Класифікація і характеристика суцвіть За типом розгалуження

Прості - суцвіття, у яких на головній осі розташовуються поодинокі квітки і, таким чином, галуження не перевищує двох порядків (наприклад, гіацинт,черемха, подорожник та ін.);

Складні - суцвіття, у яких на головній осі розташовуються власні (парціальні) суцвіття, тобто розгалуження досягає трьох, чотирьох і більше порядків (наприклад, бузок, бирючина, калина та ін.). Їх також називають волоть.

За типом наростання і напрямку розкриття квіток

Рацемозні, ботриоїдні або ботричні (від лат. racēmus і грец. ботріон - китиця, гроно) - суцвіття, які характеризуються моноподіальним типом наростання осей і акропетальним (тобто спрямованим від підстави осі до її верхівки) розкриттям квіток (наприклад, іван-чай, грицики та ін.);

Цимоїди (від лат. cyma - напівзонтик) - суцвіття, які характеризуються симподіальним типом наростання осей і базіпетальним (тобто спрямованим від верхівки осі до її основи) розкриттям квіток.

За наявністю чи відсутністю приквіток, їх характер

Фрондозні — з розвиненими зеленими приквітками (меліса лікарська, собача кропива звичайна);

Фрондулозні — з маленькими зеленими приквітками (льонок звичайний, фіалка);

Брактеозні — з лусковидними приквітками (конвалія, бузок, вишня, полин);

Антодії — із забарвленими великими або маленькими, сухими чи соковитими приквітками (шавлія мускатна, цмин пісковий, артишок колючий);

Голі — з редукованими приквітками або без них (капуста, дзвоники).

Існують і перехідні форми суцвітя: фрондозно-фрондульозні, фрондозно-брактеозні тощо.

За будовою верхівок головної осі та бічних паракладіїв

Політелічні, відкриті, незавершені, бокоцвіті — головна та бічні осі ростуть необмежено і не закінчуються квіткою; послідовність розквітання знизу вгору, від центру до периферії (родини капустяні, вересові, зонтичні, первоцвіті, бобові, губоцвіті, ранникові, пасльонові, айстрові, злакові тощо).

Монотелічні, закриті, завершені, верхоцвіті — головна і бічні осі рано припиняють ріст, закінчуються квіткою, послідовність розквітання зверху донизу, від периферії до центру (родини жовтецеві, геранієві, гвоздикові, рутові, льонові, розоцвіті, товстолисті, маренові, шорстколисті тощо).

За чисельністю, щільністю, компактністю квіток, орієнтацією головної осі та квіток у просторі Чисельність

2–3-квіткові (двоквітковий монохазій герані болотної, триквітковий дихазій бруслини бородавчастої),

Малоквіткові (полуниці лісові).

Багатоквіткові (дивина ведмежа).

Щільність

Розлогі (марена красильна, скумпія звичайна, овес).

Валькуваті (гірчак почечуйний).

Вкорочені.

Компактні (бобівник трилистий, сумах дубильний).

Скупчені (симоній смокви, ціацій молочаю, колосок шовковиці).

Густоквіткові.

Щільні (гірчак зміїний).

Видовжені.

Компактність квіток

Рідкоквіткові.

Розріджені (рутвиця).

Переривчасті (м’ята перцева) тощо.

Орієнтація головної осі та квіток

Односторонні (шоломниця байкальська, конвалія звичайна, наперстянка великоквіткова).

Двосторонні.

Багатосторонні (наперстянка шерстиста).

Прямостоячі (гіркокаштан звичайний, грицики звичайні).

Звислі (робінія звичайна, черемха звичайна, смородина чорна, барбарис звичайний, хміль звичайний).

Пониклі (гірчак перцевий, кропива дводомна, діоскорея ніпонська, бадан товстолистий).

Сучасну класифікацію суцвіть розробив німецький морфолог Вільгельм Тролль (1897-1978). В підручниках використовують спрощений варіант цієї класифікації.