Основні етапи іноваційних процесів
Інновація, від англійського “innovation”, – це нове науково-технічне досягнення, нововведення як результат впровадження нового продукту. Більшість прогресивних нововведень знаходять реальне втілення у створенні наукоємної і конкурентноспроможної продукції, що є одним з важливих результатів інноваційної діяльності. В цілісну систему інноваційної діяльності входять такі компоненти: наука, технологія, економіка і освіта. Сукупність науково-технічних , технологічних і організаційних змін, які відбуваються в процесі реалізації інновацій, називається інноваційним процесом.
Безпосередньо інноваційний процес починається з етапу проведення пошукових науково-дослідних робіт, в ході яких висуваються науково-технічні ідеї щодо матеріалізації наявних теоретичних знань і відкриттів.
На другому етапі інноваційного процесу проводяться прикладні науково-дослідні роботи. Їх виконання пов”язане із високою ймовірністю одержання негативних результатів.
На третьому етапі виконуються дослідно-конструкторські роботи, пов”язані з розробкою проектів, дослідних зразків.
На четвертому етапі здійснюється процес комерціалізації нововведення від запуску у виробництво до виходу на ринок і далі за основними фазами життєвого циклу товару.
Структуру інноваційного процесу зображено на рис. 14.
Генерування
ідеї
Експериментальна
реалізація нової ідеї
Освоєння у
виробництві
Масовий випуск
Споживання
Рис. 14. Структура інноваційного процесу
Основною метою інноваційних процесів є концентрація ресурсів на напрямках, які забезпечують прискорення науково технічного прогресу із врахуванням одержання і комерціалізації таких нововведень як винаходи, наукоємні технології.
Значення і розробка інноваційної стратегії
Стратегічна інноватика вирішує глобальні проблеми підприємства, пов”язані з його виживанням у довгостроковій перспективі, сприяє досягненню цілей, спрямованих не на одержання поточного прибутку, а на задоволення потреб споживачів.
Виділяють такі типи інноваційних стратегій:
Наступальна стратегія характерна для підприємств, діяльність яких базується на принципах конкуренції. Така стратегія властива невеликим підприємствам.
Оборонна стратегія направлена на те, щоб втримати позиції підприємства на ринках. Головне завдання таких підприємств – оптимізувати співвідношення “витрати – результат” в інноваційному процесі.
Імітаційна стратегія використовується підприємствами з сильними ринковими і технологічними позиціями, які не є піонерами у випуску на ринок тих чи інших нововведень. При цьому копіюються основні споживчі властивості нововведень, уже випущених на ринок.
При організації стратегічної інноватики необхідно провести значну роботу, пов”язану з переходом від функціонального мислення керівників і виконавців, що веде до обмеження кола завдань і відсутності відповідальності за кінцеві результати до проектного мислення і проектного управління, при яких і саме проектування, і виробництво, і маркетинг, - всього лише ланки одного ланцюга, які повинні підпорядковуватись одній меті - випуску нового продукту.
Вибір стратегії – це важлива складова інноваційного процесу. В умовах ринкової економіки керівнику підприємства недостатньо виготовляти хороший продукт, він повинен уважно стежити за появою нових технологій і планувати їх впровадження на своєму підприємстві.
Стратегія – це процес прийняття рішення, детальний комплексний план досягнення поставленої мети. З вибором стратегії пов”язана розробка планів і проведення досліджень.
Стратегічне планування переслідує дві цілі:
Ефективний розподіл і використання ресурсів (внутрішня стратегія). В рамках цієї цілі планується використання обмежених ресурсів (наприклад, капіталу, технологій, робочої сили). Також здійснюється придбання підприємств в нових галузях чи вихід з небажаних галузей.
Адаптація до зовнішнього середовища. В рамках цієї цілі ставиться завдання забезпечення ефективного пристосування до зміни зовнішніх чинників (політична, економічна, демографічна ситуація).
Стратегічне планування базується на проведенні багаточисельних досліджень, зборі і аналізі даних. Це дозволяє контролювати ринок. Стратегія повинна бути розроблена таким чином, щоб при необхідності її можна було замінити іншою, оскільки в сучасному світі постійно відбуваються динамічні зміни.
Розробка стратегії починається з формулювання загальної мети роботи підприємства, яка повинна враховувати:
основні напрямки діяльності підприємства;
робочі принципи (принципи торгівлі, ділових зв”язків тощо);
культуру підприємства, його традиції і робочий клімат в колективі.
Після постановки загальної мети здійснюється другий етап стратегічного планування – конкретизація мети.
Від того, наскільки ретельно були проаналізовані наявні іноваційні проекти залежить їх подальша реалізація. Відсутність ефективної системи управління інноваційними процесами є однією з основних причин невдач у комерційних нововведеннях. Особливої важливості набуває процес управління нововведеннями в умовах зростаючої динамічності ринків. Крім того, іновації, особливо технологічні і продуктові, більшою мірою, ніж інші види діяльності підприємства, пов”язані з ризиками і значними інвестиціями. Перш за все мова йде про такі види ризиків:
технічні, що передбачають ймовірність того, що в процесі реалізації інноваційного проекту не будуть досягнуті задані техніко-експлуатаційні характеристики виробу;
часові, зумовлені несвоєчасною реалізацією інноваційного проекту: вихід на ринок із запізненням може спричинити втрату конкурентно-спроможності продукту чи його непотрібність в сучасних умовах;
економічні (фінансові), що виникають в результаті перевищення фактичних витрат ресурсів над запланованими; продукція може виявитися надто дорогою і не продаватися, що приведе до втрати ліквідності підприємства.
Інновації на підприємстві можна розглядати як окремі проекти, оскільки їм притаманні всі ознаки проекту:
інновації пов”язані з новизною і нерегулярністю, а отже, з невизначеністю;
інноваціям притаманна комплексність і слабка структурованість;
інноваціям притаманні перераховані вище ризики;
інновації мають чітко виражену мету, зміст, обмежені в часі реалізації і зорієнтовані на зміни;
бюджет інновацій, як і будь-якого проекту, обмежений;
інноваційний процес можна розбити на фази з проміжними цілями і завданнями.
Таким чином, якщо інновації можна розглядати як окремі проекти, то для управління ними можна використовувати методологію “управління проектами” (Project management).