2.5 Обмін основних засобів на подібні та неподібні активи Обмін подібними об’єктами основних засобів

Подібні об’єкти – об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів.

Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

При обміні подібними активами дохід не визнається (ПБО 15, п.9).

Якщо справедлива вартість об’єктів основних засобів, що обмінюються, відрізняється і виникає необхідність у грошовій доплаті, то такі об’єкти вважаємо неподібними і відповідно до цього відображаємо в обліку.

Обмін неподібними об’єктами основних засобів

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Однак у будь-якому випадку первісна вартість отриманого об’єкта не може перевищувати його справедливої вартості.

Основні засоби також можуть надходити на підприємство в результаті бартерного обміну не тільки на основні засоби, але і на всі інші активи (запаси, цінні папери). Первісна вартість основних засобів, отриманих у результаті такого обміну, дорівнює справедливій вартості переданих активів, відкориговані на суму грошових доплат (відшкодувань), якщо такі мали місце.

Увага!

1. При придбанні основних засобів за іноземну валюту необхідно враховувати вимоги ПБО 21 “Вплив змін валютних курсів”. Під час первісного визнання основні засоби отримані за іноземну валюту відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів). На дату балансу перерахунок таких основних засобів не здійснюється, оскільки основні засоби відносяться до немонетарних статей.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання основних засобів, при включенні до вартості цих основних засобів перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. В даному випадку курсова різниця не виникає. Балансова вартість основних засобів надалі визначається (оцінюється) згідно з ПБО 7.

2. Згідно з ПБО 7 первісна вартість основних засобів може змінюватись у таких випадках:

• внаслідок переоцінки;

• у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів;

• в результаті додаткових витрат, понесених підприємством після надходження об’єкта основних засобів.

Облік нарахування амортизації по об'єктах основних засобів

Об'єкти основних засобів після надходження на підприємство вводяться в експлуатацію. В процесі експлуатації вони поступово зносяться і переносять вартість зносу на виробничу продукцію. У зв'язку з цим на об'єкти основних засобів нараховується амортизація.

Амортизація – цей систематичний розподіл амортизованої вартості основних засобів протягом терміну їх корисного використовування (експлуатації).

Нарахування зносу на об'єкти основних засобів проводиться за кредитом рахунку 131 «Знос основних засобів» в дебет рахунків відповідних витрат.

Наприклад, нарахування зносу на устаткування цеху, будівлю цеху

Д 23 (91) К 131

Нарахування зносу на офісне устаткування, будівлю офісу

Д 92 К 131

Нарахування зносу на будівлю складу готової продукції

Д 93 К 131

Нарахування зносу на об'єкти основних засобів соціально-культурного призначення

Д 949 К 131

Методи амортизації

Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, розраховується як різниця між балансовою вартістю об'єкту і його ліквідаційною вартістю. Зазвичай ліквідаційну вартість приймають рівній нулю, оскільки на практиці, у момент надходження об'єкту, важко передбачити ліквідаційну вартість.

Об'єктом амортизації є основні засоби, що мають обмежений термін корисної експлуатації.

Терміном корисної експлуатації основних засобів є період, протягом якого підприємство припускає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яке підприємство чекає отримати від його використовування.

Термін корисної експлуатації визначається підприємством з урахуванням наступних чинників: очікуваної потужності або фізичної продуктивності об'єкту; очікуваного фізичного зносу; морального зносу; правових або аналогічних обмежень по використовуванню об'єкту.

Таким чином, термін корисної експлуатації визначається, виходячи з корисності об'єкту, і відображає наміри керівництва підприємства щодо використовування даного об'єкту основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду і оцінки ринкової ситуації. Нарахування амортизації об'єкту основних засобів припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації. Термін корисного використовування об'єкту основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використовування.

Класифікація методів амортизації основних засобів (МСБУ 16 «Основні засоби»):

1. Методи, які грунтуються на часі використовування основних засобів.

   1. Метод рівномірної амортизації – прямолінійного списання.

   2. Метод дегресивної (прискореної) амортизації –

1.2.1. Кумулятивний (суми цифр літ)

1.2.2. Зниження залишку

1.3. Метод прогресивної (уповільненої) амортизації –

1.3.1. Амортизаційного фонду

1.3.2. Аннуитету

2. Методи, засновані на кількості одиниць продукції, отриманих від використовування об'єкту основних засобів – виробничий метод.

Метод прямолінійного списання.

Вартість об'єкту списується рівномірно рівними частками протягом всього періоду його експлуатації.

Розрахунок суми щорічних амортизаційних відрахувань проводиться:

1. Поділянням вартості об'єкту, який амортизується, на термін його корисної експлуатації.

2. Множенням встановленої або розрахованої річної норми амортизації на первинну вартість об'єкту.

Амортизаційні відрахування за рік	=	Первісна вартість – Ліквідаційна вартість
		Строк корисного використання

Переваги: простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації.

Недоліки: не враховується моральний знос, відмінність виробничої потужності основних засобів в різні роки їх експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт останніми роками служби.

Метод дегресивної (прискореної) амортизації

У перші роки експлуатації основних засобів списується більша частина їх вартості, що означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань.

Переваги – на перші роки експлуатації об'єктів основних засобів доводиться найбільша інтенсивність їх використовування. У цей час інтенсивно накопичуються кошти для заміни об'єкту у разі його швидкого морального старіння та інфляції. Є можливість збільшення вартості об'єкту шляхом врахування вартості на ремонт.

Кумулятивний метод – суми цифр років

Сума цифр років – результат складання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт. Наприклад, якщо термін експлуатації об’єкту дорівнює три роки, то сума цифр років складатиме = 1+2+3 = 6.

Річна норма амортизації (на поточний рік) визначається як відношення числа років, що залишилися на початок звітного року до закінчення терміну служби, до суми цифр років. Щорічні амортизаційні відрахування розраховуються шляхом множення розрахованої норми амортизації (на поточний рік) на первісну вартість об'єкту.

Приклад. Первісна вартість об’єкту основних засобів складає 12000 грн. Термін експлуатації – 3 роки. Метод амортизації – суми цифр років. У табл. розрахована сума амортизаційних відрахувань по роках.

Таблиця. Розрахунок амортизаційних відрахувань за методом суми цифр років

Рік	Річна норма амортизації	Розрахунок суми щорічних амортизаційних відрахувань, грн.	Залишкова вартість об’єкту наприкінці року, грн.
Перший	3/6	3/6 * 12000 = 6000	6000
Другий	2/6	2/6 * 12000 = 4000	2000
Третій	1/6	1/6 * 12000 = 2000	0
Разом	1	12000

Метод зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна сума амортизації

=

Залишкова вартість

х

Річна норма амортизації

Річна норма амортизації	=	[1 – n (	Ліквідаційна вартість	) ] х 100%,
			Первісна вартість

де: n - це кількість років корисного використання об’єкта.

Примітка: цей метод передбачає обов’язкову наявність ліквідаційної вартості, вона не має дорівнювати 0.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. При використанні методу прискореної амортизації ліквідаційна вартість об’єкта не враховується. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється:

Амортизаційні відрахування

=

Залишкова вартість

х

Річна норма амортизації

х

2

Річна норма амортизації визначається діленням 100% на кількість років корисного використання об’єкта основних засобів.

Примітка: цей метод передбачає обов’язкову наявність ліквідаційної вартості, вона не має дорівнювати 0.

Метод прогресивної (уповільненої) амортизації

Передбачається поступове збільшення суми амортизаційних відрахувань протягом терміну експлуатації.

Метод амортизаційної фундації передбачає, що одночасно з періодичним нарахуванням амортизації сума, рівна величині амортизаційних відрахувань, вкладається в надійні папери або депонується на окремому рахунку. Отримані відсотки по інвестиціях або внесках також зараховуються до амортизаційного фонду. При цьому амортизаційна фундація формується з двох джерел: амортизаційних відрахувань і отриманого доходу у вигляді відсотків на інвестиції або внески.

Виробничий метод

Річна сума амортизації визначається як множення фактичного річного об'єму продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації.

Виробнича ставка амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується, на загальний об'єм продукції, який підприємство очікує виробити за допомогою даного об'єкту.

Класифікація методів амортизації основних засобів згідно ПСБУ № 7:

1. Метод прямолінійного списання.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

4. Кумулятивний метод.

5. Виробничий метод.

Крім перерахованих вище методів нарахування амортизації, підприємство відповідно до ПБО 7 може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але в цьому випадку підприємство повинне розуміти, що суми амортизації, нараховані відповідно до вимог податкового обліку, та отримані у фінансовому обліку, будуть відрізнятися. Балансова вартість основних засобів визначена для цілей податкового обліку не співпадає з балансовою вартістю основних засобів у фінансовому обліку. Різниця виникає внаслідок відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт основних засобів (без обмежень), операцій з продажу і ліквідації основних засобів, амортизації об’єктів невиробничого призначення. Тому, незалежно від того, який метод нарахування амортизації застосовують підприємства для цілей фінансового обліку, їм необхідно окремо вести облік основних засобів для цілей оподаткування.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничого, визначається розподілом річної суми амортизації на 12 місяців.

Відповідно до ПБО 7, нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта основних засобів.

Для узагальнення інформації про накопичену амортизацію щодо об’єктів основних засобів, які обліковуються на рахунку 10 “Основні засоби”, Планом рахунків передбачений рахунок 131 “Знос основних засобів”. За кредитом рахунку 131 відображається нарахування амортизації основних засобів, за дебетом – її зменшення. Аналітичний облік ведеться за видами основних засобів.

При нарахуванні амортизації збільшується сума витрат підприємства та сума зносу основних засобів.

Подальші витрати, пов’язані з експлуатацією основних засобів

У процесі експлуатації основних засобів підприємство несе витрати, пов’язані з:

• ремонтом основних засобів,

• технічним обслуговуванням,

• модернізацією,

• реконструкцією,

• іншими заходами щодо підтримки основних засобів у робочому стані.

Відображення подальших витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням основних засобів в бухгалтерському обліку, відповідно до ПБО 7 залежить тільки від того, як вони впливають на майбутні економічні вигоди, очікувані від використання об’єкта основних засобів і не залежать від вартості ремонту та її співвідношення до вартості основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів в робочому стані та одержання первісно очікуваних майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат того періоду, коли вони були понесені.

До таких витрат відносяться витрати на ремонт і обслуговування основних засобів і в обліку вони відображаються таким чином:

1) варіант

Дебет 23 “Виробництво” субрахунок “Допоміжне виробництво” (в частині ремонту)

Кредит рахунків 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 65 “Розрахунки по страхуванню”, 66 “Розрахунки по оплаті праці”, 20 “Виробничі запаси” або рахунки класу 8 “Витрати по елементах” (для підприємств, що його використовують) та ін.

Дебет рахунків класу 9 “Витрати діяльності” залежно від функціонального призначення основних засобів

Кредит 23 “Виробництво” субрахунок “Допоміжне виробництво” (в частині ремонту).

2) варіант

Дебет рахунків класу 9 “Витрати діяльності” залежно від функціонального призначення основних засобів в частині витрат на утримання і експлуатацію основних засобів

Кредит рахунків 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 65 “Розрахунки по страхуванню”, 66 “Розрахунки по оплаті праці”, 20 “Виробничі запаси” або рахунки класу 8 “Витрати по елементах” (для підприємств, що його використовують) та ін.

Витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від їхнього використання, включають до первісної вартості об’єкта.

Збільшення первісно очікуваних економічних вигод може бути досягнуто двома способами:

1. збільшення надходжень грошових коштів внаслідок зростання виробничої потужності об’єкта;

2. зменшення витрат, пов’язаних з використанням об’єкта основних засобів.

Прикладами витрат, які включають до первісної вартості об’єкта, є:

• реконструкція об’єкта основних засобів, після якої відбувається збільшення виробничої потужності, або скорочення матеріальних витрат на виробництво, або збільшення терміну його корисного використання тощо;

• модифікація об’єкта основних засобів з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

• заміна окремих частин верстата для підвищення якості продукції, яка виробляється;

• впровадження більш ефективного технологічного процесу, що дало змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Бухгалтерські записи для обліку таких витрат такі ж, як при створенні і придбанні основних засобів, тобто використовується рахунок 15 “Капітальні інвестиції”.

Витрати накопичуються на відповідному субрахунку рахунку 15 “Капітальні інвестиції” і після їх завершення включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 23 “Виробництво”

Кредит 20 “Виробничі запаси”

Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці”

Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Дебет 10 “Основні засоби”

Кредит 15 “Капітальні інвестиції”

Таким чином, якщо підприємство проводить ремонт основних засобів, внаслідок чого планується відновити його первинний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт, підприємство не збільшує балансову вартість об'єкту основних засобів, а відображає ці витрати у складі витрат звітного періоду. Якщо такі роботи припускають модернізацію або інше поліпшення об'єкту основних засобів, в результаті яких очікується, що функціональні можливості об'єкту покращають, унаслідок чого зростуть економічні вигоди від його використовування, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість об'єкту.

Приклад: підприємство провело роботи по капітальному ремонту легкового автомобіля: заміна кузова на аналогічну модифікацію на суму 1800 грн з урахуванням ПДВ, заміна двигуна (на аналогічний) на суму 3600 грн з урахуванням ПДВ, установка газобалонного устаткування – 3000 грн з урахуванням ПДВ.

Перш за все, слід визначити, які роботи відносять до відновлення ресурсу автомобіля, а які – до модернізації і поліпшення.

Відновлення – заміна кузова і двигуна на їх аналогічні моделі

Модернізація – установка газобалонного устаткування

Д 207 К 631 на суму 4500 грн (3000 і 1500 кузов і двигун)

Д 641 К 631 на суму 900 грн (600 і 300 – ПДВ)

Д 207 К 631 на суму 2500 грн (Газобалонне устаткування)

Д 641 К 631 на суму 500 грн (ПДВ)

Д 23, 91, 92, 93, 94, 97 К 207 – кузов і двигун на витрати звітного періоду

Д 152 К 207 – установка газобалонного устаткування

Д 105 К 152 – збільшення балансової вартості автомобіля

Вибуття основних засобів

Відповідно до п.33 ПБО 7 об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:

• продажу,

• безоплатної передачі, або

• невідповідності критеріям визнання активом.

Якщо об’єкти основних засобів не відповідають критеріям визнання активом, то вони ліквідуються.

Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається як різниця між доходом від вибуття основних засобів та сумою їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У випадку часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта.

Приклад. На балансі підприємства “N” є верстат первісною вартістю 17 300 грн., накопичений знос 5 600 грн.