2.3. Системний підхід в управлінні нововведеннями

Серед чотирьох відносно самостійних етапів розвитку інноваційного менеджменту, факторного підходу, функціональної концепції, системного і ситуаційного підходи, перші два досить успішно, але надто довго використовувалися в Україні в минулі роки. Так за факторним підходом, наука і техніка є одним з найважливіших факторів розвитку економічного потенціалу країни. Саме науково-технічний потенціал та використання переважно екстенсивних важелів розвитку, пов'язаних з кількісним розширенням науково-технічної сфери, а не інновації, як комерційний результат були об’єктами досліджень та основою державної науково-технічної політики. У рамках функціональної концепції найбільш активний розвиток одержав економіко-математичне моделювання процесів прийняття рішень, розробка моделей формування тематичних планів науково-технічних робіт, календарного планування робіт, у тому числі сітьові методи планування, широко формувалася мережа науково-дослідних інститутів.

В сучасній розвинутій економіці набув розвитку ситуаційний підхід до інноваційного менеджменту. Такий підхід синтезує досягнення кожної з концепцій для конкретних інноваційних ситуацій. Ситуаційний підхід припускає можливість аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів успіху інновацій, систематизації можливих варіантів поводження і синтезу оптимальних для сформованої ситуації управлінських рішень.

Найбільш адекватний сучасному стану української економіки і без якого використання ситуаційного підходу неможливе є системний підхід.

Системний підхід в інноваційному менеджменті припускає всебічне, систематизоване управління інноваційними процесами та інноваціями з метою їх покращання та удосконалення функціонування, враховуючи ендогенні (внутрішні) і екзогенні (зовнішні) фактори розвитку. Системний підхід забезпечує врахування всієї сукупності факторів, що впливають на управлінське рішення, і розгляд їх в взаємному зв'язку з зовнішніми і внутрішніми тенденціями розвитку інноваційного середовища (для інноваційного менеджменту принциповим фактом є розуміння організації як відкритої системи).

Інноваційний менеджмент складається з двох підсистем: керуючої підсистеми (суб'єкт управління) і керованої підсистеми (об'єкт управління). В процесі цілеспрямованого впливу керуючої системи (на керовану систему здійснюється збір, передача та обробка необхідної інформації і приймаються рішення спрямовані на досягнення певних результатів.

До керуючої підсистеми відносяться всі елементи та підсистеми, які забезпечують процес управління інноваціями, тобто цілеспрямовано впливають національну економіку, на колективи людей та ресурси керованої підсистеми. Суб'єктом управління в інноваційному менеджменті є менеджери усіх рівнів (у тому числі на макрорівні), від яких надходить владний вплив і які за допомогою різноманітних прийомів і способів управлінського впливу здійснюють цілеспрямоване функціонування об'єкта управління. Керуюча підсистеми визначається цілями організації, тим, які функції потрібно виконувати в процесі управління, методами та прийомами управління (табл.1).

Таблиця 1