10.2. Планування продуктивності праці

Продуктивність праці є основним показником ефективності виробництва і всієї системи трудових показників, від її рівня й динаміки залежать всі основні показники роботи підприємства: обсяг виробництва продукції, чисельність працівників, фонд заробітної плати, зниження собівартості продукції, розмір прибутку, рентабельність тощо.

Інформаційною базою планування продуктивності праці є:

– баланс робочого часу підприємства;

– виробнича програма;

– план організаційно-технічних заходів;

– план капітального будівництва;

– інформація оперативного обліку витрат робочого часу в звітному періоді (табель обліку робочого часу, фотографія, самофотографія).

Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, ніж у конкурентів, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватись вартісні та натуральні показники виробництва. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.

Існують такі методи планування продуктивності праці:

1. Метод прямого розрахунку – передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (ПП_пл), виходячи із запланованого обсягу випуску продукції (Q_пл) та планової чисельності промислово-виробничого персоналу (Ч_пл):

2. Пофакторний метод – полягає у розрахунку приросту продуктивності праці за факторами її зростання: структурні зрушення у виробництві, вдосконалення управління та організації виробництва і праці, підвищення технічного рівня виробництва, зміна обсягу виробництва продукції, галузеві фактори тощо. Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, виходять з відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактора або їх сукупності.

При плануванні продуктивності праці визначають фактори, що впливають на економію робочої сили.

До основних факторів належать:

Економія робочої сили під впливом підвищення технічного рівня виробництва ( ):

,

де t₁ , t₂ – трудомісткість виготовлення одиниці продукції до і після впровадження технічного заходу; Q_пл – плановий обсяг випуску продукції; Ф_д – дійсний фонд часу роботи одного працівника в плановому періоді; К_р – коефіцієнт часу роботи після впровадження технічного заходу (визначається діленням часу дії заходу в місяцях на 12).

Економія працюючих завдяки вдосконалення управління виробництвом ( ):

,

де –чисельність персоналу підприємства відповідно в базовому і плановому році після запровадження прогресивних норм праці.

Економія чисельності робітників в результаті поліпшення використання робочого часу ( ):

,

де – кількість робочих днів відпрацьованих в плановому та базовому періодах; - середньооблікова чисельність виробничого персоналу; - питома вага робітників у базовій чисельності працюючих.

Економія чисельності в результаті структурних змін у виробництві ( ):

,

де Т_б, Т_пл – відповідно трудомісткість продукції в базовому і плановому періодах; К_в.н – коефіцієнт виконання норм виробітку

Економія чисельності за рахунок збільшення питомої ваги кооперованих поставок ( ):

,

де – питома вага кооперованих поставок в плановому та базовому періодах.

Загальну економію чисельності працівників вираховують як суму економії чисельності по кожному з перерахованих факторів.

Зростання продуктивності праці в результаті економії чисельності працюючих (ПП):

%

Індекс росту продуктивності праці:

Цей метод планування зростання продуктивності праці має і певні недоліки, оскільки найчастіше завищує планову чисельність працівни ків, що негативно впливає на підвищення продуктивності праці. Тому доцільним є розширення практики планування підвищення продуктивності праці на основі розрахунку ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на зниження трудомісткості й покращення використання робочого часу.

Розробка плану продуктивності праці передбачає наявність плану організаційно-технічних заходів, звітного і планового балансів робочого часу одного робітника, даних про втрати робочого часу за звітний період або даних табельного обліку.