Глава 22

Поняття міжнародного цивільного процесу. Міжнародна підсудність

Як уже неодноразово зазначалось, специфічною особливістю предмета регулювання МПрП є та, за якою конкретна справа, що по­требує судового розгляду, ускладнена іноземним елементом. Внаслі­док цієї особливості два (або більше) правопорядків претендують на вирішення спору, який у цій справі виник. До речі, під спором у циві­льному процесі прийнято розуміти оформлену у вигляді взаємних домагань суперечку між сторонами певного цивільного договору у зв'язку з його невиконанням чи неналежним виконанням¹,

До цих пір проблему колізій, що в таких випадках виникають, ми розглядали під кутом зору матеріального права, яке слід обира­ти так, щоб цей вибір був або загальновизнаним, або, щонаймен­ше, задовольнив обидва (чи всі) колідуюч! між собою правопоряд-ки. При чому, як правило, виходили з припущення, що це робиться у кожному окремому випадку судом, але залишали поза увагою те, яким саме судом це робиться.

Між тим у спорі, що виникає з певних фактичних відносин, сторони с одними й тими самими, тому цивільна справа, що може бути порушеною за ними, повинна бути лише одна. Внаслідок цього неминуче виникає питання про те, в суді якого з колідуючих правопорядків вона повинна бути порушена І розглядатися, бо не­доречним виглядає припущення, за яким цю колізію слід вирішити шляхом надання можливості судам кожної із заінтересованих дер­жав розглянути зазначену справу згідно з приписами свого націо­нального правопорядку. Ситуація ускладнюється ще й тим, що, як зазначається, будь-яка держава схильна надавати своїм власним судам більш широку юрисдикцію, ніж ту, яку вона готова визнати за іноземними судами".

Див.: Ерпы.'/еки Н. Ю. Международное частное право: Учебник для иуюв.-М.: Nota Вепе, 1999,- С. 255.

" Див.: Чешчр Дж., Норт П. Международное частное право / Пер. с англ. М.: Прогресе, 1982.-С.95.

443

Питання визначення суду, який е компетентним на розгляд справи, ускладненої іноземним елементом, отримало спеціальне позначення у якості конфлікту компетенции, і воно складає одну з фундаментальних проблем МПрП. Справа в тому, що віднайден­ням одного права (шляхом звернення до уніфікованих норм чи за­вдяки застосуванню колізійного методу), якому повинні бути під­порядковані дані фактичні відносини, лише частково вирішується та колізія, що виникла між відповідними правопорядками. Для то­го, щоб вона знайшла своє остаточне вирішення, тобто - була так би мовити «знята» з порядку денного, необхідно встановити ще суд конкретної держави, якому слід визначене матеріальне право застосувати, при чому зробити це так, щоб віднайдення компетент­ного суду задовольнило обидва колідуючих правопрядки, завдяки чому з'явилися б підстави очікувати, що. врешті-решт, цс єдине рішення одного національного суду стане легітимним в обох за­інтересованих нравопорядках.

Вирішенням цього непростого завдання і займається та сфера правового регулювання, що отримала назву міжнародний цивіль­ний процес, сфера, яка, на думку X. Шака, є привабливою та набу­ваючою все більшого значення галуззю права .

22.1. Поняття «міжнародного цивільного процесу»

Скласти уяву про те, що саме слід розуміти під явищем, яке по­значається терміном «міжнародний цивільний процес», вкрай важ­ко, тому спектр висловлених з цього приводу думок с досить ши­роким.

1- Домінуючою в доктрині МПрП поки що залишається точка зору, за якою всі питання цивільного судочинства з іноземним елементом є складовою національного цивільно-процесуального права. Подібну точку зору у вітчизняній літературі, наприклад, ви­словив М. Й. Штсфан із зауваженням про те, що включення цих питань до складу МПрП ігнорує наукові основи «виділення галу­зей права за предметом їх правового регулювання»". Однак, роз­глядаючи таку точку зору, Т. М. Нешатаєва не без підстав заува­жила, що класичне визначення національного цивільного процесу

Див/. Шок X. Международное гражданские процессуальное право: Учеб­нику Пер. с нем.- М.: БЕК. 2001.- С. X.

" Дик/ Штефсін Л/ И. Цивільний пронес. Підр\ч. для юрид. спеціальностей нищих закладів освіти.- К.: [н Юре, 1997. С. .556.

444

(<вихолощує тонку, специфічну характеристику міжнародного ци­вільного процесу: класичне визначення не враховує, що міжнарод­ний цивільний процес засновується на взаємозв'язку різнорідних правових норм: а) взаємодії правових процедур різних держав і б) взаємодії міжнародних і національних процедур»¹.

Проте, щодо цього питання існують Й інші міркування. Так, свого часу наш співвітчизник Г". К. Матвеев стверджував: норми, які регулюють питання міжнародного цивільного процесу, нале­жать до МПрП². В. І. Кисіль висловив з цього приводу ще більш радикальне судження, за яким міжнародний цивільний процес вза­галі е незалежною від МПрП галуззю npaBa^J. Інші вітчизняні авто­ри, щоправда, висловлюються з цього приводу дещо обережніше. Наприклад, О. Р. Кибенко зазначає, що «у перспективі можливе виокремлення міжнародного цивільного процесу в самостійну га­лузь права»⁴.

До речі, у зарубіжний доктрині МПрП останнім часом стає по­ширеною точка зору, за якою міжнародний цивільний процес уяв­ляє, собою самостійну галузь права. Наприклад, X. Шак наголо­шує, що міжнародне цивільне процесуальне право пройшло шлях розвитку до самостійної, такої, що швидко розростається галузі права і вже довгий час не може розглядатися як простий додаток до підручника з МПрП. На його думку стрілки, що мають значення для судового процесу, були переведені ще до вступу в дію колізій­них норм МПрП⁵. Останнє зауваження цитованого автора є настіль­ки важливим, що заслуговує на спеціальний розгляд.

2. Справа в тому, що, як відзначив О. О. Мережко, коли суддя (цитований автор веде мову про американського суддю, проте ви­словлена ним думка цілком може бути узагальненою) вирішує справу, пов'язану з наявністю в ній іноземного елемента, перед ним, як правило, виникають два головні запитання: по-перше, чи €

' Hettiamaeea Т. Н. Международное частное право и международный граждан­ский процесс: Учебный курс в трех частях,- М.; Изд. дом «Городец», 2004.- С. 364.

~ Див.- Матвеек Г. К. Предмет, система н задачи дальнейшего развития меж­дународного частого права / Советский ежегодник международного права, І978.-М.: Наука. 1980.-С. 287-291.

^J Див.: Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації.- К.: Україна, 2000.-С. 13.

Кипенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое посо­бие.-X.: Эспала, 2003.-С. 17.

' Див.: Шак X. Цит. праця.- С. XI.

445

суд, у якому розглядається така справа, належним судом (proper forum); і, по-друге, якщо пей суд є належним, законодавство якої держави чи штату слід застосовувати у конкретній справі?¹

Перше, із зазначених питань, негативна відповідь на яке усуває необхідність вирішення другого, являє собою блискучий доказ іманентного зв'язку цивільного процесу та матеріального права як єдиного правового явища, у зв'язку з чим важко не погодитися з думкою В. Л. Толстих про те, що МПрП І процесуальне право ма­ють багато спільного, і для ефективного застосування норм МПрП необхідна їх гармонізацій з нормами процесуальними і навпаки".

Можливо, що зазначена О. О. Мережко логіка дій судді спонука­ла відомих німецьких дослідників почати свою працю саме ч питань цивільного процесу у якості передумови застосування МПрП, ви­кладенню якого присвячено подальші сторінки їхньої праці . І якщо у цьому курсі автор притримується традиційної схеми викладення матеріалу, то пояснюється це не зневагою до норм міжнародного цивільного процесу, а думкою, за якою обрана послідовність має певні методичні переваги, що дозволяють, зокрема, більш повно зрозуміти проблеми самого міжнародного цивільного процесу.

3. Неоднозначними є і уявлення щодо предмета цієї сфери пра­вового регулювання. На думку Г. Ю. Федосєєвої, міжнародний цивільний процес -- це збірне поняття, котре включає комплекс питань, пов'язаних із порядком та особливое тями розгляду в судах спорів, що випливають із цивільно-правових відносин, ускладне­них іноземним елементом , Дещо по-іншому формулює в нашій доктрині визначення предмета міжнародного цивільного процесу І. І. Дахно. На його думку, це -- комплекс процесуальних дій, пов'язаних із захистом прав іноземних фізичних та юридичних осіб у судових та арбітражних органах України-. Між тим В. І. Ки-

Див.: Міжнародне привитие право. Актуальні проблеми / За редакцією npotj). А. Довгерта.- К.: Укр. центр правничих студій, 2001.-С. 61.

' Див.: Тилстых В. Л. Коллизионное регулирование в международном част­ном праве: проблемы толкования и применении раздела VII части третьей ГК РФ.-М.:Счарк,2002.-С. 171.

Див.: Кох X., Магнус У., Вчиклер фон Мор&Іфеяьс П. Международное част­ное право и сравнительное правоведение .' Пер. с нем. д-ра юр. наук Ю. М. ІО\Іа-шеча- М.: Междунар. отношения, 2001.

Див.: Федосеева Г. Ю. Международное частное право: Учебник,- М.: Осго-жье, 1999.-С. 265.

" Див.: Дохни І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.- К.: МАУП. 2000.-С. 234.

446

сіль вважає, що міжнародний цивільний процес являє сооою скоріше не сукупність норм, а низку процесуальних проблем, спе­цифіка яких полягає у зв'язку з міжнародним цивільним і торго­вим обігом .

За таких умов можна погодитись з висновком про те, що дебати про міжнародний цивільний процес, його місце, зміст і співвідно­шення з традиційними галузями чи інститутами права не заверше­ні,² і зрозуміти, чому автори цього висновку не запропонували у своєму підручнику ніякого визначення міжнародного цивільного процесу.

Намагаючись викласти своє бачення міжнародного цивільного процесу, зазначу, перш за все, що, як підкреслюється в російській доктрині, вжитий термін має умовний характер\ чим також пояс­нюється складність в його належному розумінні. Скоріш за все, цей термін став використовуватись у МПрП за певною аналогією з тер­міном «міжнародний кримінальний процес». Проте, якщо в остан­ньому існують і спеціальні міжнародні органи, такі, наприклад, як Міжнародний кримінальний суд, так і відповідні міжнародні проце­суальні норми (статути міжнародних трибуналів, наприклад), то стосовно міжнародного цивільного процесу в цілому можна ствер­джувати, що ані таких органів, ані подібних норм не існує.

Щоправда, стосовно арбітражного вирішення комерційних спо­рів є як міжнародні арбітражні органи (наприклад - Міжнародний комерційний арбітраж Міжнародної торгової палати у Парижі), так і міжнародні процесуальні норми (Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ). Однак нічого подібного щодо власне судового роз­гляду справ не існує. Більш того, коли спірні відносини за домов­леністю сторін вирішуються недержавним органом (міжнародним комерційним арбітражем), держава певною мірою «втрачає інте­рес» до цих спорів і результатів їх розгляду, особливо з урахуван­ням своїх міждержавних домовленостей. Проте, як тільки виникає необхідність у судовому розгляді справи державним судом, кожна держава, як суверен, уважно наглядає за тим. щоб її національний суд здійснював правосуддя лише на засадах, запроваджених саме нею, оскільки цивільний процес є сферою її публічного права.

' Див.: Кисіль В. І. Цит. праця.-С. 12.

' Див.: ФедІІняк Г. С., Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право: Підруч­ник.- 3-тс вид. (доп. і перероб.).- К.: Атіка. 2003.- С. 436.

' Див., наприклад' Международное частное право: Учебник / Под ред.

Г К. Дмитриевой - М : Проспект. 2000.- С. 559.

447

Зі сказаного з усією очевидністю випливає¹. Ідо в терміні «між­народний цивільний процес» спірним е саме визначення «міжна­родний». Тому слід спробувати з'ясувати, що саме під цим остан­нім визначенням розуміється і, може, тоді стане зрозумілим чому, незважаючи на свою спірність, цс визначення у вжитому терміні використовується всіма.

4. Використовуючи цей термін слід, насамперед, враховувати думку М. Г. Єлиеєєва, за якою визначення «міжнародний» у цьому випадку не стосується ні законодавця (основне джерело регулюван­ня відповідних відносин - внутрішні норми, закон місця суду, lex fori), ні суб'єктів правовідносин, бо ними є не народи чи держави, а приватні особи. Тим не менш, якщо врахувати явну тенденцію останніх років до збільшення ролі міжнародних угод з питань ци­вільного процесу, слід визнати обгрунтованість цього терміна, хоча б у частині вказівки на джерело регулювання .

Цікаві міркування щодо міжнародного цивільного процесу на­водяться X. Шаком. По-перше, на його думку, термін «міжнародне цивільне процесуальне право» майже так само незрозумілий, як і категорія МПрП. В обох випадках йдеться про національне право, що є інтернаціональне частково уніфікованим, а не про міжнарод­не право у сенсі права більш високого рівня, наданого державам. Міжнародним у міжнародному цивільному процесуальному праві є не його джерело, а поставлені перед ним завдання.

По-друге, як він вважає, якщо поєднати процесуальні колізійні норми права з більш чисельними процесуальними нормами з учас­тю іноземного елемента в одному визначенні, то предметом між­народного цивільного процесуального права є сукупність всіх норм національного права, що розповсюджується на процесуальні правовідносини за участю іноземного елемента.

По-третє, хоча X. Шак вважає марним питання про те, чи відно­ситься міжнародне цивільне процесуальне право до приватного чи до публічного права, він все ж дає на нього слушну відповідь: як і приватне право міжнародний цивільний процес слугує справедли­вості в приватноправовому обороті. Його мета, таким чином, ско­ріш приватноправова, тим часом як засоби, якими він користуєть­ся, скоріш публічноправові".

Далі він зауважує, що практичне значення міжнародного цивіль­ного процесуального права далеко перетнуло аналогічне значення МПрП. Проте оскільки сам X. Шак доходить висновку, за яким уні­фіковане для всього світу цивільне судочинство залишається ілю­зією¹, мені особисто більше імпонують своєю виваженістю ті його думки, згідно з якими міжнародне цивільне процесуальне право і МІ ІрП є не додатком одне для одного, а доповненням одного іншим", бо їх спільна мста полягає в тому, щоб зробити іноземні феномени права легкозасвоюваними для своєї держави^ До речі, певною мірою подібні думки знаходять відтворення і в сучасній законодавчій прак­тиці. Як свідчить В. І. Кисіль, у новітніх законодавчих актах з МПрП має місце закріплення норм міжнародного цивільного процесу, що, на його думку, зумовлено комплексним підходом законодавців до кодифікації норм цієї галузі І подібний підхід «є підставою для сис­тематизації і послідовного викладення всього комплексу правил ре­гулювання приватних відносин з іноземним елементом»⁴.

5. Зазначене дає підстави для висновку, за яким міжнародний цивільний процес, певною мірою, є передумовою МПрП як такого, бо, якщо тільки суди всіх держав відмовляться від компетенції на розгляд цивільних справ, ускладнених іноземним елементом, або у всіх таких випадках буде застосовано принцип lex fori, саме існу­вання МПрП стане проблематичним. З іншого боку, міжнародний цивільний процес є засобом реалізації норм МПрП, оскільки тіль­ки завдяки йому визнаються або захищаються права осіб, що ви­никли в межах іноземного правопорядку. Проте, розглядаючи кон­кретні справи, суд завжди застосовує норми свого процесуального права, внаслідок чого складається враження, що міжнародний ци­вільний процес взагалі не існує, а є тільки певна кількість (сукуп­ність) національних цивільних процесів.

Однак, розглядаючи за національним цивільним процесом справу, що ускладнена іноземним елементом, кожен суд не може не брати до уваги особливості, що виникають у тій справі, яка ним розглядається. По-перше, він має з'ясувати правовий статус фізич­них або юридичних осіб, які є іноземною стороною у справі. По-друге, суд повинен здійснити заходи, які є необхідними для забез­печення розгляду справи по суті - викликати у засідання необхід-

Див.: Елисеев Н Г. Гражданское процессуальное право зарубежный стран: Источ­ники, судоустройство, подсудность: Учебное пособие,- М.'. Статут,2000.-С. 16-17. ~ Див.: Шак X. Цит. праця. С. 1-5.

448

\ Дин.: Шак X. Цит. праця.- С 6. ^ Див.: Там само.- С. 10. | Див.: Там само,- С. 11. Див.: Кис/ль В. I. Циі. праця.- С. 14.

449

них іноземних осіб, витребувати докази, що знаходяться ча кордо­ном, надати необхідні судові доручення іноземним органам тощо. Зрозуміло, що у всіх цих випадках йому необхідна допомога іно­земних владних органів, частіш за все - судів. Крім того, після ви­несення ним рішення може виникнути необхідність виконання цього рішення іноземним судом.

За таких умов «міжнародний цивільний процес» можна тлума­чити як національний судовий процес, ускладнений іноземним елементом, тобто таким, що здійснюється за тією чи Іншою до­помогою іноземних судових органів. І тоді, якщо добавити до цього розгляд відповідних справ міжнародним комерційним арбі­тражем, що уявляє собою окрему, самостійну сферу міжнародно­го цивільного процесу, стає можливим певною мірою скласти собі уяву про те явище, яке цим терміном позначається у нашій доктрині і яке пропонується закріпити у майбутньому україн­ському законодавстві.

Тому у подальшому, коли мова буде йти про міжнародний ци­вільний процес, завжди буде розумітись, по-перше, що міжнарод­ний комерційний арбітраж - це хоча і відокремлена, самостійна сфера правового регулювання, проте така, яка генетично пов'язана з міжнародним цивільним процесом, є його складовою. По-друге, що стосується власне цивільного процесу, то будь-яка спроба дати дефініцію його поняття поки-що приречена на недосконалість. Ра­зом з тим (з певною мірою умовності) можна зазначити, що між­народний цивільний процес, поряд з міжнародним комерційним арбітражем, складає спеціальну частину МПрП, в якій міститься сукупність принципів і норм, що регулюють взаємозв'язок та вза­ємодію національних судових та інших державних органів у справі визнання та/або захисту оспорюваних чи порушених цивільних прав, які випливають із відносин, до фактичного складу яких вхо­дить відповідний іноземний елемент.

Інакше кажучи, це сукупність принципів та норм, які регулю­ють спеціальні питання судочинства у цивільних справах, що ускладнені іноземним елементом¹. Я особливо наполягаю на по­значені «спеціальні питання судочинства» ось чому. У російській',

¹ Див.: Івеков В- П. Международное частное право: Курс лекций,- М: Нор-ма-Инфра-М, 1999.- С. 429.

² Див., наприклад: Богуславский М. М. Между на родное частное прано: Учеб­ник.-3-е изд., перераб. и доп.-М.: Юристь, 1499- С. 352.

450

а потім і у нашій вітчизняній доктрині нерідко можна зустріти визначення міжнародного цивільного процесу такого змісту; це сукупність питань процесуального характеру, пов'язаних із захис­том прав іноземців і Іноземних юридичних осіб у суді чи арбітра­жі. Особисто я не вважаю подібне визначення точним. Захисту може і не бути. Більш того, як буде показано нижче, у випадку відмови у наданні права на судовий захист, він взагалі виключа­ється. Проте спеціальні питання судочинства - надавати чи не на­давати іноземній особі право на захист, і коли надавати, то - у якому обсягу, а якщо ні - то за яких саме підстав, і у цьому випад­ку залишаються.