7. Діагностика банкрутства підприємства

Одним із найважливіших завдань контролера на підприємстві є своєчасне виявлення “вузьких місць” у фінансовому стані підприємства і відстеження “слабких сигналів” про настання банкрутства.

Банкрутство (фінансовий крах, розорення) – це документально підтверджена неспроможність суб”єкта господарювання платити за своїми борговими зобов”язаннями і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність засобів.

Банкрутство передбачене самою сутністю ринкових відносин, які пов”язані із невизначеністю досягнення кінцевих результатів і ризиком втрат.

Діагностика банкрутства – це система цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства в майбутньому періоді¹.

Існує багато методик проведення діагностики банкрутства, що відрізняються об”єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких роблять аналіз.

Державними органами розроблений документ, в якому викладено новий підхід до методики діагностики банкрутства українських підприємств. Це Методичні рекомендації по виявленню ознак неплатоспроможності підприємства і ознак дій щодо утаєння банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р.

Методичними рекомендаціями визначено три ступеня неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну і понадкритичну неплатоспроможність. Відповідно розраховуються такі показники:

Показник поточної платоспроможності:

Т_п = стр.040 ф.1 + стр.045 ф.1 + стр.220 ф.1 + стр.230 ф.1 + стр.240 ф.1 – стр.620 ф.1

Нормативне значення цього показника > 0.

К оефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних засобів підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:

Нормативне значення цього коефіцієнта - 0,1.

К оефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних засобів підприємства для погашення своїх боргів:

Нормативне значення цього коефіцієнта – 1,5.

Для попередження і недопущення банкрутства потрібно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового тану підприємства. Такий аналіз проводиться за допомогою коефіцієнта Бівера , який визначається за формулою:

Я кщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 – 2 роки) не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера за міжнародними стандартами перебуває в інтервалі 0,17 – 0,4.

У зарубіжній практиці для оцінки ризику банкрутства підприємств широко використовуються факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу та інших, розроблені за допомогою дискримінантного аналізу. Найбільш відомою з них є модель Е.Альтмана, розроблена ним у 1968 році. Z – рахунок Альтмана – це 5-факторна модель, розрахована за даними про банкрутство 33 американських компаній в 60-х роках.

Незважаючи на обмеженість сфери застосування Z – моделі Альтмана, все ж розглянемо порядок розрахунку цього показника:

Z – рахунок = 1,2 Х₁ + 1,4 Х₂ + 3,3 Х₃ + 0,6 Х₄ + Х₅,

Чинниками у даній моделі виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні мають такий вигляд:

Х ₁ – частка оборотних засобів в активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства:

Х₂ – рентабельність активів, тобто відношення чистого прибутку до загальної суми активів:

Х ₃ - рентабельність активів, обчислена через прибуток від реалізації продукції:

Х ₄ = коефіцієнт покриття, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до суми короткострокових зобов”язань:

Х₅ – віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів:

К ритичне значення розрахованого Альтманом індекса Z дорівнює 2,675.

При числовому значенні даного показника

3,0 і вище фінансовий стан підприємства вважається стабільним, а ймовірність банкрутства дуже низькою;

2,6 – 2,9 - фінансова стійкість є високою з малою ймовірністю банкрутства;

1,8 - 2,6 – підприємство схильне до банкрутства;

нижче 1,8 - ймовірність банкрутства є дуже високою, а інвестиції в такі підприємства є дуже ризикованими.

Проте потрібно зазначити, що до використання таких моделей потрібно підходити дуже обережно. Тестування підприємств за даною моделлю показало, що вона не повною мірою підходить для оцінки ризику банкрутства вітчизяних підприємств через різну методику відображення інфляційних чинників і різну структуру капіталу, а також через відмінності у законодавчій базі.

Остаточні висновки можна робити тільки після повного аналізу показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.