- •§ 1. Поняття цивільного права як приватного права
- •§ 2. Предмет та метод цивільного права
- •§ 3. Функції цивільного права
- •§ 4. Принципи1 цивільного права
- •Глава 2. Акти
- •§ 1. Поняття та види актів цивільного законодавства
- •§ 2. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 3. Застосування актів цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн у
- •§ 1. Основні цивільно-правові системи світу "ш
- •§ 2. Романо-германська цивільно-правова система
- •§ 3. Англо-американська цивільно-правова система
- •Глава 4. Наука цивільного права і
- •§ 1. Поняття, предмет
- •§ 3. Цивільне право як навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільних правовідносин
- •§ 4. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття фізичної особи як людини
- •§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •§ 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •§ 4. Опіка та піклування
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи
- •§ 7О Фізична особа—
- •Глава 7. Юридична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Сутність юридичної особи і
- •§ 2. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 3. Класифікація юридичних осіб
- •§ 4. Створення юридичної особи
- •§ 5. Індивідуалізація юридичної особи
- •§ 6. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •§ 7. Органи юридичної особи
- •§ 8. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •§ 9. Філії та представництва юридичної особи
- •§ 10. Припинення юридичної особи
- •Глава 8. Держава україна, автономна республіка крим,
- •Глава 9. Об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 3. Гроші та валютні цінності '
- •§ 4. Цінні папери
- •§ 5. Дії (результати робіт, поєдуги) як об'єкти цивільних прав
- •§ 6. Нематеріальні блага як об'єкти цивільного права
- •§ 7. Особисті немайнові блага фізичної особи як об'єкти цивільного права
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •§ 4. Способи захисту особистих немайнових прав
- •Глава 11, правочини
- •§ 1. Загальні положення про правочини
- •§ 2. Недійсність правочину Поняття та види недійсних правочинів
- •§ 3. Правові наслідки недійсності правочину (окремих його частин)
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Комерційне представництво
- •§ 5. Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків
- •§ 2. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •9 «Цивільне право України», т. 1
- •§ 3. Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 4. Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 1. Поняття, ознаки та функції _ -
- •§ 2. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •§ 4О Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність
- •§ 1. Поняття і обчислення строків
- •§ 2. Види цивільно-правових строків
- •§ 3. Поняття, значення, види і межі дії строків позовної давності
- •§ 4. Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •§ 5. Поновлення строків позовної давності.
- •§ 1. Власність і право власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні
- •§ 3. Суб'єкти права власності
- •§ 4. Об'єкти права власності
- •§ 5. Зміст права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •§ 1. Поняття і види підстав набуття права власності
- •§ 2. Первісні та похідні, загальні та спеціальні підстави набуття права власності
- •§ 3. Момент набуття права власності
- •§ 4. Підстави припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності
- •§ 1. Загальна характеристика та види права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •§ 1. Загальні положення про захист права власності
- •§ 2. Окремі види позовів про захист права власності
- •Глава 20. Речові права
- •§ 1. Загальна характеристика .
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •§ 1. Поняття та значення спадкування
- •§ 2. Основні поняття спадкового права
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •§ 1. Поняття заповіту
- •§ 2. Зміст заповіту
- •§ 3, Форма заповіту
- •§ 4. Особливості заповідальних розпоряджень заповідача
- •§ 5. Право на обов'язкову частку у спадщині
- •§ 6. Позбавлення спадщини
- •§ 7. Недійсність заповіту
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •§ 1. Поняття спадкування за законом
- •§ 2. Коло спадкоємців за законом
- •§ 3. Спадкування за правом представлення
- •§ 4. Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2 Спадкова трансмісія
- •§ 3. Відмова від спадщини
- •§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця
- •§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців
- •§ 2, Загальні положення , права інтелектуальної власності
- •Глава 28. Авторське право ! суміжні права
- •§ 1. Поняття авторського права
- •§ 2. Об'єкти та суб'єкти авторського права
- •§ 5. Суміжні права
- •§ 0. Захист авторських і суміжних прав
- •§ 7. Представництво при здійсненні майнових авторських
- •Глава 27. Патентне право
- •§ 1. Поняття патентного права.
- •§ 2. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 4. Права та обов'язки, що випливають з патенту. Обмеження прав патентовласника
- •§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним
- •§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах
- •Глава 28. Правові засоби
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 29. Інші об'єкти інтелектуальної власності
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •§ 2. Право інтелектуальної власності ; 3
- •На селекційні досягнення
- •§ 5. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
9 «Цивільне право України», т. 1
258
' v-.t!
Розділ III
ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
259
діях виникає, як правило, у ситуаціях, коли інша особа претендує на право, яке захищається, або заперечує його наявність. Наприклад, вимога про визнання права власності найчастіше передує позову про витребування майна з чужого незаконного володіння або про усунення перешкод у реалізації права власності або позову про виселення із зайнятого приміщення.
Розглянемо детальніше конкретні способи захисту, що складають першу групу. Одним із способів, визначених положеннями єт. 16 ЦК, є визнання суб'єктивного права. Даний спосіб застосовується у випадку, коли наявність у особи конкретного суб'єктивного права піддається сумніву, суб'єктивне право оспорюється, заперечується або ж мається реальна погроза таких дій, наприклад, за позовами про визнання права авторства на твори науки, літератури і мистецтва, за позовами про визнання права власності та ін. Так, якщо власник жилого будинку не має на нього правовстановлюючих документів, то він не може ним розпорядитися, а також захистити свої права як власник у разі порушення їх третіми особами. Визнання права є засобом усунення невизначеності у взаєминах суб'єктів, створення необхідних умов для його реалізації і запобігання з боку третіх осіб дій, які перешкоджають його нормальному здійсненню.
Примусове виконання обов'язку особи в натурі характеризується тим, що порушник за вимогою потерпілого повинний реально виконати дії, які складають предмет його зобов'язання. Наприклад, реально передати річ, виконати роботу, надати послуги. І тільки у тих випадках, коли реальне виконання стало об'єктивно неможливим або ж небажаним для потерпілого, даний спосіб має бути замінений іншим способом захисту на вибір потерпілого, зокрема, відшкодуванням збитків.
Такі способи захисту цивільних прав як зміна і припинення право-відношення найчастіше реалізуються у судовому порядку, оскільки пов'язані з примусовою зміною або припиненням правовідношення. Прикладом зміни останнього буде виступати обов'язок перевізника відшкодувати одержувачу вартість втраченого вантажу, якщо за договором перевезення він був втрачений з вини перевізника. Якщо ж за договором перевезення вантаж загинув внаслідок яких-небудь форс-мажорних обставин, то правовідносини за договором припиняються. Зміна або припинення правовідношення можуть бути також здійснені потерпілим самостійно. Наприклад, у разі передання за договором купівлі-продажу некомплектного товару покупець може в односторонньому порядку відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми (ст, 684 ЦК).
До другої групи способів захисту цивільних прав можна віднести такі способи, застосування яких дозволяє попередити або припинити порушення права. До них належать: припинення дії, яка порушує право; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування. Мета застосування цих способів захисту полягає у тому, щоб спонукати порушника припинити дії, які порушують належне особі суб'єктивне цивільне право, або їх попередити. Такий спосіб як припинення дії, що порушує право, може застосовуватися поряд з іншими способами захисту, наприклад, відшкодуванням збитків, або може мати самостійне значення. В останньому випадку інтерес володільця суб'єктивного права виражається в тому, щоб припинити порушення його права в майбутньому або усунути загрозу його порушення. Так, автор твору, який незаконно використовується (готується до випуску в світ без його відома спотворюється, переробляється та ін.) третіми особами, може вимагати припинення цих дій, не висуваючи ніяких інших, наприклад, майнових претензій. Часто за допомогою даного способу захисту усуваються перешкоди для здійснення права, які створює порушник. Звичайно це має місце при триваючому правопорушенні, що саме по собі не позбавляє особу суб'єктивного права, але заважає нормально його використати. Наприклад, власник майна згідно зі ст. 391 ЦК може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть коли ці порушення і не були спрямовані на позбавлення володіння.
Захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян і юридичних осіб може здійснюватися шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Це означає, що фізична або юридична особа, цивільні права або охоро-нювані законом інтереси яких порушені прийнятим рішенням, що не відповідає закону або іншим правовим актам; здійсненням дій чи виявом бездіяльності з боку органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, мають право на їх оскарження в суді.
Суд, по-перше, встановлює невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам, наприклад, що рішення прийняте не уповноваженим на те органом. По-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси громадянина або юридичної особи даним рішенням, дією чи бездіяльністю. І як результат дослідження вищезгаданих обставин суд виносить рішення про визнання рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування незаконним і визнає його цілком або частково недійсним. Як приклад можуть бути названі спори за позовами платників податків про визнання незаконними актів податкових органів про застосування до останніх фінансової відповідальності за різні порушення податкового законодавства. Як слушно зазначається в юри-9
260
Розділ III
ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
261
дачній літературі1, за змістом закону фізичні та юридичні особи мо жуть вимагати визнання незаконними не тільки рішень, дій або бездіяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, ай рішень, дій чи бездіяльності органів управління юридичних осіб, якщо вони не відповідають закону й іншим нормативним актам та по рушують права й охоронювані законом інтереси фізичних і юридич них осіб. Наприклад, підлягають розгляду судами спори за позовами про визнання незаконними рішень зборів акціонерів, правління й ін ших органів акціонерного товариства, які порушують права акціоне рів, передбачені законом. •
Третя група поєднує способи захисту цивільних прав, застосування яких має за мету відновити порушене право і ( або) компенсувати втрати, понесені у зв'язку з його порушенням. Такий результат може бути досягнуто шляхом відновлення становища, що існувало до порушення права; визнання правочину недійсним; відшкодування збитків; компенсації моральної шкоди.
Відновлення становища, що існувало до порушення права, як спосіб захисту, застосовується в тих випадках, коли порушене суб'єктивне право внаслідок цього не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення. Даний спосіб захисту охоплює широке коло конкретних дій, наприклад, повернення власнику його майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК), виселення особи, що самоправно зайняла жиле приміщення (ст. 116 ЖК) та інші.
Відновлення становища, що існувало до його порушення, може здійснюватися за допомогою застосування мір судового, адміністративного захисту, захисту нотаріусом, а також самозахисту цивільного права.
Визнання правочину недійсним являє собою окремий випадок відновлення становища, що існувало до порушення права як способу захисту, оскільки збігається з ним за правовою сутністю. Найяскравіший приклад - приведення сторін, що вчинили недійсний право-чин, у попереднє майнове становище як загальний наслідок недійсності правочину (ст. 216 ЦК).
Відшкодування збитків, заподіяних порушенням права, є найбільш універсальним з названих способів захисту цивільних прав і може використовуватися як самостійно, так і поряд з іншими способами захисту як у сфері договірних, так і позадоговірних відносин. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, (упущена вигода)
1 Гражданское право: Учеб. Часть 1. Изд. второе, перераб. и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: Проспект, 1997. - С. 275.
(ст. 22 ЦК). ЦК дає універсальне поняття збитків, придатне для захис-ту будь-якого порушеного права. Так, особа, чиє право порушене, може вимагати від порушника відшкодування не тільки фактично понесених нею витрат, а й витрат, що вона повинна буде зробити для відновлення порушеного права як одного з елементів реального збит-ку, тобто є можливість для широкого використання абстрактного способу обчислення збитків у зобов'язально-правових відносинах1.
Стосовно ж упущеної вигоди необхідно зазначити, що йдеться про нестримані доходи кредитора, які він одержав би при виконаному або належним чином виконаному зобов'язанні боржником. Частина З ст. 22 ЦК дає орієнтир для визначення розміру упущеної вигоди, яка не може бути менше, ніж доходи, отримані особою, яка допустила порушення права. Наприклад, продавець, одержавши суму попередньої оплати від покупця, замість закупівлі товарів для останнього, вносить цю суму на депозитний рахунок у банку з метою одержання прибутку у вигляді відсотків.
У юридичній літературі висловлена думка, що сьогодні судовою практикою пред'являються надмірно жорсткі вимоги щодо доказів на підтвердження як наявності збитків у зв'язку з порушенням суб'єктивного права, так і їх розміру, а відшкодування збитків повинне ста-ти звичайним способом захисту порушених цивільних прав, який часто застосовується2. Пропонується при вирішенні спорів виходити із визначеного залежно від конкретних обставин міні- мального розміру збитків, які не потребують доказів. Наприклад, за договором ку-півлі-продажу у разі невиконання боржником грошового зобов'язання перед кредитором, який виконав свої зобов'язання з передачі товару, у якості мінімального розміру збитків, що не потребує доведення, можна прийняти середній розмір відсотків по кредитах, встановлений банками у місті перебування кредитора. Відповідно до загального правила, закріпленого у ч. З ст. 22 ЦК, збитки відшкодовуються в повному обсязі, тобто підлягає відшкодуванню як реальний збиток, так і упущена вигода, якщо договором або законом не передбачене відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Стаття 16 ЦК називає поряд із відшкодуванням збитків інші способи залагодження матеріальної шкоди. Під ними насамперед мається на увазі стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені. Згідно зі ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона стягується у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути передбачено обов'язок відшкодування збитків лише в тій частині, у якій вони не покриті не-
1 Брагинский М. И., Витрянстй В. В. Договорное право. Книга первая. Общие по ложения. Изд. 3-е стереотипное. - М.: Статут, 2001. - С. 779.
2 Там само.-С. 780. V
362
Розділ ПІ
ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
263
устойкою, Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної шкоди полягає в покладанні на порушника обов'язку по відшкодуванню потерпілому моральної шкоди у виді грошової суми або іншого майна. Право на відшкодування такої шкоди мають як фізичні, так і юридичні особи.
Моральна шкода полягає:
у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;
у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Стаття 23 ЦК не обмежує право на компенсацію моральної шкоди будь-якими випадками, зокрема, встановленими законом. Фізичні і юридичні особи мають право на її відшкодування в усіх випадках заподіяння їм такої шкоди внаслідок порушення їх прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди і, як правило, одноразово. Розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення або позбавлення можливості реалізації потерпілим своїх здібностей, а також ступеня вини правопорушника, у випадках коли вона є підставою відшкодування. Суд має брати до уваги те, що моральна шкода - категорія глибоко суб'єктивна, така, що залежить і від потерпілого, і від конкретних обставин справи. При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності й справедливості.
Застосуванням розглянутих способів захист особистих немайно-вих або майнових прав не вичерпується. Суд може захистити цивільне право чи інтерес в інший спосіб, передбачений договором або законом, Наприклад захистити порушене право шляхом звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом застави (ст. 576 ЦК), забезпечити утримання комісіонером належної йому суми за договором комісії із сум, що надійшли до нього за рахунок комітента (ст. 1020 ЦК), зобов'язати боржника виконати роботи або надати послуги за його рахунок (ст. 621 ЦК) та ін.