- •1. Суть, структура і тенденції розвитку світового господарства
- •2. Модель національної відкритої економіки
- •3. Зовнішня торгівля України
- •4. Зовнішньоекономічна політика і платіжний баланс
- •5. Інтеграція національної економіки України у світове господарство
- •Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції
Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції
Форми міжнародної економічної інтеграції |
Ключові характеристики
|
|||||
|
Зниження внутрішніх тарифів |
Усунення внутрішніх тарифів |
Спільний зовнішній тариф |
Вільний рух капіталів та робочої сили |
Гармонізація економічної політики |
Політична інтеграція |
Зона преференційної торгівлі |
|
|
|
|
|
|
Зона (асоціація) вільної торгівлі |
|
|
|
|
|
|
Митний союз |
|
|
|
|
|
|
Спільний ринок |
|
|
|
|
|
|
Економічний союз |
|
|
|
|
|
|
Політичний союз |
|
|
|
|
|
|
До сприятливих факторів входження України у світове господарство можна віднести:
геополітичне розташування між Західною Європою і Азією;
наявність кваліфікованої й дешевої робочої сили, здатної до висококваліфікованої й наукоємної праці;
багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні умови;
потенційно великий ринок товарів і послуг;
значний науково-технічний потенціал національної економіки України.
До несприятливих факторів входження України у світове господарство (або факторів, що гальмують процеси інтеграції України у світову економіку) відносять:
- певну відірваність від головних напрямів сучасного науково-технічного і економічного розвитку (з розпадом СРСР);
- слабку й нераціональну участь України в міжнародному розподілі праці;
- високу ресурсоміспсість виробництва в умовах нестачі паливно-енергетичних ресурсів, тобто велику енергозалежність від інших країн;
нераціональну структуру експорту й імпорту;
неадаптованість вітчизняного законодавства до європейського й світового;
залежність від міжнародних фінансових організацій (значний зовнішній борг країни);
внутрішню політичну нестабільність.
На даному етапі переважають фактори, що гальмують інтеграційні процеси України у світове господарство.
Інтеграція України у світове господарство значною мірою залежить від ефективності функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності як сукупності правових, організаційно-управлінських і фінансово-економічних важелів, що забезпечують реалізацію міжнародної економічної політики України.
Основними формами міжнародного співробітництва України є:
міжнародна виробнича й науково-технічна кооперація;
залучення іноземних інвестицій і кредитів;
розвиток міжнародних форм бізнесу.
Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і нарощування його інноваційного потенціалу. Ця стратегія передбачає виконання таких завдань:
розвиток експортного потенціалу та поліпшення структури експорту;
раціоналізацію імпорту;
підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації виробництва;
забезпечення економічної безпеки України.
У зв'язку зі вступом України до СОТ особливої актуальності набуває забезпечення еквівалентності взаємодії національної економіки зі світовою економікою та формування позитивного сальдо платіжного балансу.