4. Компенсація зорового аналізатора

Процеси компенсації в чому залежать від збереження залишкового зору. Самі незначні залишки зору важливі для орієнтації та пізнавальної діяльності сліпої дитини.

Велике значення для розвитку компенсаторних можливостей має слух. Наприклад, слуховий аналізатор дає сліпому необхідну інформацію про вуличну обстановці. Реакція на шум рухомих транспортних засобів дозволяє сліпому зробити висновки про напрямі, щільності, швидкості їх руху і благополучно перетнути вулицю.

Дотик також дає сліпому необхідну інформацію. Так, якість дорожнього покриття (бетон, асфальті, грунт), бордюрний камінь тротуару, стіни будинків, вітрини магазинів, телефонні будки, вуличні кіоски та т. д. допомагають сліпому орієнтуватися в складній навколишнього обстановці міській вулиці.

Л. С. Виготський вказував на наявність так званого шостого почуття (теплового) у сліпих, що дозволяє їм на відстані помічати предмети.

Відомо, наскільки допомагає сліпим пересуватися в просторі використання ними так званого почуття перешкоди або почуття відстані. В основі цього почуття лежить діяльність складних функціональних систем.

Сліпота, затримуючи формування рухів, помітно проявляється: також на заняттях фізкультурою. З метою компенсації цього недоліку застосовують прийоми, за допомогою яких у сліпих дітей формуються навички контролю власних рухів на основі слухових і шкірних відчуттів. Цілеспрямовані та дозовані фізичні вправи є могутнім засобом корекції вдруге порушених рухових функцій сліпих дітей.

Найважливішу роль в процесі компенсації сліпоту грає мова. Використання системи умовних позначень дозволяє навчати сліпих читання та письма по рельєфній системі Брайля1. Ця система включає рельєфно-крапковий шрифт, кожна буква якого складається з опуклих точок. Різні комбінації цих точок дають можливість отримати кількість знаків, достатню для позначення всіх букв алфавіту, цифр, розділових знаків і т. д.

Ефективним засобом, компенсуючим дефекти зору сліпих дітей, є використання звукового умовного кодування. Застосовуючи різні тіфлопрібори на основі умовної звукової сигналізації, сліпі можуть сприймати зорові ознаки навколишніх предметів і явищ.

Успіх компенсаторних процесів залежить також від таких факторів, як час і ступінь ураження зорової функції, причин, що викликають сліпоту.

Слід виходити з того, що компенсація сліпоти починається в дитини з перших місяців його життя. Вона являє собою складний процес виникнення нових систем взаємодії функцій, а не просто заміщення відсутньої зорової функції.

"Компенсація сліпоти, - пише Л. І. Солнцева, - являє собою цілісне психічне утворення, систему сенсорних, моторних та інтелектуальних компонентів, що забезпечує сліпій дитині адекватне і активне відображення зовнішнього світу і створює можливість оволодіння різними формами діяльності, властивими кожному з віків".

За рахунок компенсації, звичайно, не відбувається повної нейтралізації дефекту. Найважче піддаються компенсації ті психічні процеси, які найбільш тісно пов'язані з ураженим аналізатором. Компенсація основного дефекту здійснюється в умовах оптимальної організації системи, змісту і методів навчання і виховання, спрямованих на максимальний розвиток активності сліпої дитини. Процеси компенсації у сліпих дітей, що мають індивідуальні відхилення в розвитку, найбільш ефективно протікають в поєднанні з корекційно-виховними заходами по виправленню недоліків фізичного розвитку, мови, орієнтування в просторі.

Щодо велику групу але порівняно зі сліпими складають слабозорі діти з гостротою зору на краще бачачи очі при використанні звичайних засобів корекції (очок) від 0,05 до ОД. Слабким вважають також дітей з більш високою гостротою зору, але мають інші порушення зорових функцій (наприклад, звуження меж поля зору, знижена точність, сповільненість огляду). Слабкозорістю ускладнює просторову орієнтування. Головна відмінність сліпих дітей від слабозорих полягає в тому, що в цієї останньої групи дітей навіть при значному ступені порушення, зір залишається основним засобом сприйняття. Зоровий аналізатор використовується в якості ведучого в навчальному процесі (читання, письмо), як і у нормально бачать дітей, тобто інші аналізатори не заміщають зорових функцій, як це відбувається у сліпих.

На допомогу слабозрячим окрім звичайних надаються спеціальні оптичні засоби корекції зору (телескопічні окуляри, контактні лінзи, лупи, проектори), створюється підвищена освітленість в навчальних приміщеннях (сила світла 500 - 700 люкс), застосовуються підручники з великим шрифтом та зошити із спеціальною разлиновкой. Спеціальні одномісні парти забезпечують правильну посадку, можливість розташовувати зорові об'єкти на необхідній відстані від очей.

У слабозорих дітей відзначається поряд з обмеженим запасом уявлень їх спотворення в результаті утрудненого та уповільненого сприйняття. Уявлення відрізняються нечіткістю і нестійкістю. Слабкозорістю впливає на психічний і фізичний розвиток дитини: до певної міри уповільнені процеси запам'ятовування, ускладнені розумові операції. Відставання фізичного розвитку таких дітей може бути наслідком обмеженості рухів.

Слабозорих дітей відрізняють деякі особливості поведінки, викликані дратівливістю, замкнутістю, негативізмом і деякими іншими негативними рисами характеру. Ці недоліки пояснюються невдачами і труднощами в навчанні, грі, спілкуванні з однолітками внаслідок дефекту зору. Тому слабозорі діти потребують спеціальних умов виховання та навчання.

З метою компенсації зорового дефекту широке застосування знаходять тифлотехнічних та аудіовізуальні засобі навчання. Тифлотехніки є галуззю дефектології, що займається конструюванням технічних приладів та пристроїв для компенсації зору.

Загальна мета тифлотехнічних засобів навчання - наблизити можливості навчання дітей з дефектами зору до рівня нормально бачать учнів. Для цього необхідно компенсувати порушення фізіологічної системи інформаційно рівноцінної системою. ТСО допомагають опосередковано передати інформацію про візуальні ознаки предметів і явищ, використовуючи замість ураженого зберіганню аналізатори, слухові або тактильні сигнали. Вони ж виконують функції зворотного зв'язку при передачі інформації від незрячого оточуючим. З цією метою застосовуються різні прилади і апарати - від найпростіших пристроїв (наприклад, пристосування для введення нитки в голку) до фотоелектричних сигналізаторів, калькуляторів, синтезаторів мови і ін.

Крім коштів оптичної корекції можуть використовуватися аудіовізуальні прилади та апарати, електронно-оптичні системи з запам'ятовуючими пристроями, спеціальні замкнуті телевізійні пристрої з відеомагнітофоном. Тифлотехнічних прилади та аудіовізуальні засоби навчання забезпечують високу достовірність і точність передачі інформації, що сприяє оптимізації навчального процесу, підвищення його якості та ефективності. З урахуванням різних форм ураження зорової функції неоднозначною етіології, різноманітної клінічної картини аномалій розвитку, неоднакових можливостей компенсації та корекції порушених функцій сформувалася складна система диференційованого навчання та виховання сліпих та слабозорих дітей.

5. Навчально-виховна робота з дітьми, що мають порушення зору Центральним завданням всієї навчально-виховної роботи зі сліпими і люди зі слабким дітьми є трудове виховання. Дефекти зору в значній мірі знижують можливості до праці і різко обмежують працездатність. Оволодіння багатьма професіями недоступно незрячим. Це професії, що вимагають зорового спостереження, контролю та регулювання трудових дій. Разом з тим сліпим і слабозрячим дітям доступні найрізноманітніші види практичної діяльності від навичок самообслуговування і посильної побутової праці до професійної діяльності, що вимагає високої кваліфікації. Система трудового навчання є найважливішим засобом всебічного розвитку особистості, а оволодіння професією - важливою частиною соціальної реабілітації. При побудові цієї системи, що включає профорієнтаційну роботу, трудове і виробниче навчання, враховуються характер захворювання, медичні показання та протипоказання, пізнавальні можливості, здібності, інтереси, схильності учня. Праця для цієї категорії дітей має важливе значення як засіб виховання самостійності, відповідальності, ініціативи, засіб корекції копенсаціі відхилень психічного і фізичного розвитку, підготовки до життя і суспільно корисної діяльності.

Соціальна та трудова адаптація дітей з дефектами зору, вибір професії, працевлаштування залежать від постановки профорієнтаційної роботи в системі трудового навчання. Діти знайомляться з доступними виробничими процесами: деревообробкою, металообробкою, обробкою паперу, пластичних мас, волокнистих речовин. В процесі трудової підготовки купуються загальнотехнічні знання та практичні навички.

В тифлопедагогіки розроблено кілька моделей трудової і виробничої підготовки учнів, які передбачають диференціацію змісту і методів навчання в залежності від типу шкіл. Оволодіння доступними професіями, підвищення продуктивності праці сліпих і слабозорих допомагає застосування спеціальних навчальних посібників і тифлотехнічних засобів.

Згідно з міжнародними статистичними даними кількість сліпих у світі становить 15-18 млн. чоловік. Міжнародне значення соціальної проблеми, якою є сліпота, спонукало Всесвітню організацію охорони здоров'я оголосити 1967 роком боротьби проти сліпоти і в зв'язку з цим звернути увагу на заходи з попередження сліпоти, а необхідність міжнародного наукового співробітництва в справі проведення відповідних соціальних заходів.

При практичній сліпоти поліпшення зору на кожну соту має істотне значення. Педагоги враховують у роботі офтальмологічні дані кожної дитини. Ступінь пониження зору, характер та причини захворювання, його прогноз і перебіг), можливості фізичного навантаження, допустимий час зорової роботи, використання спеціальних засобів корекції.

Робота з участю зору чергується з усними видами занять. Так, для охорони зору слабозорих дітей необхідні перерви в зоровій роботі через кожні 10-15 хв.

Особливої ​​уваги з боку педагога та лікаря вимагають прогресуючі захворювання. Симптом погіршення зору, навіть зміна зовнішнього вигляду очі дитини, можуть служити сигналом загострення захворювання.

Слідуючи рекомендаціям офтальмолога і доцільно організовуючи навчання та виховання, вдається запобігти або коригувати відхилення у розвитку сліпих та слабозорих дітей.

В останні роки поряд з ранньою діагностикою сліпоти і слабовидения особлива увага приділяється системі заходів щодо їх запобігання. Розробляються методи ранньої діагностики очних хвороб, проводяться регулярні диспансерні обстеження дітей і їх масові профілактичні огляди офтальмологами.

Доведено, що чим раніше здійснюється належне медичне втручання та спеціальне корекційно-виховній вплив, тим воно ефективніше.

Досягнення очної хірургії роблять все більш можливим успішне оперативне лікування очних хвороб: катаракти, глаукоми, відшарування сітківки та ін.

У результаті багатьом незрячим повертається зір. По всій країні широко поширена доросла та дитяча спеціалізована медична допомога. Вживаються профілактичні заходи проти дитячих захворювань, негативно впливають на зір, дитячого очного травматизму. Значна кількість слабозорих дітей потрапляє в спеціальні школи після кількох років перебування в масовій шкоді, де вони відчували різні труднощі. Оволодіти технікою читання або зрозуміти зміст прочитаного, вирішити арифметичну задачу або приклад ці діти не можуть, так як погано бачать текст, змішують букви і цифри. Написане на дошці, зображене на таблицях недоступно їх візуального сприйняття. Працездатність таких дітей нестійка через швидке стомлення від зорової роботи.

В умовах звичайного шкільного режиму у них може настати перенапруження зору.

Учитель початкових класів загальноосвітньої школи повинен своєчасно розпізнати людей з вадами зору дитини в класі, проконсультуватися з лікарем-офтальмологом про доцільність його подальшого навчання в масовій школі при направленні в школу для слабозорих.

Продовження навчання людей з вадами зору в масовій школі поза контролем з боку спеціаліста-лікаря може привести до хронічної неуспішності, педагогічної занедбаності і подальшого погіршення зору. Дитина в такому стані потребує щадному режимі, що виключає тривалі розумові і: фізичні навантаження, різкі рухи і стрибки, нахили голови і т. п.

Особливу значну групу дітей складають діти з порушеннями зору, які за умови забезпечення ним індивідуального підходу можуть навчатися у масовій школі. Це діти з відносно легким порушенням зору, аномалією рефракції (короткозорість, далекозорість, астигматизм). Такі вади зору, як короткозорість, широко поширені в масових школах. Число дітей, які страждають на короткозорість, помітно зростає від молодшого до старшого шкільного віку.

Одна з причин цього явища полягає в зростаючих навантаженнях на зоровий аналізатор. Наприклад, доведено, що до погіршення зору певною мірою веде роботу з дисплеєм. Тому необхідний строгий контроль за обсягом завдань, пов'язаних з роботою на комп'ютері.

Всі види порушення зору, викликані аномалією рефракції, як правило, коригуються очками. Разом з тим короткозорість і інші дефекти зору у дітей можуть прогресувати. Коригуючі окуляри в цьому випадку обов'язкові. Повинні бути забезпечені наступні умови: правильне освітлення, дотримання режиму зорової роботи (чергування різних видів роботи і відпочинку), лікування супутніх захворювань, що послаблюють організм і сприяють розвитку короткозорості.

У соціально-трудової адаптації сліпих та слабозорих дітей основну роль відіграє всебічний розвиток особистості. Всі діти цієї категорії охоплені загальним обов'язковим навчанням в диференційованої мережі спеціальних шкіл та дошкільних установ. Корекційна робота в цих установах спрямована на формування у дітей розумової діяльності, активності і свідомості, на розвиток і поглиблення пізнавальних процесів. В результаті цієї роботи діти з дефектом зору досягають високих результатів в розумовому розвитку, набувають моральні, громадянські якості і необхідні для участі в суспільно-трудового життя професійні вміння і навички.

Всі випускники шкіл успішно трудяться на підприємствах ВОС або в загальній системі підприємств і установ, деякі продовжують навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах за доступними їм спеціальностями.

Таким чином, в процесі соціальної адаптації та реабілітації компенсаторні можливості при різних порушеннях зору досягають високого рівня розвитку і забезпечують сліпим і слабозрячим активне і творче участь у громадському та трудового життя.

Запитання і завдання

1. У чому полягає роль зорового аналізатора у психічному та фізичному розвитку дитини?

2. Охарактеризуйте причини, ступінь і види порушення зору.

3. Порівняйте особливості психофізичного розвитку сліпих та слабозорих дітей.

4. Розкажіть про шляхи соціальної адаптації дітей: з вадами зору.

5. У чому полягає профілактика порушення зору у дітей в початковій школі? Що ви знаєте про заходи з охорони зору дітей у ДНЗ?