Оцінка ефективності організаційних форм управління.

Існує велика кількість визначень поняття «ефективність», наприклад:

Словник економічних термінів: ЕФЕКТИВНІСТЬ — відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, що є відношенням ефекту, результату до витрат, що забезпечили його одержання.

Словник термінів антикризового управління: ефективність виробництва – відношення ринкової вартості зробленої продукції до сумарних витрат ресурсів організації.

Організаційні зміни й організаційний розвиток представляють підвищення ефективності систем менеджменту.

Ефективність менеджменту — результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат, які супроводжують їх одержання.

При оцінці системи менеджменту, що діє в організації, варто розрізняти економічну, організаційну й соціальну ефективність.

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації при конкретній системі управління. З однієї сторони економічну ефективність характеризують показники, які відображають будову й функціонування систем менеджменту. Це рівень автоматизації робочих місць керівників, рівень розробки інструктивного й нормативного матеріалу, загальний діапазон менеджменту, рівень технічної озброєності керівників і т.д.

Одночасно ефективність систем менеджменту характеризується показниками, які відображають результати виробничо-господарської діяльності організації: величина прибутку, собівартість, обсяг зробленої продукції, рентабельність, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стабільності, маневрування, оборотності й т.д.

Організаційна ефективність менеджменту характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни й т.д.

Її оцінюють за показниками, які відображають якість побудови організації і її систем управління: рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління, питома вага керівників у загальній чисельності апарата управління, коефіцієнт ланковості структури менеджменту, швидкість прийняття управлінських рішень і т.д.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, що відповідає психологічному клімату в колективі, атмосфері захищеності й причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій і т. д.

Соціальну ефективність менеджменту можна оцінювати із двох точок зору. З однієї сторони, її оцінюють показниками, які відображають соціально-культурну сферу функціонування організації: рівень трудової дисципліни, рівень стабільності кадрів, рівень розвитку соціальної інфраструктури на підприємстві, рівень умов і т.д. З іншого боку - за показниками, які відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів і задоволення потреб ринку: продуктивність праці, рівень задоволення потреб споживачів й ін.

Організаційні зміни й організаційний розвиток впливають на ефективність менеджменту шляхом удосконалення керуючих і керованої систем управління організацією. При цьому економічна ефективність менеджменту визначається, з одного боку, як результат удосконалення керуючих і керованої систем, з іншого боку – на умовах трансформації організаційної й економічної ефективності.

Спрощено ефективність системи менеджменту визначається рівнем задоволення потреб працівників організації, споживачів і рівнем отриманих результатів. При чому, як відзначає американський учений Ч. Бернард, рівень задоволення потреб кожного члена організації впливає на величину його внеску в досягнення цілей: якщо потреби не задовольняються, то працівники йдуть із системи як неефективної.

Відповідно до організаційної теорії Ч. Бернарда, тільки об'єднання людських потреб з потребами соціотехнічної системи та їх задоволення будуть формувати ефективну й діючу систему менеджменту.

Метою управління підприємством є забезпечення стійкого функціонування підприємства в зовнішньому середовищі протягом тривалого (в ідеалі — необмеженого) періоду часу. А при оцінці ефективності управління завжди варто враховувати, що управління має на увазі як визначення цілей, так і забезпечення їхнього досягнення.

Як правило, в літературі поняття «ефективності» зводиться до «рентабельності» й «прибутковості» компанії, визначити яку можна різними способами, зокрема, обчисливши показники:

• Рівень рентабельності = Балансовий прибуток / Виручка від реалізації

• Оборотність активів = Виручка від реалізації / Загальна вартість активів

• Ставка прибутковості активів = Чистий прибуток / Загальна вартість активів і т.д.

Але, окрім перерахованих вище показників рентабельності, існують й інші підходи до оцінки ефективності:

1) Ефективність як ступінь досягнення поставлених цілей (іноді використовується термін «результативність»). Наприклад, ефективність автоматизованої інформаційної системи розуміється як ступінь досягнення цілей, поставлених при її створенні.

Тут треба відзначити, що цей підхід можна застосовувати вибірково й обмежено для оцінки ефективності управління підприємством з ряду причин:

* цілі підприємства як складної соціотехнічної системи далеко не завжди сформульовані в явному виді (наприклад, у вигляді стратегічних цілей), що унеможливлює оцінку ступеня їхнього досягнення;

* якщо цілі сформульовані, то їх звичайно багато й вони характеризують бажаний стан підприємства з багатьох сторін (ринкові, фінансові, організаційні, інноваційні цілі), що робить процедуру «згортання» оцінок ступеня їхнього досягнення до єдиної оцінки «ефективності управління» складної й неоднозначної;

* формування цілей діяльності підприємства з урахуванням інтересів зацікавлених груп й умов зовнішнього середовища є одна з функцій управління підприємством. Від якості й «правильності» їхньої постановки багато в чому залежить ефективність діяльності підприємства, тобто підприємство може цілком успішно домогтися поставлених керівництвом цілей і загинути в конкурентній боротьбі.

2. Ефективність як співвідношення «результатів діяльності» до «витрат» (або «виходів» до «входів» у термінах теорії систем). У рамках даного підходу існують поняття «продуктивність» й «економічна ефективність».

Даний підхід найбільше широко розповсюджений при оцінці ефективності діяльності підприємств, існує величезна кількість показників цієї групи (фінансові коефіцієнти, різного виду «віддачі»: фондовіддача, віддача від вкладень у фонд оплати праці й ін.). Цей підхід дає можливість проводити рівняння серед господарюючих суб'єктів, що функціонують у подібних умовах (наприклад, у рамках однієї галузі) і давати оцінки «більш ефективно» або «менш ефективно».

Оцінка ефективності як відношення витрат і результатів дуже сильно лежить від розглянутого тимчасового інтервалу: підприємство, що вкладає в розвиток значні кошти може працювати в початковому періоді економічно неефективно, однак досягати поставлених цілей і давати економічний ефект у майбутньому.

3. Ефективність як ступінь відповідності еталону. Цей підхід зараз, мабуть, самий модний. Він відомий у тому числі за назвою «бенчмаркінг». При використанні цього підходу ми порівнюємо стан нашого підприємства з деяким еталоном. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти уразливі й раціональні сторони діяльності компанії в порівнянні з конкурентами й світовими лідерами в аналогічній області. Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вийти на ймовірних партнерів по виробничо-технічній кооперації й з'ясувати переваги злиття компаній.

4) Ефективність як ступінь задоволеності процесом його учасників. При цьому задоволеність залежить від ступеня реалізації інтересів учасників у процесі.

При застосуванні цього підходу до оцінки ефективності управління необхідно виділити групи, що беруть участь у процесі (власники, керівництво компанії, менеджери середньої ланки, споживачі, суспільство й інші). Кожна з цих груп має свої інтереси в існуванні підприємства, на підставі яких можуть бути сформульовані цілі діяльності підприємства й критерії ефективності з погляду групи.

Оскільки інтереси зацікавлених груп у діяльності підприємства різноспрямовані, то, як відзначає Павло Горінов, критерієм ефективності управління при даному підході виступає здатність підтримувати певний баланс між такими різними цілями, як обсяг продажів, прибуток, доходи, дотримання інтересів персоналу й покупців, захист навколишнього середовища й т.п.

Необхідно відзначити, що узгодження цих інтересів і формування на їх основі комплексу цілей підприємства і є основним завданням управління.

Ефективність управління тим самим підприємством з погляду різних зацікавлених груп буде різної, наприклад, підприємство, що діє ефективно по оцінці його власника (дає стабільний доход, вимагає малої участі власника у своїх справах) може одержати досить «низьку» оцінку ефективності управління з позицій потенційного інвестора. Тобто, при оцінці ефективності необхідно враховувати — для кого й ким вона проводиться.

Оскільки процес «управління підприємством» містить у собі значну кількість «підпроцесів» (таких як «постановка стратегічних цілей», «організація виконання програми розвитку», «оперативне планування й контроль», «управління фінансовими потоками» й ін.), те оцінка ефективності управління звичайно містить у собі цілий комплекс показників, що відображають ефективність зазначених підпроцесів.

При оцінці ефективності бажано використати кілька показників (абсолютні й відносні, загальні й часткові).

Основні кроки при визначенні ефективності управління:

1. Визначити «суб'єкта оцінки», тобто для кого або із чийого погляду оцінюється ефективність.

2. Виявити його інтереси / потреби, на основі яких можна сформулювати критерії ефективності (цілі, на досягнення яких повинна бути спрямована діяльність підприємства, з погляду «суб'єкта оцінки»),

3. Розробити показники, що відображають ціль у кількісному вираженні, уточнити порядок їхнього розрахунку.

4. Визначити на підставі аналізу діяльності підприємства за минулі періоди, намірів підприємства й аналізу зовнішнього середовища цільові значення показників.