6. Діти і ведмідь.

Підготовка до гри.

У кутку майданчика окреслюється “барліг ведмедя”. У середині встановлюється лава. Обирається “ведмідь”. Він залазить у свій барліг і “лягає спати” на лаву. Усі інші, ті, що грають, “діти”, розбігаються по всьому майданчику.

Опис гри.

Під українську танцювальну мелодію (1/16 такти) діти бігають, стрибають, танцюють. Із зупинкою музики всі застигають у різноманітних позах.

Ведмідь прокидається, встає і йде шукати здобич. Того, хто порухається, ведмідь забирає до себе в барліг. Спіймані діти сідають на лаву і знаходяться там до кінця гри.

Під повторення української танцювальної мелодії ті, хто грають, знову рухаються, а ведмідь засинає у барлозі.

Гра продовжується доти, доки ведмідь не забере 7-8 дітей. Після цього обирається новий ведмідь із числа неспійманих, і гра продовжується. Серед дітей перемагають ті, яких ведмідь жодного разу не забрав до барлога. Відзначається і кращий ведмідь — учень, котрий найшвидше зібрав обумовлену кількість дітей і краще за всіх зобразив ведмедя.

Правила гри.

1. За спиною ведмедя, коли він не бачить, діти можуть міняти позу.

2. Вириватися з “лап” ведмедя не можна.

7. Курчата й шуліка.

Підготовка до гри.

На відстані 2-3 м від краю майданчика проводиться риска. За нею — будинок “шуліки”. Перед рискою — “город”, у ньому вишикувані один за одним стоять “курчата” на чолі з “куркою”. Курка тримає руки на поясі, а курчата кладуть їх на плечі, тому, хто стоїть попереду. Всі шикуються за зростом, останнім стоїть найменше курчатко.

Опис гри.

На першу частину музики, що тихо звучить, курчата на чолі з куркою бігають на місці. Курка, дбайливо озираючись, спостерігає за своєю сім'єю. Шуліка, вистежуючи здобич, лопотить крилами.

На другу частину музики, що голосно лунає, шуліка кидається за здобиччю. Його завдання — спіймати або торкнути рукою найменше курчатко. Курка, захищаючи курчат, розводить руки в сторони й намагається не пропустити шуліку в город, якщо шуліці все ж вдається прорватися, курчатка, не знімаючи рук з плечей того, хто стоїть попереду, повинні повертати всю колону, захищаючи найменше курчатко.

Якщо із закінченням другої частини музики шуліка не торкнувся рукою останнього курчатка, гра, не перериваючись, починається спочатку: на тиху музику шуліка йде за риску, а курчата й курка займають вихідне положення. Якщо шуліка торкнувся рукою курчатка, гра припиняється. Обирається новий шуліка, курка і останнє курчатко. Найспритнішим шулікою вважається той, хто швидко упіймав курчатко, а найспритнішою куркою — та, котра не дала його піймати.

Правила гри.

1. Під час нападу шуліки курчатка не повинні знімати рук із плечей того, хто стоїть попереду. Якщо це трапиться, шуліка зможе “мітити” не лише останнього, а й будь-кого з ланцюжка, хто відірвався від колони.

2. Курка й шуліка під час гри не мають права хапати одне одного за руки. Гравці, котрі порушили це правило, замінюються.

3. Якщо шуліка продовжує ловити курчатко, не дивлячись на закінчення другої частини музики, він замінюється другим гравцем.

4. Бажано, щоб усі, хто грають, побували в ролі шуліки й курки.