Літературні джерела

1. 1.       Раицкий К.А. Экономика организации (предприятия). – М.: Из­да­тельско-торговая корпорація «Дашков и К^о», 2003. – С. 70–83.

 

Тести

1. 1.       Стратегію розуміють як:

а) комплекс заходів оперативного управління діяльністю підпри­єм­ства;

б) сукупність основних правил та принципів, що визначають на­прямки та масштаби діяльності підприємства у довготерміновій перспективі;

в) комплексний аналіз навколишнього середовища.

2. 2.       Декомпонування стратегії являє собою:

а) засіб контролю за ходом реалізації стратегічних рішень;

б) розподіл окремих завдань стратегічного плану у часі і просторі;

в) заходи щодо попередження шкідливого впливу на навколишнє середовище від діяльності підприємства.

3. 3.       Метод «мозкової атаки» являє собою:

а) спосіб виявлення кандидатів на вакантні керівні посади все­ре­дині підприємства;

б) набір правил та прийомів щодо підвищення ефективності про­су­вання продукції на ринок;

в) важливий метод опрацювання моделі стратегічної поведінки під­приємства на ринку.

4. 4.       За своїм змістом стратегія являє собою:

а) довготерміновий плановий документ;

б) структуризацію виробничого циклу підприємства;

в) план перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

5. 5.       Опрацювання стратегії – це:

а) пошук шляхів зменшення собівартості продукції;

б) розширення ніші підприємства на ринку;

в) складний, часто повторюваний процес розгляду певної кількості альтернатив розвитку підприємства на визначену перспективу.

6. 6.       У ході опрацювання стратегії важливе значення має:

а) аналіз ринкових чинників, з урахуванням їх мінливості;

б) тривалість підготовки альтернативної моделі стратегії;

в) стаж практичної діяльності учасників опрацювання моделі.

7. 7.       Першим кроком у ході опрацювання стратегії є:

а) аналіз плинності кадрів на підприємстві;

б) вивчення та на наліз чинників зовнішнього середовища;

в) обчислення інтегрального коефіцієнту ефективності викорис­тан­ня основних фондів.

8. 8.       Базова стратегія обирається у відповідності до:

а) співвідношення робітників у загальній чисельності працюючих;

б) величини банківського відсотку;

в) циклу розвитку підприємства.

9. 9.       Функціональний аналіз у ході опрацювання стратегії – це:

а) аналіз діяльності функціональних підрозділів підприємства, або напрямків його діяльності;

б) порівняльний аналіз продуктивності праці за п’ять останніх ро­ків;

в) аналіз джерел забезпечення підприємства сировиною.

10. 10.    Методи «мозкової атаки», Дельфі, використовуються для:

а) визначення місця підприємства на ринку;

б) визначення потреби у фахівцях на перспективу;

в) опрацювання моделі стратегічної поведінки підприємств.

11. 11.    Вихідними даними для визначення максимально можливого випуску продукції підприємством на розрахунковий період слугують:

а) середньорічна виробнича потужність підприємства та коефіцієнт її використання;

б) показники збільшення потужності за рахунок використання внут­рішньовиробничих резервів;

в) показники зменшення простоїв устаткування.

12. 12.    Державний бюджет – це:

а) інформування суб’єктів ринкових відносин про перспективи та прогнози соціально економічного розвитку;

б) законодавчо закріплений розпис доходів і видатків держави;

в) реалізація прямого впливу на соціально-економічні процеси з боку держави.

13. 13.    Пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо – це:

а) національні цільові фонди держави;

б) прогнози соціально-економічного розвитку країни;

в) інформування суб’єктів ринкових відносин про перспективи роз­­витку економіки.

14. 14.    Законодавчо закріплений розпис доходів і видатків держави являє собою:

а) вид моніторингу розвитку національної економіки;

б) державний бюджет;

в) національний цільовий фонд держави.

15. 15.    Макроекономічне планування – це:

а) опрацювання та наукове обґрунтування цілей, орієнтирів пріо­ритетів, пропорцій та структур соціально-економічного розвит­ку країни на певний перспективний період;

б) орієнтовний план взаємопов’язаних засобів впливу на певну га­лузь економіки;

в) прогнозний метод вивчення соціально-економічних явищ і про­цесів.

16. 16.    Опрацювання, наукове обґрунтування цілей, орієнтирів, пріо­ри­те­тів, пропорцій та структур соціально-економічного розвитку краї­ни на певний перспективний період являє собою:

а) опрацювання та наукове обґрунтування цілей, орієнтирів пріо­ри­тетів, пропорцій та структур соціально-економічного роз­вит­ку країни на певний перспективний період;

б) орієнтовний план взаємопов’язаних засобів впливу на певну галузь економіки;

в) макроекономічне планування.

17. 17.    Прогнозування розвитку (стану) підприємства – це:

а) маркетингове дослідження потенційних ринків збуту;

б) пошук шляхів диверсифікації виробництва;

в) наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін ста­ну, рівня розвитку і напрямків діяльності підприємства у майбутньому.

18. 18.    Наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін ста­ну, рівня розвитку і напрямків діяльності підприємства у май­бутньо­му являє собою:

а) прогнозування розвитку (стану) підприємства;

б) маркетингове дослідження потенційних ринків збуту;

в) пошук шляхів диверсифікації виробництва.

19. 19.    Послідовне вирішення невизначеності у плануванні – це:

а) виявлення можливих варіантів розвитку об’єкта за умови різних взаємозв’язків та структурних співвідношень;

б) виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкту;

в) процедура просування від цілей та умов, що склалися, до ви­зна­чення можливих напрямів розвитку.

20. 20.    Процедура просування від цілей та умов, що склалися, до визна­чен­ня можливих напрямів розвитку являє собою:

а) виявлення можливих варіантів розвитку об’єкта за умови різних взаємозв’язків та структурних співвідношень;

б) виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкту;

в) послідовне вирішення невизначеності у плануванні.

[Вверх] [Вниз]