Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Семінарське заняття № 13 Тема: «діалектика: принципи, закони, категорії (онтологія)»

Цілі та завдання заняття: обґрунтувати світоглядне та ме­тодологічне значення основних законів діалектики; виявити взаємозв'язок та взаємопереходи законів та категорій діалекти­ки; обґрунтувати непродуктивність софістики, еклектики та метафізики, їх неспроможність виявляти дійсну сутність та взаємообумовленість усіх елементів світу; виробляти навички зас­тосування діалектичного методу в науково-теоретичній діяль­ності та повсякденному житті.

ПЛАН

1. Різноманітність способів філософствування (діалектика, метафізика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм тощо). 2. Діалектика та метафізика як основні альтернативні спо­соби філософського осмислення буття. 3. Загальні закони діалектики та їх роль в осмисленні про­цесу розвитку. 3.1 Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні. 3.2 Закон єдності та боротьби протилежностей. 3.3 Закон заперечення заперечення. 4. Універсальні зв'язки буття та категорії діалектики. 5. Альтернативи діалектики.

Теми доповідей та рефератів

1. Діалектика як теорія розвитку.

2. Софістика та еклектика – альтернативи діалектики як логіки.

3. Догматизм та релятивізм – альтернативи діалектики як теорії пізнання.

4. Категорії діалектики як універсальні форми мислення.

5. Світоглядне та методологічне значення законів діалектики.

6. Діалектика Гегеля.

Ключові поняття та терміни

Зв’язок – це поняття, що відбиває взаємозумовленість існування явищ, розділених у просторі і в часу.

Взаємодія – це поняття, що відбивають процеси взаємовпливу різних об'єктів один на одного, зміна їхнього стану, взаємоперехід, а також породження одних об'єктів іншими.

Відношення – це поняття, що виражає одну з форм, момент взаємозв'язку всіх предметів і явищ. Предмети і явища мають властивість бути самі собою й іншими, у залежності від їхніх зв'язків із зовнішнім світом.

Закон – істотний, стійкий, повторювагний, внутрішній, об'єктивний і необхідний зв’язок предметів і явищ.

Закономірність – форма конкретного прояву закону.

Принцип – пізнана закономірність, покладена в основу тієї або іншої діяльності, є принцип.

Властивість як категорія означає одну зі сторін предмета, речі, явища відносно іншої.

Якість – категорія, що позначає сукупність основних властивостей елементів, зв'язків і відносин, які забезпечують у певний проміжок часу, усталеність і існування даної системи, її тотожність самій собі і водночас відрізняючих її від інших систем.

Якість – внутрішня основа предмета, явища, тотожна буттю визначеність. Якщо предмет втрачає визначеність, то він втрачає і свою якість.

Кількість – філософська категорія для позначення переважно просторово-часових зв’язків і відношень, зміна яких у певних межах змінює окремі властивості і характеристики речі, предмета, явища, процесу не порушуючи їхньої якісної визначеності.

Єдність якісної і кількісної сторін речі, межа усталеності якості і змінюваності кількості в рамках даної якості позначається такою категорією як міра.

Стрибок означає перехід від старої якості до нової.

Накопичення безупинних кількісних змін у межах даної якості позначається поняттям еволюція. У широкому смислі це поняття означає розвиток.

Крутий перелом, перерва поступовості, стрибкоподібне знищення якості, обумовлене накопиченням безупинних кількісних змін позначається поняттям революція.

Тотожність – поняття, що означає відношення рівності, однаковості предметів, явищ між собою чи з самими собою.

Відмінність – поняття, що означає відношення нерівності, неоднаковості, відмінності предметів, явищ між собою, чи з самими собою, їх внутрішню «занепокоєність», прагнення вийти за межі самих себе.

Протилежності – це такі сторони досліджуваного предмета, що не тільки різняться і виключають одна одну, але й передбачають одна одну, бо нарізно не існують.

Соціальний конфлікт – це взаємодія різних соціальних груп, спільностей, інтереси котрих взаємно протилежні і не знаходять вирішення на спільній основі.

Антагонізм – одна з форм протиріч, що характеризується гострою, непримиренною боротьбою ворогуючих сил, тенденцій, напрямків.

Одиничне – це окремий предмет, річ, явище, подія, факт, що характеризуються відповідними просторовими і часовими межами, відповідною визначеністю.

Загальне – це об'єктивно існуюча тотожність між предметами, речами, що властива багатьом предметам, речам в рамках конкретної якісної визначеності.

Особливе – те, що є загальним стосовно одиничного й одиничним стосовно загального.

Зміст – це сукупність елементів предмета, їхній взаємозв'язок одного з одним і з навколишнім середовищем.

Форма – засіб вираження змісту, його структури й організації, відносно стійкої визначеності зв'язку елементів змісту і їхньої взаємодії.

Система – це матеріальне утворення, у якому зв'язок утворюючих його елементів сильніше зв’язку останніх з елементами, що не входять у це утворення.

Причина – це явище, що за певних умов із необхідністю викликає, обумовлює інше явище або визначає в ньому зміни.

Наслідок – це явище, що породжується або змінюється під дією відповідної причини.

Необхідність – категорія, що позначає внутрішню обумовленість явища, того, що не відбутися не могло.

Випадковість – категорія, що позначає зовнішню обумовленість явища.