Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міфічні країни.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
04.05.2019
Размер:
94.72 Кб
Скачать

Ельдорадо

Ельдорадо (ісп. El Dorado — золотий) — міфічна країна золота та дорогоцінного каміння.

Назва „Ельдорадо” перекладається як „золота людина” і пов’язана зі звичаєм племен чибча-муїсків (південна Колумбія) при коронації вождя обмазувати його тіло глиною й обсипати золотим піском. У високогірному районі колумбійських Анд (південніше Боготи), в кратері погаслого вулкану лежить озеро Гуатавіта, в якому індіанці проводили ритуал посвячення молодого вождя в правителі. Після того, як вождь змивав у водах озера золото з свого тіла, індіанці кидали в воду свої золоті прикраси й церемоніальні предмети. Оповіді про жертвування богам золота, яке скидали з бальсових плотів у води священного озера, збудили жадібність конкістадорів.

Міфи про Ельдорадо

Перша поява міфу про цю країну пов'язане з відкриттям Америки, та розповіді туземців. Орлеано, один зі сподвижників Пісарро, розмалював по-своєму фантазії індіанців та розповсюдив її в Європі. Країна Ельдорадо, за його словами, повинна знаходитись між ріками Амазонкою та Оріноко, в Гвіані, на берегах озера Паріме.

Іспанець Мантінес повідомив всій Європі про своє семимісячне перебування в столиці Ельдорадо - Маноа, де царює король Моксо, причому детально описав облаштування королівського палацу, велич якого перевищує будь-які імовірності. Сам король Моксо, за його свіденнями, кожного ранку весь визолочувався, а перед тим як іти спати змивав з себе позолоту.

Всі ці розповіді спричинили велику жадібність шукачів пригод в США, що на протязі 250 років не припиняли спроб знайти Ельдорадо. Перша спроба була в 1535 році Себатьяном бе Бельальказаром, остання - в 1775-1780 роках Миколаєм Родрігесом. Також на початку XVII століття на пошуки вирушав Уолтер Релі. Всі ці спроби дали дуже цінні географічні та етнографічні результати.

Насправді, походження легенди засноване на звичаї індіанського племені, коли при коронації вождя, його красили золотою фарбою, а коли той купався під кінець церемонії, в озеро кидали золоті вироби.

Шамбала

Шамбала - міфічна країна, схована в Гімалаях.

Вперше згадується в буддистському тексті Калачакра (XI ст.) , згідно з яким, коли настане Кінець Світу, Шамбала стане останньою цитаделлю дійсної Дхарми у війні з ордами варварів. Шамбала згадується в текстах старовинної культури західного Тибету Жан Жун. Також схожа країна з'являється в релігійних текстах добуддійського релігійного вчення Тибету Бон.

Згідно з ірано-тібетською картографічною традіцією, під поняттям Шамбала мається на увазі епоха панування Сирії. Сирія по-персидськи називається Шам, а слово «боло» означає «верх», «поверхня». Отже, Шамбала перекладається як «панування Сирії», що і відповідало дійсності в період III—II ст. до н.е.

З Шамбалою пов'язана величезна кількість міфів, це особливо стосується індо-тібецької історичної традиції. Наприклад, Шамбала може сприйматися, як стан душі, з'єднання людини з Богом. Тобто знайти Шамбалу означає досягти просвітлення.

Перші відомості про Шамбалу проникли до Європи під кінець середньовіччя завдяки розповідям мандрівників по азіатському Сходу.

Першими про загадкову країну повідали португальські місіонери-єзуїти Естебан Качелла і Жоао Кабрал. У 1628 році, намагаючись пройти з Бутана в Катай (Cathay), тобто до Китаю, про який у той час були досить мізерні відомості, вони дізналися про існування невідомої ним країни - «Ксембала» (Xembala).

Бутанський правитель повідомив їх, що це дуже відома країна і що вона граничить з іншою державою під назвою Согпо. З такої відповіді Качелла уклав, що Ксембала - це і є Катай, оскільки повідомлені йому відомості - величезні розміри Ксембали і її сусідство з володіннями монголів - відповідали тому, як Катай-Китай зображався на географічних картах.

Після цього Качелла зробив подорож в Ксембалу, і йому вдалося дістатися до міста Шигадзе у володіннях Панчен-ламі (тобто в Тибеті). Сюди на початку 1629 року з Бутана прибув і його супутник Кабрал. Мандрівники, проте, досить швидко зміркували, що попали не в Катай, а в країну, яка на європейських картах того часу іменувалася Великою Татарією.

Інший європейський мандрівник - угорець Чема де Кереши, що побував в Бутані і Тибеті на початку XIX століття, доповнив відомості португальських ченців. У невеликій статті, опублікованій ним в 1833 році в журналі Азіатського суспільства Бенгалії, Кереши, зокрема, повідомляє, що Шамбала - це «міфічна країна, розташована на півночі» і що її столицею є Калапа, - «прекрасне місто, резиденція багатьох прославлених царів Шамбали».

Називаючи Шамбалу «міфічною країною», де Кереши проте вказує відносно точні її географічні координати - «між 45 і 50 градусами північної широти, за річкою Сита або Яксарт».