата, яке відбувається за ініціативою парламенту й на основі його рішення, втрата мандата має місце за визначеними фактами і часто не передбачає ухвалення відповідного парламентського рішення.

Зазвичай втрата мандата відбувається за фактом набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо депутата. Однак у Великобританії й у деяких інших англомовних країнах мандати членів парламенту зберігаються за засудженими за вчинення певних видів злочинів, а у Фінляндії питання збереження мандата за відповідним засудженим може бути вирішене парламентом.

За загальним правилом, у країнах, де передбачена несумісність мандата депутата з визначеними посадами, особа, яка є членом парламенту, втрачає мандат за фактом призначення на відповідно несумісну посаду.

Мандат втрачається також у зв'язку з припиненням громадянства депутата, визнанням його недієздатною особою і за деякими іншими фактами.

У деяких країнах в основному законі застерігається втрата мандата за фактом зміни партійної належності члена парламенту, що відбулася після його обрання.

Наприклад, згідно зі ст. 160 Конституції Португалії втрачає мандат депутат – член політичної партії, котрий набув членство в іншій партії, "від якої не балотувався на виборах". Близькі за змістом положення містять деякі основні закони, прийняті в країнах Азії та Африки.

У Казахстані, Киргизстані, Сінгапурі й Таїланді член парламенту втрачає мандат у разі, якщо його виключили з членів політичної партії, від якої балотувався на виборах, або коли він вийшов з її лав. У Казахстані й Таїланді член нижньої палати втрачає мандат у разі припинення діяльності відповідної політичної партії.

Майже в усіх країнах депутат може відмовитися від мандата. Іноді передбачається, що така відмова має бути формально прийнята парламентом або його керівним органом.