4. Якісна оцінка ґрунтів і земельний кадастр

Під земельним кадастром (франц. cadastre - реєстр) розуміють реєстр, опис і оцінку земель за їх продуктивністю, поділ на категорії або класи. Основним завданням державного земельного кадастру є вивчення і облік кількості і якості земельних ресурсів країни у цілому, а також оцінка земель тої чи іншої-області, району, господарства у порівнянні з землями інших областей, районів, господарств. Найважливіші складові земельного кадастру - бонітування ґрунтів та економічна оцінка ґрунтів.

Земельний кадастр - система обліку кількості та якості земель, яка призначена для забезпечення державних органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

У системі земельного кадастру бонітування ґрунтів служить науковою основою раціонального і високоефективного використання земельних ресурсів, спрямованого на підвищення ґрунтової родючості й урожайності сільськогосподарських культур.

Ґрунтознавці бонітування грунтів вважають самостійним розділом ґрунтознавства, а землевпорядники і економісти - частиною земельного кадастру і економічної оцінки земель відповідно. Можливо у цьому і причина недооцінювання бонітування у земельно- оцінювальних роботах і у земельному реформуванні загалом?

В Україні уявлення про земельний кадастр і вимоги до нього розроблені досить повно у Земельному кодексі (2001 р.): Глава 34. Державний земельний кадастр.

Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно- кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування грунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель.

Найбільш важливою, мабуть, частиною земельного кадастру є облік кількості та якості кожної земельної ділянки. Він відображає її розміри, стан угіддя, природні властивості, а також властивості, які виникли в результаті діяльності людини. Теоретична структура цієї частини кадастру є майже бездоганною, однак є одне "але". Більшість даних, які внесені у таблиці, базуються на результатах досліджень 40-літньої давності. хоча за Законом України "Про оцінку земель" їх слід проводити 1 раз в 7 років. Через цю причину використання їх для планування державних заходів щодо раціонального використання і охорони ґрунтів досить складно. Багато з наявних даних не дають уявлення про сучасний стан ґрунтового покриву країни (зокрема, еродованість, забруднення). З врахуванням цих обставин повинне особливо гостро бути підняте питання про повторне ґрунтове обстеження і моніторинг. Тільки у такому випадку оцінка ґрунтів (тобто бонітування, економічна і грошова оцінка) стане об'єктивною і потрібною.

Земельний кадастр, уявлення про який у Земельному кодексі сформульовані досить повно, фактично сьогодні існують лише у формі таблиці EXCEL, заповненої часто застарілими і неточними даними (мається на увазі, перш за все, дані, які характеризують властивості ґрунтів).

Центри державного земельного кадастру, які нещодавно створені для реєстрації землекористувачів і землеволодінь, займаються в основному правовими питаннями (межами, договорами, оформленням і видачею документів на право володіння і використання земель). Було б непогано, якби такі центри збирали і періодично оновлювали інформацію про якісні характеристики ґрунтів. Тоді земельний кадастр в Україні був би сформований у відповідності до вимог Земельного кодексу і Закону "Про оцінку земель". Звичайно, при цьому не менш важливо є оновити інформацію про ґрунти і розробити вдосконалену методику їх бонітування.