2. Система управління – кібернетичний підхід.

Управління - це процес плануван­ня, організації, мотивації та контролю робітників організації, які забезпечують досягнення її цілей

Життєво важливими ланками зв’язку між керівниками одного рівня, керівниками і підлеглими, між організацією і зовнішнім середовищем є процеси комунікації. В організаційному контексті комунікації містять взаємодію між людьми, це процес обміну інформацією і передачі повідомлень між окремими людьми або їх групами. На комунікації витрачається 75-95% часу керівників; комунікації потрібні для ефективного управління. Якщо організація ефективна у сфері комунікацій, то вона ефективна і у всіх інших видах діяльності.

На сучасний підхід до управління і організації комунікації, що можна визначити як використання слів, літер, символів чи аналогічних засобів для отримання інформації про об’єкт або подію, у великій мірі вплинув розвиток кібернетики.

За кібернетичним підходом, керівник встановлює критерії для підлеглих, контролює результати дій підлеглих і здійснює їх коректування. Процес зворотного зв’язку є важливим етапом комунікації і прийняття рішення (рис.)

Кібернетичний підхід до управління

Передача необхідних вказівок



Робочі критерії

П і д л е г л і



Передача критеріїв

Зворотний зв’язок



Результат діяльності

Для керівника організації будь-якого типу важливий кожний із елементів процесу комунікації. На думку вчених з управління, форми здійснення комунікацій залежать від того, що відомо про одержувача інформації. Відтак, керівник повинен орієнтуватися на одержувача інформації, а не на її джерело. Коли керівник є джерелом інформації, він повинен бути впевненим не тільки втому, що розмовляє на одній мові з одержувачем інформації, але й що його оцінка ситуації не суперечить оцінці одержувача. Тобто важливо, щоб керівник правильно оцінював процес розшифровування і отримання інформації, а також значення зворотного зв’язку.

Фактором, що порушує «спільність» в комунікаціях між джерелом і одержувачем інформації, є зміни, що мають місце в її кодуванні і розшифруванні. Найбільш ефективні комунікації встановлюються в тому випадку, коли процеси кодування і розшифрування інформації одно образні. Якщо ці процеси різнорідні, комунікації руйнуються. Н. Вінер назвав цю проблему ентропією, тобто тенденцією процесів спілкування до розпилення. Така тенденція виникає, коли робітники організації мають різний досвід, лексику, що використовують, знання, інтереси тощо. Внаслідок цього виникають бар’єри для ефективних комунікацій у вигляді неповної відповідності кодування і розшифрування.

Менеджмент є сферою діяльності бізнесменів, підприємців та менеджерів. Чим вони відрізняються, який зміст вкладається в ці поняття?

Термін «підприємець» був запроваджений фран­цузьким економістом Кантіллоном (XVIII ст.). Відтоді це слово означає людину, яка бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприє­мства чи розробкою нової ідеї, нової продукції чи нового виду послуг, запропонованих суспільству.

«Менеджер» і «підприємець» не є синонімами. Саме сміливі підприємці заснували американську індустрію: Джон Д. Рокфеллер (нафта), Дж. Мор­ган (сталь і банківська справа), Енрю Меллон (алюміній), Ендрю Карнегі (сталь), Генрі Форд (ав­томобілі). Це імена відомих бізнесменів. «Бізнес­мен» - це людина, що «робить гроші», володар капіталу. Це може бути ділова людина без жод­ного підлеглого чи багатий володар, який не обій­має жодної посади, але має акції та може бути членом правління.

Кожний, хто починає свій бізнес, належить до класу підприємців. Ці люди відіграють ключову роль в економіці розвинених країн. Наприклад, у СІЛА з 11 млн. підприємців 10,8 млн. - представ­ники малого бізнесу. Саме малий бізнес дає поло­вину національного доходу СІЛА та Німеччини і становить понад 66% всіх зайнятих у сфері ви­робництва послуг, в Японії - 96% (табл. 1.2.).

Але парадокс у тому, що підприємці, як прави­ло, погані менеджери.

Саме тому сім із десяти малих підприємств ро­зорюються до кінця другого року існування або поглинаються іншими фірмами.

Підприємці - це генератори ідей, вони беруть активну участь у формуванні цілей підприємства чи організації та керують цією організацією на початку її діяльності. На цьому етапі їх можна називати менеджерами. Підприємці мають здіб­ності до ризику, добру реакцію на фінансові мож­ливості, бажання довго та вперто працювати, не рахуючись із відпочинком. Але ці риси зовсім не обов'язково свідчать про можливості цієї людини ефективно керувати організацією під час її зрос­тання.

Протягом своєї історії людство виробило зага­лом три потенційно відмінні засоби управління і управлінських впливів на людей.

• Ієрархія — організація, де основний засіб впливу - відносини влада - підкорення, тиск на людину зверху, за допомогою примусу, контролю за розподілом матеріальних здо­бутків та ін.

• Культура — вироблені та визначені суспіль­ством (організацією, групою) цінності, норми, шаблони поведінки, ритуали, які примушу­ють людину поводити себе так, а не інакше.

• Ринок — мережа рівноправних із питань купівлі-продажу продукції та послуг сто­сунків на відносинах власності, рівноваги інте­ресів продавця та покупця.