
- •«Теорія організації»
- •Тема і. Метологічні засади теорії організації
- •Сутність поняття «організація».
- •Предмет і цілі курсу «Теорія організації»
- •Типологія основних об’єктів управління
- •3. Закони функціонування (статики) організації.
- •Закони організації, які виявляються переважно у статиці (структурах): (Закони функціонування)
- •Закони розвитку (динаміки) організації.
- •5. Принципи організації.
- •Групування принципів організації а. Файоля
- •Етапи розвитку організації.
- •Основні історичні етапи розвитку організації
- •Етапи розвитку організації за кривою життєвого циклу:
- •Спрощений життєвий цикл організації
- •Розвиток організацій за організаційними параметрами і періодами діяльності
- •Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі
- •1. Організаційні теорії
- •Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з одним ринком збуту ( функціональна структура)
- •Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з декількома ринками збуту (дивізіональна структура)
- •Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з декількома суттєво різними ринками, наприклад, в різних країнах (багатонаціональна структура)
- •Модель фірми в умовах динамічного оточення ( проектна матрична модель)
- •Тривимірність поведінки фірми в сучасних умовах
- •Основні тенденції в розвитку (зміні) організаційних структур
- •Модель вищого керівництва фірмою
- •2. Еволюція теоретичних концепцій організації
- •3. Основні моделі організації
- •Підприємство як складна виробнича система
- •Порівняльна характеристика моделей організацій
- •4. Сучасна організаційна парадигма
- •Тема 3. Організація як система
- •1. Формування системних уявлень. Стан системи, її властивості.
- •2. Системний підхід.
- •3. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок.
- •Підприємство як складна виробнича система
- •Структура ієрархічної виробничої системи підприємства
- •4. Класифікація систем.
- •Взаємодія підсистем
- •Промислова організація як відкрита система
- •Аспекти організаційного порядку. Форми організацій. Класифікація організацій.
- •Можливі результати при порушенні цілісності системи
- •2. Залежність від зовнішнього середовища.
- •Тема 4. Організація як соціум
- •1. Соціальна організація і соціальна спільність. Загальні риси соціальної організації
- •2. Основні види соціальних організацій: формальна і неформальна організації
- •3. Механізми регулювання в соціальних системах.
- •Тема 5. Організаційний процес
- •1. Організаційна діяльність.
- •2. Система управління – кібернетичний підхід.
- •Кібернетичний підхід до управління
- •Принципи, методи і оптимізація управління.
- •Тема 6. Самоорганізація
- •Природничо-наукові засади синергетики. Синергетична концепція самоорганізації.
- •2. Процеси і принципи самоорганізації.
- •3. Гнучкість організації. Виробнича гнучкість.
- •4. Сталість організації.
- •Тема 7. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації
- •1. Зовнішнє середовище організації та методи його дослідження.
- •Зовнішнє середовище організації
- •2. Фактори зовнішнього середовища безпосереднього і опосередкованого впливу.
- •3. Внутрішнє середовище організації та методи його дослідження. Внутрішні фактори, їх взаємозв’язок із зовнішніми.
- •Тема 8. Організаційне проектування
- •Концептуальні терміни організаційного проектування.
- •Організаційні структури управління. Переваги та недоліки організаційних форм управління.
- •Лінійна структура управління
- •Функціональна структура управління
- •Блок-схема лінійно-функціональної структури управління
- •Дивізіональна організаційна структура, орієнтована на великі географічні зони.
- •Сутність та етапи організаційного проектування.
- •Чинники, які впливають на проектування організації.
- •Ситуаційні чинники проектування організації
- •Основні типи ситуації залежно від характеру факторів (чинників) зовнішнього середовища
- •Вплив технології на проектування організації
- •Взаємозв'язок між стратегією та організаційним дизайном
- •Методи проектування організаційних форм управління
- •Технологія проектування організаційних форм управління. Етапи розробки організаційної структури управління.
- •Елементи проектування організації
- •Елементи побудови «організаційного будинку»
- •Типи департаметизації, що виділяються на основі напряму групування
- •Лінійні функціональні зв'язки в організації
- •Співвідношення лінійних і функціональних зв'язків із деякими аспектами діяльності організації
- •Прямі і непрямі зв'язки в організації
- •Взаємозв'язок між числом підлеглих і кількістю контактів, із якими має справу керівник
- •Вплив комбінацій масштабу керованості та кількості рівнів керування на проектування організації та її конфігурацію
- •Розподіл в організації прав і відповідальності за системою «ялинка» та за системою «матрьошка»
- •Переваги та недоліки централізації
- •Переваги та недоліки децентралізації
- •Концептуалізація моделі Лоуренса та Лорша
- •Диференціація між підрозділами за чотирма змінними
- •Матриця моделі «диференціація та інтеграція»
- •Оцінка ефективності організаційних форм управління.
- •Перспективи розвитку організаційних утворень.
- •Сучасні тенденції розвитку організації
- •Революційні зміни в технологіях, організації та лідерстві
- •Тема 9. Культура організації
- •1. Зміст понять «культура» і «організаційна культура».
- •2. Характеристика організаційної культури.
- •Складові організаційної культури
- •Приклади позитивних та негативних цінностей
- •3. Моделі організаційної культури, їх характеристики. Типологія організаційних культур.
- •Складові організаційної культури
- •Культурна карта організації
- •Типи організаційної культури по т. Ділу і а.Кеннеді
- •4. Сучасна українська організаційна культура.
Диференціація між підрозділами за чотирма змінними
Головні змінні диференціації |
НДДКР |
Виробництво |
Маркетинг |
Цілі |
Новий продукт |
Собівартість |
Обсяг продажів |
Структура |
Високо органічна |
Механістична |
Органічна |
Взаємодія |
Сильно орієнтована на людей |
Орієнтована на задачі |
Орієнтована на людей |
Зворотний зв'язок |
Дуже довгий |
Довгий |
Швидкий |
Чим більше підрозділів усередині організації відрізняються один від одного за цими чотирма змінними, тим більш диференційованою є організація. Керівники повинні розуміти, що роботу у високо диференційованих організаціях дуже важко координувати. Коли організація одночасно є сильно диференційованою з точки зору керування нею, виникає необхідність введення ролей інтеграторів, тобто визначених людей. Може бути, що навіть цілий підрозділ повинен виконувати спеціальну роботу з координації й інтеграції різноманітних частин організації. Ці люди або підрозділи не обов'язково повинні бути наділеними правом ухвалення рішення, але вони повинні забезпечити факт прийняття рішень відповідними групами.
Інтеграція означає рівень співробітництва, який існує між частинами організації і забезпечує досягнення їхніх цілей у межах вимог, запропонованих зовнішнім оточенням. Потреба в інтеграції споконвічно створюється поділом і взаємозалежністю робіт в організації.
Різноманітні комбінації розглянутих двох факторів впливають на відносини між частинами або підрозділами організації, що має безпосереднє застосування в проектуванні організації і керуванні нею (рис. ).
Так, наприклад, комбінація двох факторів, розміщена в квадранті 1, є для організації найбільш простою і легкою. У цьому випадку, коли необхідні рівні диференціації й інтеграції достатньо низькі, частини або підрозділи організації практично не залежать один від одного. Ремонтний цех і транспортний відділ машинобудівного заводу можуть бути прикладом такої комбінації.
Матриця моделі «диференціація та інтеграція»
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Високий |
|
|
2. Ситуація, коли зусилля з інтеграції підрозділів перевищують потреби диференціації
|
|
|
|
4. Ситуація, яка не потребує створення спеціальних інтеграційних механізмів |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
Рівень інтеграції |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
1. Ситуація, яка потребує залучення значної кількості ресурсів та використання складних інтеграційних механізмів |
|
|
|
3. Ситуація, коли зусилля з інтеграції підрозділів не відповідають вимогам диференціації
|
|||||||||||||||||||
Низький |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
Низький |
|
Рівень диференціації |
|
Високий |
У квадранті 2 відбита ситуація, при якій спроектований рівень інтеграції явно перевищує потреби, утворювані розходженням підрозділів. Цим недоліком звичайно страждає так званий інститут заступників в організації. Так, якщо заступник директора машинобудівного заводу з виробництва координує роботу кількох виробничих цехів, то пояснити створення такої позиції в організації можна тільки через масштаб керованості, але ніяк не через необхідність інтеграції мало диференційованих між собою підрозділів. Досвід розвинених країн свідчить про те, що таку розкіш, як інститут заступників, можуть собі дозволити або малоефективні державні підприємства, або недосвідчені комерційні структури.
У квадранті 3 подана ситуація, що є, з погляду комбінації факторів, найбільш складною і важкою для організаційного проектування. У такій ситуації потрібне залучення значної кількості ресурсів і використання широкого кола інтеграційних механізмів і зразків поведінки для ефективного керування організацією. Так, на верхніх рівнях організації це може виявитися у створенні стратегічних господарських центрів, використанні продуктової або матричної департаментизації, а на нижніх - у формуванні цільових груп і комплексних бригад.
У квадранті 4, на противагу квадранту 2, відбита ситуація, при якій рівень координації явно не відповідає високому ступеню відмінності між підрозділами. Так, в умовах бартерних зв'язків між підприємствами підпорядкування начальників відділу постачання і відділу збуту різним заступникам, або включення цих відділів у різні інтеграційні схеми, не сприяє, як правило, стабільній і ритмічній роботі підприємства. Природно така ситуація звичайно носить тимчасовий характер, та із зміною зовнішнього середовища (стабілізації фінансової системи) необхідний, залежно від ситуації, перехід у квадрант 1 або квадрант 3.
Вивчення ступеня диференціації частин організації допомагає визначити рівень потенційного конфлікту між ними, а перебування відповідного інтеграційного механізму створює умови для зниження рівня можливої конфліктності Усе разом сприяє підвищенню ефективності організації під час її взаємодії із зовнішнім середовищем.