МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра економічної кібернетики

Доповідь

на тему:

«Адаптивні методи вибору інвестиційно привабливих цінних паперів»

Підготували:

студенти групи ЕккМ-51с

Дорощук Р.В. Піхоцька О.П.

Л ь в і в 2 0 1 1

Інвестиційна політика в галузі фінансового інвестування може здійснюватися за трьома напрямками:

стратегічне інвестування,

інвестування для володіння цінними паперами (ЦБ)

інвестування для розпорядження ними.

Стратегічне інвестування - це процес придбання цінних паперів з метою контролю та управління підприємством.

Володіння цінними паперами - це процес придбання і подальшого зберігання цінних паперів з метою отримання доходу у вигляді дивідендів або відсотків.

Розпорядження цінними паперами - це процес придбання і подальшого продажу цінних паперів. Дохід у даному випадку становить різницю між ціною продажу цінного паперу і ціною покупки, яка скоригована на витрати на здійснення угод. Критеріями вибору об'єкта інвестування виступають переломні моменти в лінії тенденції руху курсових вартостей.

Найбільш оперативними рішеннями в інвестиційній політиці є рішення, пов'язані з розпорядженням цінними паперами. Управління в процесі розпорядження повинно володіти найбільшим ступенем адаптивності, отже, елементи інвестиційної політики, які дозволяють визначати моменти купівлі-продажу, є інструментом адаптивного управління. Такими елементами виступають методи технічного аналізу. Дані методи тісно пов'язані з поняттям тренду.

Тренд – це основна тенденція розвитку економічного об'єкту.

На фондовому ринку існує два види трендів: висхідний і низхідний.

Методи, які використовуються для технічного аналізу, можна поділити на дві групи:

1. Методи, слідкуючі за трендом, тобто ті, які відображають рух тренду з деяким запізненням. Найбільш поширеними є методи простого та експоненційного згладжування;

2. Методи зворотного тренду, тобто методи, які характеризують переоцінку або недооцінку акцій. До найбільш поширених відносяться:

• Метод осциляторів,

• метод перетину ковзних середніх (MACD),

• метод відносної величини цін (індекс відносної сили, RSI),

• метод усередненої відносної величини цін,

• метод Каірі

• метод смуги Боулінджера.

Метод змінних (ковзних) середніх (ma)

Змінна (ковзна) середня показує середнє значення даних в періоді, за який розраховується.

Цей період задається самим інвестором і повинен бути завжди постійним до кінця дослідження. Сукупність значень МА характеризує тенденцію поведінки акції на фондовому ринку. Існує два основних типи МА: прості і експоненціальні. Проста МА (SMА) розраховується за формулою:

m – період згладжування, m=2k+1

- ціна закриття в n-й період

Основна перевага даного методу полягає в легкості обчислень. Однак він має суттєвий недолік: якщо при аналізі цін закриття відбувається їх різка зміна, то лінія простої SMA не відображає існуючу тенденцію поведінки інструментів фондового ринку.

Другий різновидом змінної (ковзної) середньої є експоненційна змінна середня (ЕМА), яка визначається за допомогою залежності:

- значення експоненційної змінної середньої в і-й період;

α – параметр експоненційного згладжування;

- значення експоненційної змінної середньої в і-1-й період;

При використанні експоненційної ковзної середньої виникають дві проблеми:

1) яке значення параметра згладжування вибрати;

2) оскільки ЕМА є рекурсивної функцією, яке необхідно прийняти значення початкової експоненційної ковзної середньої.

Параметр експоненційного згладжування знаходиться в межах [0; 1]. При виборі даного параметра основну роль відіграє ціль інвестора. Якщо інвестор хоче зменшити вплив попередніх значень ряду, то прагне досягнути значення «1», якщо збільшити – то до «0». Найбільш прийнятним значенням параметра при згладжуванні ряду, складеного із курсових вартостей, є параметр, розрахований за наступною формулою:

де m – період (вікно) згладжування.

При розв’язуванні другого завдання початкове значення EMA приймають рівним початковому значенню ряду або математичну сподіванню ряду.

Експоненційна змінна середня краще характеризує тенденцію акцій, так як звертає більшу увагу на останні за часом дані і швидше реагує на їх зміни. Але при цьому ЕМА не змінюється через вибуття старих даних.

Найважливішим сигналом лінії ковзних середніх є напрям її нахилу: він показує, куди спрямована переважна маса інвесторів. При висхідній МА краще вести гру на підвищення, а при низхідній - на пониження. Майже горизонтальна МА з дрібними зигзагами вказує на млявий ринок без мети і орієнтирів, де тенденція відсутня.

Основним недоліком використання даного методу є запізнювання реакції на зміну тенденції, яка виражається в кількох днях.

Метод осцилятора (Oscillator - osc)

Метод осцилятора є одним з найпоширеніших методів технічного аналізу. Даний метод ґрунтується на аналізі короткострокових коливань курсових вартостей акцій на тлі їх довгострокових тенденцій.

Алгоритм методу осцилятора полягає в наступному:

1. Розраховуються значення SМА(n) і SMA(m), де m і n – періоди усереднення, що характеризують тривалість довгострокової і короткострокової тенденцій (n>m). Найбільш поширеними періодами згладжування, а, отже, короткострокової і довгострокової тенденції є періоди 21 і 55, 13 і 21, 5 і 13. Оскільки фондовий ринок володіє сильною мінливістю, для його аналізу використовуються такі періоди згладжування: n=13 та m=5.

2. Побудова довірчих інтервалів. Довірчі інтервали для осциляторів характеризують область, відносно SMA(n), вихід осцилятора з якої сигналізує про покупку чи продаж акцій. Довірчий інтервал встановлюється індивідуально, в залежності від типу ринку і часового інтервалу, по якому будується графік. Для фільтрації помилкових сигналів зазвичай використовується інтервал в розмірі 2-5%. Чим більше це значення, тим більша ймовірність відстежити момент виникнення точки перелому, але при цьому зростає ймовірність появи хибних сигналів.

3. Розрахунок осцилятора. Осцилятор розраховується за наступною формулою:

OSC=SMA(n)-SMA(m)

4. Визначення тенденцій і моменту покупки чи продажу акцій. Додатне значення осцилятора свідчить про те, що більш короткостроковий період ціни закриття акції зменшуються порівняно з довгостроковим періодом. Якщо дане зменшення значне (більше визначеної межі), то це свідчить про досягнення курсовою вартістю свого найменшого рівня, у відповідності з чим необхідно здійснювати покупку акцій. Якщо осцилятор має від'ємне значення, то ціни закриття в короткостроковий період збільшуються і при досягненні заданого рівня необхідно здійснювати продаж акцій.

Аналітичний запис умов покупки та продажу акцій представлений наступною системою нерівностей:

де S - рівень довірчого інтервалу.

До основних переваг даного методу відносяться:

1) простота в розрахунках;

2) досить добрий аналіз на безтрендових ділянках ринку.

Однак на ринках з явно вираженим трендом виникають наступні недоліки:

1) при розвиненому тренді до уваги беруться лише сигнали по тренду (тобто при висхідному тренді загальному - лише сигнали на покупку);

2) перетин з нульовою лінією як сигнал є слабким і при-приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо не суперечить основній тенденції руху ціни.

Метод перетину (сходження/розходження) ковзаючи середніх

(Moving Average Convergence/Divergence – MACD)

Технічний Індикатор Сходження/Розходження Ковзаючих Середніх (Moving Average Convergence/Divergence, MACD) - це слідуючий за тенденцією динамічний індикатор. Він показує співвідношення між двома ковзаючими середніми ціни.

Технічний Індикатор MACD будується як різниця між двома експоненціальними ковзаючими (змінними, плинними) середніми (EMA) з періодами в 12 і 26. Щоб чітко позначити сприятливі моменти для покупки або продажу, на графік MACD наноситься так звана сигнальна лінія - 9-періодна ковзаюча середня індикатора.

MACD найбільш ефективний в умовах, коли ринок коливається з великою амплітудою в торгівельному коридорі. Найчастіше використовувані сигнали MACD - перетину, стану перекупленності/перепроданості і розходження.