Розвиток і сучасний стан сертифікації

1. Поняття сертифікації

2. Основні положення державної системи сертифікації УкрСЕПРО

   1. Загальні відомості про систему

   2. Структура системи і функції її органів і осіб

   3. Основні принципи та загальні правила системи

1. Поняття сертифікації

Сертифікація – процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

З розвитком зовнішньоторгових і економічних відносин, науки і техніки виявилась необхідність проведення обєктивних випробувань виробів, незалежних як від виробника, так і споживача продукції, тобто третьою стороною, що гарантувало відповідність виробу певним вимогам якості. Так виникло поняття сертифікації.

Суттєвий вигляд у вирішенні питань сертифікації, а також захисту інтересів споживачів внесла ООН, яка розробила і затвердила основний міжнародно-правовий документ “Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів прав споживачів”.

В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів № 95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів, у відповідності з якими були розроблені перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО. Зараз в Україні діє 25 нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

Національним органом, який керує всіма роботами з сертифікації в Україні, є Держстандарт. Під його керівництвом розроблено всі нормативні документи державної системи сертифікації УкрСЕПРО. Він активно працює з питань сертифікації в міжнародних, європейсбких організаціях та міжнародній раді з питань Метрології, стандартизації та сертифікації СНД. Ця діяльність проводиться за такими напрямками :

1. підтримка вітчизняних виробників і захист прав споживачів засобами нетарифного регулювання ринку, а саме за допомогою сертифікації продукції, що імпортується в Україну, на відповідальність вимогам, які спрямовані на захист життя, здоровя громадян, довкілля, на боротьбу зі зловживаннями ;

2. Створення сприятливого режиму для проникнення укоаїнської продукції на світовий ринок за допомогою підписанних двохсторонніх міжурядових та міжвідомчих угод про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації відповідно до Угоди про технічні барєри в торгівлі. З цими напрямками діяльності тісно повязана проблема стандартизації і сертифікації імпортних товарів, які стосуються імпортерів іноземних товарів, що продають в Україні товари іноземного виробництва.

2.1. Загальні відомості про систему

Перші шість нормативних документів системи сертифікації УкрСЕПРО розроблені в 1993 році Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом “Система” Держстандарту України, затверджені і введені в дію Наказом Держстандарту України від 30.06.1993 року за № 94. До них відносять :

• КНД 50-002-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

• КНД 50-003-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх апробації.

• КНД 50-004-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації.

• КНД 50-005-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.

• КНД 50-006-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення.

• КНД 50-007-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр систем.

Система всановлює основні принципи, структуру та правила Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг, призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції і відкритою для вступу до неї органів з сертифікації та випробувальних лабораторій іншіх держав та доступу до неї будь-яких підприємств і організацій. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів та вимоги, що предбачені чинним законодавством України, проводиться виключно в ній.

Система створена у відповідності до міжнародних нормативних документів ISO/IEC і передбачає такі взаємопов’язані види діяльності:

1 – сертифікацію продукції (процесів, послуг);

2 – сертифікацію систем якості;

3 – атестацію виробництва;

4 – акредитацію випробувальних лабораторій;

5 – акредитацію органів з сертфікації продукції;

6 – акредитацію органів з сертифікації систем якості;

7 – атесацію експертів-аудиторів за переліченими вмдами діяльності.

Загальне керівництво системи, організацію та координицію робіт з сертифкації здійснює держстандарт України – Національний орган з сертифікації, а його функції безпосередньо виконує Управління сертфікації Держстандарту.

2.2. Структура системи і функції її органів і осіб

Організаційну структуру Системи утворюють:

1. Національний орган з сертфікації – Держстандарт України

2. Науково – технічна комісія

3. Органи з сертифікації продукції

4. Органи з сертифікації систм якості

5. Випробувальні лабораторії (центри)

6. Експерти – аудитори

7. Науково-методичний та інформаційний центр

8. Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України

9. Український учбово – науковий центр з стандартизації, метрології та сертифікації

Функції

Національний орган з сертфікації – Держстандарт України

• Розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні

• Організує, веде та координує роботи щодо забезпечення функціонування Ситеми

• Взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації

• Організує роззробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи

• Приймає рішення щодо приєднання до міжнародних угод з сертифікації

• Встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності та правила його застосування

• Встановлює правові та економічні основи функціонування Системи

• Формує та затверджує склад науково-технічної комісії

• Акоедитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує експертів-аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів

• Веде реєстр Системи

• Організує роботи з сертифікації продукції, в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції

• Затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації

• Розглядає апеляції щодо виконання правил Системи

• Організує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації Системи

• Несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції

Науково – технічна комісія формується і затверджується Національним органом з сертифікації.

• Формує єдину політику з питань побдови, функціонування та удосконалення Системи

• Вносить пропозиції щодо взаємодії з національними органами інших держав та міжнародними організаціями з сертифікації

Органи з сертифікації продукції призначаються та акредитуються Національним органом з сертифікації

• Здійснює управління системою сертифікації, закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за її функціонування

• Розробляє організаційно – методичні документи з сертифікації закріпленої продукції

• Проводить за дорученням Національного органу з сертифікації, акредитацію випробувальних лабораторій (центрів)

• Назначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції

• Організує та проводить атестацію виробництв

• Здійснює технічнийнагляд

• Видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв

Органи з сертифікації систм якості призначається та акредитується Національним органом з сертифікації.

• Розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості

• Організує і проводить сертифікацію систем якості

• Організує і проводить за пропозицієюоргану з сертифікації продукції атестацію виробництв

• Здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованим виробництвом

• Видає сертифікат на системи якості

Випробувальні лабораторії (центри)

• Проводять випробування продукції та видають протоколи випробувань

• Беруть участь у проведенні технічного нагляду та інспекційного контролю

• Беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується

Експерти – аудитори виконують окремі роботи, що пов’язані з сертифікацією продукції.

Науково-методичний та інформаційний центр є УкрНДІССІ

• Здійснює розробку та удосконалення організаційно – методичних документів Системи

• Підготовлює та подає до Національного органу з сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів в галузі сертифікації

• Проводить аналіз можливостей підприємтв та організацій та організацій щодо призначення їх органами з сертифікації

• Підготовляє пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації

• Приймає участь на договірній основі в підготовці органів з сертифікації, а також в підготовці підприємств до сертифікації продукції і систем якості

• Бере участь в акредитації

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України

• Проводять за дорученням Націрнального органу інспекційний контроль за додержанням правил Систеим

• Проводять за пропозицією органу з сертифікації технічний нагляд за сталістю показників сертифікованої прдукції під час її виробницта

• Надають методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації (на договірній основі)

Український учбово – науковий центр з стандартизації, метрології та сертифікації проводить навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації.

2. 3. Основні принципи та загальні правила системи

Основні принципи регламентуються КНД – 50 – 002 – 93. Згідно цього нормативного документу:

1. Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості.

2. Право проведення робіт з сертифікації продукції надається органам з сертифікації, випробувальним лабораторіям (центрам) та експертам – аудиторам, що акредитовані в Системі та занесені до реєстру Системи

3. Органами з сертифікації в Системі можуть бути акредитовані організації та підприємсьва державної форми власності, а випробувальними лабораторіями (центрами) – акредитовані організації та підприємства будь – яких форм власності.

4. Якщо в Системі акредитовано декілька органів з сертифікації однієї і тієї ж продукції, то заявник має право прочести сертифікацію в будь – якому з цих органів.

5. Визнання органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), сіртифікатів відповідності, а також знаків відповідності інших держав здійснюється на основі багатосторонніх та двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації, при цьому свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, що виданий у Системі, або свідоцтво про його визнання.

6. Роботи з сертифікації в Системі організовуються шляхом створення органами з сертифікації спорідненої прдукції, які повинні бути побудовані з урахуванням правил діючих міжнародних систем сертифікації.

7. На сертифіковану в Системі продукцію видається сертифікат відповідності та наноситься знак відповідності, технічні вимоги до якого, порядок та правила його застосування всановлено державним стандартолм України.

8. Роботи щодо сертифікації прдукції, систем якості, атестації виробництв, акредитації органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) виконуються за договорами.

9. Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує орган з сертифікації цієї прдукції або за його дорученням інші організації (орган з сертифікації систем якості, територіальні центри Держстандарту).

10. Під час проведення технічного нагліду враховується інформація щодо якості продукції, яка надходить від органів державного нагляду, товариств споживачів та інших зацікавлених організацій.

11. Основою інформаційного забезпечення Системи є реєстр, дані якого та інформацію про діяльністб з сертифікації Держстандарт періодично публікує в своїх інформаційних виданнях.

12. Система передбачає конфіденційність інформації про результати робіт з сертифікації.

13. Апеляції щодо застосування стандартів якості сертифікованої продукції, а також виконання правил Системи розглядаються органами з сертифікації.

14. У разі незгоди однієї з стлрін з результатами розгляду, подальше розв’язання суперечки здійснюється комісією з апеляцій, яка створюється Національним органом з сертифікації з залученням представників органів з сертифікації та інших зацікавлених сторін.

15. Офіційною мовою Системи є державна мова, а в разі потреби документи можуть супроводжуватись автентичним текстом на будь – якій іншій мові, при цьому тексти мають однакову силу.

В Системі встановлено такий розподіл відповідальності:

• виробник (виконавець, постачальник) несе відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи;

• продавець несе відповідальність за відсутність сертиффікату відповідності або знаку відповідності на продукцію, що реалізується, якщо вона підлягає обов’язковій сертифікації;

• випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність та необ’єктивність результатів випробувань сертифікованої прдукції;

• орган з сертифікації несе відповідальність за необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів віиробництва та підтвердження їх дії, а також за порушення правил Системи;

• орагни, лабораторії, експерти – аудитори, підприємства та організації, що порушують правила Системи, виключаються з реєстру Системи і несуть відповідальність до чинного в Україні законодавства.

Лекція 7