Вплив на внутрішні ціни тарифних методів регулювання

Характер торговельного режиму держави, тобто ступінь відкри­тості економіки, звичайно визначається як середнім рівнем митно­го тарифу, так і середнім рівнем і інтенсивністю кількісних обме­жень. Наприклад, торговельний режим в економіці, де державою усунуті всі імпортні мита, але введеш кількісні квоти на основні товари імпорту або, навпаки, скасовані квоти, але підвищено імпор­тний тариф до заборонного рівня, не може вважатися режимом вільної торгівлі. Відносно відкритим може бути визнаний торговель­ний режим тільки тієї країни, у якій середній рівень митного обкла­дання імпорту складає менш 10%, а кількісні обмеження, які стосуються менш 25% імпорту.

У загальному випадку формування внутрішніх цін в залежності від способу стягнення мита буде проводитися наступним чином.

Адвалорне мито — запроваджується у вигляді відсотка від митної вартості товару. При застосуванні адвалорного мита внутр­ішня ціна імпортного товару буде вище світової (імпортної) і скла­датиме:

Р_вн=Р_іт + (t_adv* Р_іт)

де Р_вн — внутрішня ціна товару;

t_adv —ставка адвалорного мита;

Р_іт —ціна, за якою товар імпортується (митна вартість товару).

Специфічне мито — визначається у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру (ваги, площі, обсягу і т.ін.). Наприклад, 0,2 EURO за 1 куб. см двигуна; 5 EURO за 100 штук.

Внутрішня ціна імпортного товару після застосування специ­фічного митного податку дорівнюватиме:

Р_вн = Р_іт +t_S

де t_s—ставка специфічного митного податку.

Комбіноване мито — визначається як поєднання ставок ад­валорного та специфічного мита. Наприклад, 30%, але не менше між 6 EURO за 1 штуку; 20%, але не менше ніж 8 EURO за І кг.

Припустимо тепер, що уряд країни Б з метою захисту внутрішнього виробника від іноземної конкуренції запровад­жує імпортне мито.

Як видно, споживачі, які за умов вільної торгівлі купували імпортний товар за світовою ціною, зазнають втрат, оскільки за незмінного рівня доходів змушені купу­вати цього продукту менше і платити за нього дорожче. Імпорт скорочується, і, оскільки частина попиту залишається незадоволеною, споживачі проявляють підвищений інтерес до вітчизняної продукції. Проте розширення виробництва і збуту пов'язане зі зростанням витрат, тому виробникам країни Б буде вигідно збільшувати обсяги виробництва лише в тому випадку, коли зросте ціна на їхню продукцію. Хоча чекати на підвищення ціни вони будуть не завжди, оскільки буде мати місце ефект від масштабу.

Отже, паралельно з подорожчанням імпортного товару, відбу­вається підвищення цін (підвищення може варіювати) і на аналогічні товари вітчизняного виробництва. Таким чином, запровадження імпортного мита підвищує рівень внутрішньої ціни.

Розглянемо інший приклад зміни взаємозв'язку внутрішніх і зовнішніх цін за умови введення експортного мита.

Митний податок, як правило, запроваджують для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції. Проте інколи держав йде на обмеження експорту. Запровадження вивізного мита може бути доцільним, коли ціна на певний продукт перебуває під адміністратив­ним контролем держави і утримується на рівні, нижчому за світо­вий, завдяки тому, що виплачуються відповідні субсидії виробни­кам. У такому випадку обмеження експорту є необхідним заходом для підтримки достатнього рівня внутрішньої пропозиції і запобі­гання надлишкового експорту субсидійованого продукту. Звичай­но, держава може бути зацікавленою в запровадженні вивізного мита і з точки зору збільшення надходжень до бюджету.

Вивізне мито використовують в основному країни, що розви­ваються, та країни з перехідною економікою. Розвинені країни ви­користовують його рідко, а в США оподаткування експорту взагалі заборонено конституцією.

Якщо країна-експортер А запроваджує вивізне мито, то це призводить до підвищення рівня світової ціни порівняно із внутріш­ньою.