6.3 Прилади й обладнання

Зразки мастил з різним вмістом механічних домішок, фільтрувальний папір, піпетка, посудина з гарячою водою, еталонні фотознімки, лінійка.

6.4 Порядок виконання роботи

Пробовідбірник заповнюють випробуваним мастилом не більш ніж на 3/4 об'єму. Пробу мастила в посудині з гарячою водою підігрівають приблизно до тем­ператури 50⁰С і ретельно перемішують протягом 5 хв. З пробовідбірника беруть чистою сухою піпеткою мастило й одну краплю на­носять на фільтрувальний папір.

Висушена на повітрі крапля утворює масляну пляму, яку порівнюють з ета­лонними фотознімками, визначаючи таким чином забрудненість мастила. Від краплі свіжого мастила, що не працювало в двигуні, на папері залишається кругла світла пляма, що має приблизно однаковий колір по всій своїй площі. Залежно від сорту мастила колір плями може бути від білого до світло-жовтого.

В

Рисунок 6.1 – Масляна „пляма”

ід краплі мастила, що працювало в двигуні, утворюється пляма з темним ядром у центрі, навколо якого розташовується більш світлий масляний поясок. У ядрі плями збираються вуглецеві й інші нерозчинні в мастилі частки, а потім вже розпливається мастило, очищене від них. При оцінюванні диспергуючої здатності мас­тила та вмісту механічних домішок у плямі розрізнюють три характерні зони (рис. 6.1): центральне ядро 1; ореол центрального ядра 2; зону дифузії диспергованих забруднень 3. Колір центрального ядра і його окантування (ореола) характеризує ступінь забрудненості мастила механічними домішками. Чим темніше ядро плями і його окантування, тим сильніше забруднене мастило і тим більше в ньому ме­ханічних домішок. Еталони масляних плям, утворених краплями мастила різної забрудненості, показано у табл. 6.1.

Співвідношення площ зон центрального ядра та дифузії визначає диспергуючу здатність мастила. При низьких миючих властивостях мастила ядро, в якому зби­раються всі забруднення, має різко окреслені кордони. При високих миючих вла­стивостях мастила ядро має розпливчаті контури, а за ним спостерігається зона дифузії, що має мереживні краї. Чим більша площа зони дифузії, тим кращими диспергуючими властивостями володіє випробуване мастило.

Таблиця 6.1 – Еталони масляних „плям”

Зовнішній вигляд плям		Номер ета­лону	Вміст ме­ханічних домішок, %
1	2	3	4
	Світла жовтувата пляма	1	0,00…0.01
	Жовтувато-сірувата пляма з більш темною окантовкою	2	0,01…0,10
	Сіра пляма, обме­жена ще більш темною окантовкою	3	0,1…0,2
Продовження таблиці 6.1
1	2	3	4
	Темно-сіра пляма, обмежена чорною окан­товкою	4	0,2…1,0
	Суцільна чорна пляма	5	Більше за 1,0

Кількісне оцінювання диспергуючої здатності випробуваного мастила може бути зроблене за формулою, запропонованою ЦНІДІ:

DС=1-d/D, (6.1)

де d - середній діаметр центрального ядра;

D - середній діаметр зони дифузії.

Чим вище значення DC, підраховане за формулою (6.1), тим більш високими диспер­гуючими властивостями володіє випробуване мастило.

У закінченні зробити висновок про наявність механічних домішок у мастилі, оцінити його диспергуючу здатність. Визначити можливість подальшої роботи мастила в двигуні.