12. Високий дуб.

В землі викопують ямку, завширшки більшу за діаметр м'яча. Поперек ямки, ближче до одного з її країв, кладуть палицю, а на палицю дощечку з поперечною планкою на одному кінці. На цей кінець дощечки кладуть невеликий гумовий м'яч і опускають його на дно ямки. Поперечна планка підтримує м'яч і не дає йому зіскочити з дощечки. Другий кінець дощечки піднятий вгору й виступає над ямкою.

Жеребкуванням визначають, кому бити м'яч. Той, хто одержав право бити м'яч, стає біля ямки, а останні учасники гри розходяться на певну відстань в різні боки.

Від удару палицею по верхньому кінці дощечки, м'яч злітає вгору. Всі гравці, крім ведучого, намагаються його зловити в повітрі. Той, хто зловить, іде бити, а хто бив, іде ловити. Якщо м'яча ніхто не піймає, то той, який знаходився біля ямки, б'є знову.

В грі можуть брати участь від 10 до 15 дітей.

Правила гри.

1. Коли ловиш м'яч, не можна відштовхувати один одного.

2. Дитина, яка упіймала м'яча в повітрі, отримує право бити м'яч.

13. “Бінг”.

Цю гру використовують для того, щоб перезнайомити дітей!!! Діти утворюють 2 кола: внутрішнє й зовнішнє. (Зовнішнє коло повинно бути більшим від внутрішнього).

Внутрішнє коло рухається за годинниковою стрілкою, а зовнішнє — проти, причому діти стоять лицем один до одного і примовляють такі слова:

Мій пухнастий сірий котик

На вікні сидить.

Мій пухнастий сірий котик

Дивиться й мовчить.

БЕ І ЕН ГЕ (3 р.)

Бінгом кличуть всі його.

А тебе як звати? — І кожна дитина називає своє ім'я.

14. Червоні, жовті, сині.

Діти утворюють коло, ведучий обходить це коло й прикріплює до спини кожного гравця по одному кольоровому аркушу. За сигналом ведучого всі розбігаються в різні боки, а потім гравці з червоними (аналогічно й з іншими) аркушиками повинні вишикуватись в одну шеренгу в раніше домовлених місцях. Зробити це нелегко, тому що жоден не знає, до якої команди він належить, не знає кольору аркуша, прикріпленого до його спини. До того ж гравці не стоять на місці, а пересуваються по площадці, намагаючись оббігти один одного ззаду, щоб взнати колір прикріпленого до спини аркуша.

Гра закінчується тоді, коли гравцям з аркушами одного кольору вдається зібратись разом і вишикуватися в шеренгу.

15. Ворони й горобці.

Гравці діляться на дві команди і стають у шеренгу один проти другого на відстані 15-20 м. По середині площадки проводять лінію. Одна з команд називається “Ворони”, друга — “Горобці”. Ведучий знаходиться на лінії між командами. За його сигналом гравці починають сходитись; чують голос ведучого, який голосно, по складах говорить: “Во-ро-ни!”, “Го-роб-ці!”, але робить він це швидко. Гравці, коли це почули, повинні швидко збагнути, що їм робити: втікати чи доганяти. Наприклад, ведучий вигукнув: “Ворони!” — це значить що “Горобці” повинні повернутися й втікати від “Ворон” за свою лінію, щоб їх не зловили.

Ведучий називає тих і інших по декілька разів, причому не обов'язково називати команди, дотримуючись чіткої послідовності.

Переможцем рахується команда, яка за однакову кількість пробіжок зуміє спіймати більше гравців.