§ 3. Суб'єкти права власності

Статтею 318 ЦК як суб'єкти права власності називаються Україн­ський народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦК,

¹ Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2001. -№ 21. -Ст. 103. J

² Сліпченко С. О. Інститут права довірчої власності і його дія в Україні. Дис... канд. юрид. наук. - Харків, 1997; Харченко Г. Г. Правове регулювання діяльності трастових компаній та довірчих товариств: порівняльно-правовий аналіз. Дис... канд. юрид. наук. - К., 2004 та ін.

³ МайданикР. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. -К.: Видавничо- поліграфичний центр «Київський університет», 2002. - С. 147 та ін.

⁴ Слюсаревський М. М. Теоретичні проблеми договірного управління чужим май­ ном в Україні. Дис... канд. юрид. наук. - Харків, 1999; Бенедиктова І. В. Договір управління майном. Лекція у 2-х частинах. - Харків: НУВС, 2004. - С 5-7 та ін.

а саме - фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, АРК¹, те­риторіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Таким чином, суб'єктами права власності є суб'єкти приватного права (приватні фізичні та юридичні особи) і суб'єкти публічного права, які узвича­єно поділяються на публічно-правові утворення (держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави) та юридичні особи публічного права (державні підприємства, казенні підприємства, дер­жавні установи, комунальні підприємства, комунальні установи)². Крім того, таким суб'єктом є Український народ.

Приватні особи як власники. ЦК визнає власниками всіх приват­них осіб - як фізичних, так і юридичних. І якщо стосовно фізичних осіб як власників свого майна практично не виникає суперечностей, то щодо юридичних осіб відтепер існує правило, що всі юридичні особи приватного права, передбачені як такі ЦК, є власниками. При цьому необхідно враховувати, що юридичні особи є такими ж влас­никами, як і фізичні без поділу на суб'єктів права приватної і колек­тивної власності.

Суб'єкти публічного права як власники. Український народ є по­няттям, зміст якого не визначено. Він являє собою певну спільність, яка виступає як єдине ціле, хоча складається з окремих осіб та їхніх угрупувань. Для нього характерна висока міра узагальнення.

Суб'єктом права власності є держава Україна, яку не слід змішу­вати з окремими державними органами - Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України тощо. Останні згідно зі своєю компе­тенцією здійснюють ті чи інші повноваження держави як власника, але самі вони суб'єктами права власності не є.

Суперечливою визначена в ЦК участь у відносинах власності Ав­тономної Республіки Крим. З одного боку, відсилочна норма ст. 318 ЦК вимагає застосування ст. 2 ЦК, внаслідок чого виходить, що АРК слід вважати суб'єктом права власності. Однак такий висновок є хиб-

¹ Передбачуване ст. 318 ЦК відсилання до ст. 2 ЦК технологічно є некоректним спо­ собом регулювання відносин власності, оскільки внаслідок цього виникають суттєві проблеми з розумінням в якості суб'єкта права власності АРК, яка згідно з Конститу­ цією та іншими статтями ЦК не може визначатись власником.

² Зазначені утворення деякими вченими також пропонується вважати юридични­ ми особами публічного права (Див., напр.: Пушкин А. А. Советское государство как субъект Советского гражданского права.-Харьков: ХЮИ, 1965.-С. 12, \Ъ; Первомай- съкий О. О. Участь територіальної громада у цивільних правовідносинах. Автореф. дис... к.ю.н. - Харків, 2003. - С. 9,10). Хоча існують й інші точки зору на цю проблему. Напр.: В. Борисова вважає, що доцільно для участі владно-публічних утворень в цивіль­ них відносинах застосовувати відому цивільному законодавству модель представ­ ництва. Більш докладніше про це дав. главу 8 цього підручника, а також Борисова В. До проблеми участі публічних юридичних осіб у цивільних правовідносинах // Матеріали науково-практичної конференції «Трансформація ринкових відносин в Україні: органі­ заційно-правові та економічні проблеми». - Одеса, 15.05.2003. - Одеса: Астропринт, 2003.-С 7-11.

310

Розділ

ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА

311

ним і не відповідає ані Конституції, ані логіці самого законодавця, яким у главі 23 ЦК, де міститься регулювання права власності Укра-- , їнського народу, права приватної, державної та комунальної власно­сті (статті 324-327 ЦК), окремо право АРК не врегульовується. Проте якщо АРК була б суб'єктом права власності, то слід було позначити на відмінності її правового становища як власника в порівнянні з пра­вом таких власників, як держава та територіальні громади.

Територіальні громади, якими згідно з Конституцією є громади сіл, селищ, міст, районів у містах, також є власниками. Конституція не передбачає в якості суб'єктів права власності населення районів і областей, яке в будь-якому разі складається з зазначених вище видів громад.

Юридичні особи публічного права (державні, казенні, комунальні підприємства, державні та комунальні установи) проблематично ви­знавати власниками на закріплене за ними майно. З цього приводу між ЦК та ГК існують розбіжності суттєвого характеру, бо останній визначає інший правовий режим їх майна - право господарського ві­дання або оперативного управління. Тому зазначених осіб публічно­го права слід виключити з кола суб'єктів права власності.