№1 Облік - одна з найважливіших функцій управління, а в країнах з розвиненою ринковою економікою його навіть називають «мовою бізнесу». Досягнення будь-якого колективу багато в чому залежать від того, як організована переробка економічної інформації, і чим достовірніше відомості про виробництво, чим швидше їх отримують, тим ширші можливості ефективного управління організацією.

Облік дає найбільш важливу, повну і адекватну інформацію. Систематизує, обробляє розрізнені дані, і тільки потім вони стають основою для прийняття управлінських рішень.

1. Види обліку та коротка їх характеристика

Послідовна сукупність господарських операцій утворює собою складний процес, для управління яким організовується господарський облік - комплексна система спостереження, вимірювання, реєстрації та обробки фактів господарської діяльності з метою її контролю. Представлений господарський облік трьома основними видами:

1.1 Оперативний облік

Здійснюється під час виробництва і відображає дані, необхідні для управління цим процесом. Його характерна особливість: терміновість отримання і представлення даних, тому він короткий, лаконічний. Представляється у вигляді довідок, зведень, донесень або списків. Може вестися усно, по E - mail, телефоном. Дані передаються керівникові для прийняття рішень.

Цикл оперативного обліку формується в міру необхідності. Інформація, надана цим способом, потрібна апарату управління остільки, оскільки вона може дати відповідь про зміст окремих господарських операцій: щоденної відвантаженні переліку готової продукції, надходження коштів за реалізовану продукцію, і т. п. Обмеженість дії інформації у часі - головна властивість оперативного обліку.

Оперативний облік за своєю природою неоднорідний. Хоча він і користується усіма трьома вимірювачами (натуральним, трудовим і грошовим), властивими господарському обліку, використання ним останнього обмежена. Пов'язано це з відображенням однорідних господарських операцій, які потребують постійного узагальнення. Тут і криється друга ознака даного виду обліку.

Швидкість проходження інформації - третя риса оперативного обліку. Вимоги до отримання оперативних відомостей спрощені. Відсутність документального підходу до їх оформлення не дає їм юридично доказової сили.

При необхідності оперативний облік використовує дані, отримані статистичними та бухгалтерським обліком. У цьому - ще одне відмітна його властивість, і використання будь-яких специфічних прийомів обробки такої інформації в оперативному обліку не має сенсу.

1.2 Статистичний облік

Досліджує масові явища або окремі типові явища у виробництві. Використовує спеціальні прийоми: статистичні вибірки; середні показники; індекси. Вивчає чисельність працівників, середню заробітну плату, продуктивність праці.

Статистичний облік дає інструменти пізнання об'єктивної реальності. За допомогою натуральних, трудових і грошових вимірників він дозволяє здійснити кількісну та якісну оцінку масових соціальних, демографічних чи економічних явищ, що відбуваються у сфері матеріального виробництва. З метою його здійснення залучаються не тільки показники наявності і руху господарських засобів, що використовуються при відтворенні сукупного суспільного продукту. Статистика успішно застосовує самостійно розроблені способи і прийоми одноразового характеру: обстеження, переписи, спостереження, розрахунки середніх величин, котирування. Крім того, органи статистики ведуть суцільний або вибірковий статистичний облік безлічі інших чинників виробничих або суспільних відносин.

На базі статистичних даних державні органи управління розробляють прогнози, приймають рішення в області економічної політики, визначають конкретні заходи з управління економікою країни.

1.3 Бухгалтерський облік

Спосіб суцільного, безперервного відображення з документальним оформленням господарських явищ і процесів. Являє собою систему взаємозв'язаного безперервного спостереження, реєстрації, узагальнення і контролю господарської діяльності організації з метою оцінки показників та надання їх відповідним користувачам для обгрунтування або прийняття управлінських рішень.

Вся технологія формування облікової інформації спрямовані на оцінку та рух майна економічного суб'єкта, його зобов'язань і пов'язаних з ними господарських операцій.

Серед окремих видів господарського обліку бухгалтерський займає центральне місце. А пріоритет облікової інформації, її корисність визначаються значимістю і достовірністю.

Значимість інформації даного обліку проявляється в можливості впливати на результат застосування управлінських рішень, оскільки вони дозволяють:

прогнозувати можливі ситуації і вибирати альтернативні варіанти;

мати зворотній зв'язок з джерелом інформації;

своєчасно отримувати інформацію.

Достовірність ж облікової інформації базується на:

правдивості та повноті;

прозорості, що дозволяє підтвердити факти господарських операцій;

нейтральності, якщо отримання облікової інформації не є результатом її навмисного викривлення в інтересах певних користувачів.

Зазначені гідності обумовлені природою самого бухгалтерського обліку: а). Суцільним виміром наявності та руху майна економічного суб'єкта, його джерел формування та відстеження господарських процесів; б). Безперервним характером реєстрації господарських операцій, в). Документальним їх оформленням; г). Здійсненням специфічних прийомів у ситуаціях, коли зазначені вище прийоми не можуть бути реалізовані (наприклад, інвентаризація); д). Узагальненням даних поточного бухгалтерського обліку у вигляді складання відповідних форм звітності від одного звітного періоду до іншого.

Реалізація бухгалтерського обліку в заданому режимі дозволяє отримувати достовірну інформацію про факти господарського життя підприємства. При цьому, облікова інформація дає можливість реалізувати три функції управління: планування, контроль і оцінку.

Планування передбачає процес формування порядку дій, який включає постановку певної мети і вишукування варіантів її досягнення при найменших витратах.

Контроль включає в себе комплекс процедур щодо відстеження фактичного виконання планових завдань. Від бухгалтера на даній стадії потрібна інформація, яка містить зіставлення фактичних витрат і доходів з плановими показниками.

Оцінка, є процес вивчення всієї системи прийняття управлінських рішень. В умовах ринку правильні її критерії досягаються в першу чергу через зворотній зв'язок, що дозволяє об'єктивно оцінити, чи виконана поставлена ​​мета.

У сучасних умовах бухгалтерський облік представлений трьома видами обліку:

Фінансовим, орієнтованим на задоволення інформацією зовнішніх користувачів;

Управлінським, обслуговуючим апарат управління фірми і спрямованим на вирішення, як її поточних завдань, так і стратегічних цілей;

Податковим, покликаним правильно розраховувати базу оподаткування за видами податків, їх суму і своєчасно проводити розрахунки з бюджетом.

Таким чином, утримання зазначених функцій управління у вигляді планування, контролю і оцінки ефективності прийнятих рішень, в більшій мірі реалізується завдяки саме бухгалтерського обліку. Адже його інформаційна система дає внутрішнім і зовнішнім її користувачам повну картину фінансово-господарської діяльності фірми.

Висновок

У висновку можна відзначити: на сьогодні практично на всіх підприємствах запроваджено автоматизований облік господарських операцій, що істотно полегшує працю бухгалтерів, зменшує трудовитрати при рознесенні операцій за рахунками, скорочує вплив людського чинника при здійсненні помилок у веденні обліку. Крім того, система автоматизованого обліку веде до вивільнення часу для більш глибокого аналізу господарської діяльності підприємства.

№2 Б.О., його зміст функції, завдання.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Важливі особливості бухгалтерського обліку полягають у тому, що він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації.

Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

Бухгалтерський облік виконує такі функції: інформаційну, контрольні/, оціночну, аналітичну.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.

Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності.

Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.

Завдання: 1)Збирати, обробляти та відображ-ти первинні дані про госп. діяль. підпр. 2)Проведення системат-цї даних для узагаль-ня і одержання підсумк. інф-ї про діяль. підпр. 3)забеспеч. керів-ва інф-ю про викон-ня планових та базових показників діяль. підпр. 4) виявлення внутрішн.- госп. резервів 5) запобігання погіршенню фін. стану

Вимоги: 1)строга докумениальність 2)своєчасність 3) точність, об’єктивність та достовірність 4)простота, ясність та доступність 5)економічність при веденні б.о.

№3

Теорія бухгалтерського обліку - Швець:1.2. Користувачі бухгалтерської інформації

Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори. Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рис. 1.2 (с. 18). До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо. До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу. До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери. До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги). До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

№4.2. Базові принципи бухгалтерського обліку

Слово принцип — вихідне положення будь-якої теорії, науки, що визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. На відміну від вихідних положень природничих наук, принципи бухгалтерського обліку розробляються людьми і можуть не діяти в разі зміни економічної ситуації.

Загальне визнання облікових принципів залежить від того, наскільки вони відповідають трьомкритеріям: доречності, об'єктивності й здійсненності.

Принцип доречний, якщо інформація про певну господарську одиницю має зміст і принесе користь споживачам інформації.

Принцип об'єктивний, якщо на інформацію не впливають особисті думки, дії чи оцінки тих, хто її готує. Об'єктивність передбачає надійність, перевіреність, відповідність дійсності.

Принцип здійсненний, якщо його реалізація не спричиняє надмірних труднощів чи витрат.

Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання змісту над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Обачність — принцип, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку мають запобігати недооцінці зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Це означає, що витрати та зобов'язання потрібно відображати в бухгалтерському обліку відразу ж після отримання інформації про ймовірність їх виникнення, а активи та доходи — лише тоді, коли їх реально отримано або зароблено.

Повне висвітлення — принцип, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Це означає, що користувачам надана суттєва та доречна інформація про фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства.

Автономність — принцип, який означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Цей принцип застосовується навіть у випадку, коли власник несе повну матеріальну відповідальність за зобов'язаннями підприємства. Цей принцип сприяє досягненню чіткого визначення сфери підзвітності, тобто господарська діяльність пов'язується з конкретним суб'єктом.

Послідовність — принцип постійного (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Безперервність — принцип, який передбачає, що оцінку активів та зобов'язань підприємства здійснюють, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі. Тобто підприємство не збирається ліквідуватися та істотно скорочувати свою діяльність — не виникає потреби розподілу активів для покриття зобов'язань та розрахунку з власниками.

Нарахування та відповідність доходів і витрат — принцип, який означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображають у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Виходячи з цього принципу, доходи слід відображати в обліку і звітності в тому періоді, коли їх було зароблено, а витрати — на основі відповідності цим доходам. Витрати, які не мають безпосереднього зв'язку з певними доходами, слід відображати в тому періоді, коли вони виникли.

Превалювання змісту над формою — принцип, коли операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Цей принцип засвідчує, що бухгалтерський облік не є засобом простої фіксації формальних даних. Тому наявність чи відсутність первинних документів або законодавчих актів не завжди є підставою для відображення чи невідображення операцій у бухгалтерському обліку з метою складання фінансової звітності.

Історична (фактична) собівартість — принцип, відповідно до якого пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання. Проте пріоритетність історичної (фактичної) собівартості стосується, головним чином, первісної вартості активів і зобов'язань.

Єдиний грошовий вимірник — принцип вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці. Підприємства України ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України — гривні. Поряд з тим в аналітичному обліку широко застосовують натуральні й трудові вимірники, іноземні валюти.

Періодичність — принцип, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, а проміжну звітність складають щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року.

Отже, розглянуті десять принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, які в Україні законодавчо закріплено, є важливою складовою методології бухгалтерського обліку і базою для створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. На основі принципів розробляють національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які будуть вивчатися в курсі "Фінансовий облік".