1.Техніка «Фотоальбом» Суінні Браун (Sueanne Brown)
Обґрунтування
На заняттях з психотерапевтом багато дітей не можуть адекватно виражати свої думки та почуття, частково пов’язані з розлукою чи втратою близьких. Вони погано розуміють свої переживання і не можуть про них розказати. Техніка «Фотоальбом» дозволяє нетравматичним для дитини чином пояснити її почуття і думки з приводу певних подій і значимих для неї осіб. Використання цієї техніки відволікає увагу дитини і, завдяки застосуванню незакінчених речень (таких, як «Я пам’ятаю, як ...», «В цьому домі....», «Мені не подобається, ...», «Моя мама ...» і т.д.), дає їй можливість вербалізувати свої переживання.
Опис техніки
Слід попрости дитину підібрати ряд фотографій, пов’язаних з різними роками її дитинства. На фотографіях можуть бути відображені будинок чи квартира, в яких живе дитина, місця її відпочинку, її любимці-тварини, друзі, подорожі з батьками, виступи на святкових концертах у школі і т.д. Необхідно підготовити набір фотографій, які відображали б самі різні сторони життя дитини.
В дитині повинна бути представлена можливість самій вибрати альбом; вона може купити його разом з батьками, або психотерапевт купить його за проханням дитини. Дитина може принести один зі старих домашніх фотоальбомів. Для роботи необхідно мати: фотоальбом, набір фотографій, ножиці, маркери, наклейки. Фотокартки розкладаються на підлозі, щоб всіх їх можна було бачити і розставити по рокам. Вже на першому етапі роботи у психотерапевта виникає багато можливостей для прояснення почуттів дитини: він може задавати запитання, які стосуються сім’ї дитини, померлих родичів чи інших втрат, просить згадати про найбільш значимі події, а також ті моменти життя, які пов’язані з переживанням почуттів горя, смутку, роздратування чи розгубленості.
Коли фотокартки розкладені в хронологічному порядку, дитина повинна вставити їх в альбом. Поряд з кожною вона робить наклейки з коментарями відображення. Психотерапевт виконує роль «секретаря», записуючи на наклейках те, що дитина йому диктує.
Покази та рекомендації по застосуванню.
Дана техніка зазвичай використовується для дослідження почуттів дитини, пов’язаних з втратою. Вона може застосовуватися в роботі з дітьми, які втратили можливість спілкуватися з одним з батьків в результаті розлучення. Фотографії, від ображаючі минулі події, викликають у дитини сильні почуття.
Дану техніку доцільно використовувати для того, щоб краще зрозуміти переживання дитини з приводу переїзду, втрати друзів, переходу в іншу школу та інших подій.
2. Техніка «Школа гніву» Джойс Мігер (Djoys Miger)
Обґрунтування
За п’ятнадцять років використання прикладів ігрової терапії постійно доводилося переконуватись, що у дітей виникають труднощі в диференціації різних емоцій по їх силі, особливо почуття гніву. Незалежно від ситуації, інтенсивність реакцій дратівливості і гніву, які проявляються можуть бути дуже схожими, що, мабуть, пов’язане з засвоєнням ними моделями реагування. Тому хотілось створити для дітей методику, яка б дозволила їм відрізняти такі стани як дратівливість, фрустрація і гнів, для того, щоб вони могли своєчасно попередити прояви бурних і неконтрольованих емоційних реакцій. Для того, щоб продемонструвати дитині різні градації цих почуттів, з різною силою кидають по мішені мішечки з бобами.
Діти краще всього навчаються на своєму особистому досвіді. Враховуючи особливості кожної дитини, в ході гри можна поєднувати обговорення з наочною демонстрацією і практичною роботою. Запропонована методика проста і безпечна; психотерапевт бере участь в грі нарівні з дітьми, демонструючи різні форми вияву гніву.
Опис техніки
На дошці зображають мішень (мішенню може бути будь-яка щільна поверхня – стіна, шафа та ін.). Мішечки з бобами вдаряються у неї і відскакують з силою, пропорційною силі кидка.
Спочатку вправу пояснюють дитині, що дратівливість - це слабка степінь злості, і не дуже сильно кидають по мішені. Потім пропонують дитині зробити те ж саме: просять подумати і висловити що-небудь, що не дуже сильно дратує або злить її (вона говорить: «Я трохи розізлилася, коли ...»). Зі словами: «Я розізлилася сильніше, коли ...» - ми по черзі кидаємо мішечок з великою силою. І, нарешті, ми кидаємо мішечок з усієї сили: «Я розізлилася дуже сильно, коли ...». Ми можемо спеціально обговорити, що відчуває дитина в момент дратівливості, щоб вона могла якомога раніше ідентифікувати це почуття. Далі навчають дитину ефективним способам зняття напруги. Кінцевою ціллю такого зняття є засвоєння клієнтом конкретних способів, які позволяли б їй своєчасно розпізнати і «погасити» неприємні почуття.
Покази та рекомендації по застосуванню
Дана техніка може бути особливо корисною в роботі з агресивними, імпульсивними, збудливими дітьми. Вона дозволяє їм краще контролювати виявлення своїх почуттів. Не так давно один хлопчик намалював свою сестру і потім намагався згадати ті випадки, коли він, спілкуючись з нею, відчував легеньку дратівливість, фрустрацію і сильну злість (гнів). Йому вдалось сформулювати, що в момент виникнення дратівливості він відчував здавлення в грудній клітці. Після цього хлопчик засвоїв вправу, яка дозволяє йому зняти подібне відчуття і цим самим попередити спалах гніву.
Література:
Barker P. (1985). Using Metaphors in Psychotherapy. New York: Brunner/ Mazel.
Bums R. C. and Ktnifmiin S. II. (1970). Kinetic Family Drawings (KFD). New York: Brunner / Maxel.
Cangelosi D. (in press). Play therapy wiih children from divorced and separated - families. In The Playing Cure, ed. II. Kaduson, D. Cangelosi, and C. E. Schaefer, North vale. NJ: Jason Aronson.
DeDomenko G. (1988). Sand Tray World Play. A Comprehensive Guide to the Use of the Sand Tray in Psychotherapeutic and Transformational Settings. Oakland. CA.
Dundas E. (1978). Symbols Come Alive in the Sand. Boston: Coventure.
Freud S. (1988). Creative writers and daydreaming. Standard Edition 9: 143-153.
Gil E. (1991). The Healing Power of Play. New York: Guilford.
Kakn M. (1991). Between Therapist and Client: The New Relationship. New York: Freeman of Emotional Development. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum.