
1.3. Категорії педагогіки
Основні педагогічні поняття, що виражають наукові узагальнення, прийнято називати педагогічними категоріями. До педагогічних категорій належать виховання, навчання, освіта. Педагогіка широко оперує також такими загальнонауковими категоріями, як соціалізація і розвиток.
Виховання - цілеспрямований і організований вплив на розвиток особистості. У педагогіці поняття «виховання» вживається в його широкому і вузькому значеннях.
У широкому значенні виховання - це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив вихователя на вихованця з метою всебічного розвитку його особистості. Тобто, під вихованням у даному значенні розуміють цілісний вплив педагога на розвиток усіх сторін особистості вихованця: потреб, здібностей, почуттів, поглядів, рис характеру тощо.
З психологічної точки зору структура особистості не є однорідною. Дещо умовно тут можна виділити дві сфери: мотиваційно-ціннісну (потреби, почуття, переконання, цінності, ідеали, риси характеру тощо) та інструментальну (знання, уміння, навички, здібності). Виховання у вузькому значенні - це цілеспрямований вплив вихователя на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистості вихованця.
Навчання - це спеціально організована, доцільна і керована взаємодія вчителя і учнів, спрямована на розвиток інструментальної сфери особистості (знань, умінь, навичок, здібностей).
Освіта
-
результат навчання, обсяг засвоєних
учнем систематизованих знань, умінь,
навичок, способів мислення. Освіченою
прийнято вважати людину, яка опанувала
певний обсяг знань і, крім того, набула
звички логічно мислити. Головний критерій
освіченості - системність знань і
мислення, яка виявляється в тому,
наскільки людина здатна самостійно
відновлювати відсутні ланки в системі
знань за допомогою логічних міркува
нь.
Педагогіка також широко використовує поняття «розвиток» і «соціалізація».
Розвиток особистості - становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх факторів - біологічних, психологічних, екологічних, соціальних, економічних та ін.
Розвиток можна розглядати і як процес становлення особистості, і як результат цього процесу - деяку завершеність формування людської особистості, досягнення певного рівня зрілості.
Розвиток особистості - складний процес, який відбувається на різних рівнях: фізичному, психічному, духовному і соціальному. Соціальний розвиток особистості, її становлення як члена суспільства називають соціалізацією.
До основних педагогічних категорій деякі вчені відносять також такі поняття як самовиховання, самоосвіта, саморозвиток та ін.
1.4. Система педагогічних наук
Педагогіка надзвичайно багатогранна. Досліджуваний нею предмет настільки складний, що окрема наука не в змозі повністю охопити його сутність. Тому сучасну педагогіку правильніше називати системою теоретико-прикладних наук. В основі такої системи стоїть загальна педагогіка, об'єкт якої - педагогічний процес, який здійснюється спеціально підготовленими фахівцями-педагогами і має на меті сприяння особистісному розвитку вихованців. У загальній педагогіці традиційно виділяють чотири розділи: загальні основи, теорія навчання (дидактика), теорія виховання і школознавство.
У загальних основах педагогіки розкривається природа розвитку особистості вихованця як об'єкта і суб'єкта педагогічного процесу (фактори, закономірності, теорії розвитку), мета виховання в сучасному суспільстві, а також наукові засади організації педагогічної діяльності (її структура, функції) тощо.
Теорія навчання або дидактика розкриває наукові основи (принципи, форми, методи, прийоми, засоби) цілеспрямованого впливу на розвиток інструментальної сфери особистості.
Теорія виховання розробляє наукові основи (принципи, прийоми, форми) виховання мотиваційно-ціннісної сфери вихованців. Предметом цього розділу загальної педагогіки є виховання у вузькому значенні.
Школознавство - розділ загальної педагогіки про організацію і управління діяльністю загальноосвітнього навчально-виховного закладу.
Видовими по відношенню до загальної педагогіки є вікова, професійна і спеціальна педагогіки.
Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих, геронтогогіка) - вивчає особливості виховання людини на різних вікових етапах. Вікова педагогіка охоплює всю систему середньої освіти. У її компетенції перебувають також особливості виховного процесу в професійно-технічних училищах, вищих навчальних закладах, вечірніх (змінних, заочних) школах.
Професійна педагогіка (військова, спортивна, юридична і т. д.) займається проблемами виховання, професійної підготовки спеціалістів різного фаху.
Спеціальна педагогіка досліджує особливості виховання людей з різними вадами розвитку: глухих та глухонімих (сурдопедагогіка), сліпих (тифлопедагогіка), розумово відсталих та дітей із затримкою розумового розвитку (олігофренопедагогіка).
Історія педагогіки досліджує розвиток педагогічних ідей і практики виховання в різні історичні епохи.
Окрему групу педагогічних наук складають так звані часткові або предметні методики, що досліджують методи, прийоми та форми викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін.
Останнім часом широко заявляють про себе такі відносно нові галузі педагогічної науки, як філософія виховання, порівняльна педагогіка, соціальна педагогіка і ін.
Філософія виховання займається аналізом педагогічних ідей, які розвиваються в руслі різних філософських систем.
Порівняльна педагогіка досліджує педагогічні теорії та виховні системи різних країн.
Соціальна
педагогіка
вивчає проблеми позашкільного виховання
дітей і дорослих. В її складі виділяються
такі галузі, як сімейна педагогіка,
педагогіка перевиховання правопорушників
та ін.
Педагогіка, як і будь-яка наука, розвивається в тісному взаємозв'язку з іншими науками. Особливе значення для педагогіки має її зв'язок із психологією, яка вивчає закономірності функціонування і розвитку психіки людини. Психологію головним чином цікавить самий розвиток психіки, а педагогіку - ефективність тих виховних впливів, що викликають плановані зміни у внутрішньому світі і поведінці людини. Кожний аспект педагогіки знаходить опору у відповідному розділі психології. Дидактика, наприклад, спирається на теорію пізнавальних процесів і розумового розвитку; теорія виховання базується на психології особистості і теорії розвитку емоційно-вольових процесів. Інтеграція наук спричинилася до виникнення міждисциплінарної галузі - педагогічної психології.
Анатомія і фізіологія є базою для розуміння біологічної сутності людини - розвитку вищої нервової діяльності і типологічних особливостей центральної нервової системи, органів чуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної систем.
Філософські науки (соціологія, етика, естетика) допомагають педагогіці визначити зміст і мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, постачають оперативною інформацією про зміни в науці і суспільстві, тим самим допомагаючи коригувати спрямованість виховання.
Очевидні зв'язки педагогіки з історією і літературою, географією й антропологією, медициною й екологією, економікою та археологією, політологією, етнографією, культурологією, з правом.