2.Знайдіть форми дієслів наказового способу. З'ясуйте їх зна­чення та яким способом вони виражаються — синтетичним чи аналітичним. В Тарасові роковини

Покинь на хвилю торг життя — а духа

Скріпи у собі та зніми угору!

Народе мій! Се я тобі говорю,

А в кого розум й серце є — най слуха.

Зривається велика завірюха

Над нашим домом. З ящика Пандори

Посиплються на тебе злидні-горе,

Потопа злоби, а добра посуха.

Та ти кріпись і не теряй надії.

Се бій найтяжчий, та, може, і послідній,

Проклятий буде той, хто в бою вмліє,

Проклятий і життя правдивого не гідний!

Кріпіться в горю та ідіть на бої

Не як недолітки, лиш як мужі-герої.

Б. Лепкий

Так брести і брести б у диму, як дітям,

А стежки замело вже давним-давно.

Хай проходить, хай мариться, дорога моя, літо

Медоцвітне й п'янюче, як те вино.

Хай же вічно встає, хай шумує, хай сниться

над любов'ю, над степом розмай-трава,

Добре згадувать в лютому про полуниці

І для тебе вигадувать ці слова.

К. Герасименко

Сяйте зорі! Сяйте чисті!

Лийте світ!

Бризки сійте променисті,

В душу війте сни барвисті...

Сяйте, зорі, сяйте чисті!

Сипте огнецвіт!

М. Вороний

3.З'ясуйте значення дієслів у формі умовного способу на прикладах, вибраних із творів Лесі Українки.

1. Л е в. Я міркував би,

Що вже б тобі не тра верби на зиму.

2. Л е в. ... Якби то я

Був господарем, той не питався б...

3. М а т и. Хоч би подякувала!

4. М а в к а. Коли б ти, нічко, швидше минала!

5. Л е в. А ти б якої хтів? Про Оха-Чудотвора?

6. Л е в (сердито воркоче). Той проклятий Водяник!

Бодай би всох!

4.У кожному рядку дієслів знайдіть ті, від яких не можна утворити форми наказового способу. Чим це можна пояснити?

Бажати, хотіти, могти, радити. Рости, тягти, гнити, марити. Цвісти, дніти, дощити, смеркати.

5.Запишіть російською мовою. Порівняйте форми наказово­го способу дієслів, поясніть написання м'якого знака в українській мові порівняно з російською.

Сядь рівно, станьте по двоє, удар по струнах, візьми книжку, повиносьмо парти, їжте морозиво, не плач, зробімо перерву, ідіть (ідіте) з нами, хай зійдуться усі.

6.З'ясуйте, які дієслова у формах теперішнього часу означа­ють: а) дію, що відбувається у момент мовлення, б) дію постійну, в) повторю­вану в тривалому вияві.

Другу добу Леся в Нечімному — ніби в казковому світі. Невеличка хатина, обвішана пучками сухих трав і кали­ни, миліша їй од усього; клокічки — дерев'яні дзвіночки, що белемкають на шиї в худоби і не дають їй загубитися в пущі, — замінили дівчинці звуки фортепіано... Слухала б — і не переслухала їх. Особливо коли така незрівнянна ні з чим розливається музика лісом, що, здається, глухий почув би її. Грають, стрибаючи з гілки на гілку, білиці, в невидимі легенькі кувадла кують сиві зозульки, голосно вистукують суху деревину дятли... Повітря гуде оводами, комарнею і муш­вою. Вони хмарами кишать у болотяних випарах, не дають спочинку худобі. Відігнати їх можна тільки димом. На те дядько Левко і Лукаш розкладають навколо обори вогні з кізяків, а біля самої хижки всю ніч не згасає багаття. На ньому вариться страва, сушиться одяг, тут і гріється дядько Левко, ночуючи надворі біля товару.

А скільки коло тої ватри почуто оповідь та легенд! Уже ввижаються Лесі ті мавки, потерчата, водяники. Сам дядько здається лісовиком. Низенький, з борідкою, в постолах і полот­няному одязі, — наче завітав оце до їхнього гурту після цілоден­них блукань гаями, сів на зваленому дереві, посмоктує люльку й воркоче, воркоче... Немов той потічок.

М. Олійник

7.Дайте характеристику дієслів у формі минулого часу за значенням, яке вони виражають: а) як конкретну одиничну дію, що мала місце в минулому — у певний проміжок часу; б) як дію повторювану, звичайну; в) як дію, що об'єднує кілька фактів, які слідують один за одним; г) як нерегулярно повторювану в минулому (перфектну) дію.

І.— А дивись!.. Дивись!..

Остап глянув і остовпів.

Перед ним, на крайнебі, стояли високі вогняні гори. Та ні, вони не стояли. Вони рушались, як живі, хитались, тремтіли, осідали в одному місці і виростали в другому. Вони тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум'я. Від­так знесилювались, в'яли і гнулись од вітру, і знов росли і знов палали. Коли одна з них падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори і бистро ламала лінію блискучих визубнів. Од них займа­лась на небі хмара і палала вкупі з далеким небом.

То горіли плавні.

М. Коцюбинський

II. Він [Петро Гуріненко] народився в 1923 році в селі Ма­лий Букрин на Київщині, а вже через сім років опинився в Мелітополі, куди переїхали його батьки. Там почав учитися в школі, але закінчував десятирічку вже не в Мелітополі, а в Ходорові на Львівщині. Там застала його війна. Вчорашній учень став солдатом.

П. Загребельний

III. Я виросла у Київській Венеції,

Цвіли у нас під вікнами акації,

А повінь прибувала по інерції

і заливала всі комунікації.

Гойдалися причали і привози.

Світилися кіоски, мов кіотики.

А повінь заливала верболози

по саме небо і по самі котики.

І слухав місяць золотистим вухом

страшні легенди про князів і ханів.

І пропливав старий рибалка Трухан.

Труханів острів... острів Тугорханів...

А потім бомби влучили у спокій.

Чорніли крокв обвуглені трапеції.

А потім повінь позмивала попіл

моєї дерев'яної Венеції.

Л. Костенко