Державна політика регулювання цін

Серед методів прямого регулювання ціноутворення найпоширеніші такі:

1.Встановлення максимальних цін. Це означає, що держава забороняє підвищувати ціни вище певного рівня. Це робиться для захисту інтересів споживачів від надмірного зростання цін. Контроль за цінами може бути запроваджений, наприклад, щоб утримувати темпи інфляційного зростання, запобігати отриманню монопольними об'єднаннями надприбутків у період тимчасової відсутності товарів

Але якщо встановлена державою максимальна ціна продажу товару буде нижча, ніж ціна, що склалася внаслідок «природних» економічних обставин на вільному від обмежень ринку, це може призвести до того, що виробникові товарів буде не вигідно реалізовувати товари за встановлений ми державою цінами. Наслідком можуть бути: зникнення певних товарів з ринку; виникнення черг; нормування товарів; пошуки легальних шляхів подолання обмежень; накопичення товарів; «чорний ринок».

2.Встановлення мінімальних цін. Уряд встановлює мінімальні ціни, вищі за ціни, які б склалися на ринку з об'єктивних причин, що призводить до утворення надлишкової пропозиції, скорочення виробництва і встановлення ціни ринкової рівноваги на мінімальному рівні.

3.Створення резерву товару. Система регулюваннями цін, як правило, запроваджується разом з планами створення резервів товару. Коли на ринку існує надлишок певного виду товару і при цьому ціни на нього падають, урядові органи купують товари. За рахунок цього створюється резервний запас. Якщо на ринку утвориться дефіцит певного виду товару і ціни на нього значно зростуть, споживачам пропонуватимуться товари з резервних запасів, що призведе до цінової стабілізації.

Види цін:

1. Залежно від обороту, який обслуговують ціни:

1)Оптові Ц – Ц, за якими реаліз-ся і закуп-ся прод-я під-в всіх форм власності:

а) оптові відпускні Ц – Ц під-в - вир-ків, за якими вони реаліз-ть виготовлену прод-ю ін.під-вам і орг-ям

б) Ц оптового п-ва – за якими постачальники та ін.оптові торг.орг-ії реаліз-ь свою прод-ю ін.оптовим або оптово-роздрібним під-вам

в) трансфертні Ц – різновид оптової Ц за якою здійсн-ся комерц.операції між підрозділом однієї фірми.

2)Роздрібні Ц – Ц, за якимипрод-я реаліз-ся в роздрібній мережі населенню, під-вам та орг-ям

2.Залежно від впливу держ.на ціноутв-ня:

1)Фіксовані – встоановл-ся безпосередньо державою

2)Регульовані – склад-ся під впливом D i S але держ.встановлює певні обмеження

3)Вільні – склад-ся відповідно о кон’юнктури ринку без б.я. впливу держ.

3.Залежно від особливостей комерційного контракту:

1)Рухома Ц – Ц, зафіксована в контракті, яка може бути переглянута згідно із застереженням у контракті «зміна ринкової Ц тов.на момент його поставки»

2)Тверда Ц – яка встанов-ся на момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом всього терміну його дії

3)Ковзна Ц – Ц, яка встан-ся на момент підписання контракту і підлягає перегляду з урах.витрат вир-ва

4)Ц з наступною фіксацією – Ц, яка уточнюється в процесі виконання контракту безпосередньо перед поставкою кожної партії тов., або щорічно перед поч.фін.року.

4.Залежно від порядку відшкодування споживачем трансп.витрат:

1)Єдина Ц – не передбачає встановлення єдиної ціни з включенням до неї однакової для всіх споживачів суми трансп.витрат не залежно від відстані

2)Зональні Ц – передбач.виділення кількох географ.зон і встановлення єдиної ціни для клієнтів, які перебув.у межах 1 зони

3)Ц базисного пункту – обирається кілька базисних міст і фвктичні ціни продажу розрах-ся з додаванням до Ц трансп.витрат з доставки тов.замовнику до найближчого до нього базисного пункту

Темін «франко» показує до якого пункту на шляху від вир-ка до спож-ча трансп.витрати включаються фірмою-продавцем до ціни.