§ 4О Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності

Закріплення у цивільному законодавстві принципу «відповідаль­ності за вину» свідчить, що цивільно-правова відповідальність не є абсолютною, тобто вона поширюється до певних меж. Ці межі стано­влять обставини, наявність яких призводить до звільнення особи від обов'язку нести несприятливі майнові наслідки.

Під підставами звільнення від цивільно-правової відповідаль­ності розуміються обставини, з якими закон або договір пов'язу­ють звільнення особи від застосування до неї санкцій за правопо­рушення.

Стаття 617 ЦК вперше закріплює загальні підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка поруши­ла зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушен­ня, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Правовий випадок (казус) та непереборна си­ла, як обставини, що звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання, були передбачені ще у римському приватному праві¹.

Усталеним є твердження, що випадок - це антипод вини. Відсут­ність вини свідчить про випадковість порушення суб'єктивного ци­вільного права. Під правовим випадком (казусом) розуміється така подія або її результат (наслідки), яких могло б не бути, але які не були відвернуті відповідальною особою тільки тому, що їх

¹ Ще римські юристи зазначали, що «за випадок ніхто не відповідає» («casus a radio praestatur»).

288

Розділ ПІ

ЗДІЙСНЕННЯТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

289

неможливо було передбачити і запобігти через раптовість їх на­стання. Отже, випадковою може бути подія¹, яка є причиною зав­дання шкоди, або сама шкода, як наслідок певної події. Випадковою визнається шкода, заподіяння якої особа не змогла відвернути, незва­жаючи на те, що вона вжила всіх залежних від неї заходів, спрямова­них на її запобігання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняєть­ся від відповідальності, якщо доведе, що вона вчинила усі необхідні дії для належного його виконання.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Значення випадку полягає у тому, що незважаючи на наявність протиправної поведінки особи, шкоди та причинного зв'язку між ни­ми, він стає підставою для звільнення від цивільно-правової відпо­відальності. За загальним правилом, випадок (відсутність вини) звільняє суб'єкта від цивільно-правової відповідальності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Непереборна сила - це надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти не­гативним наслідкам її прояву.

Непереборна сила є об'єктивним явищем, тобто подією, яка не за­лежить від волі, свідомості та бажання людини. При цьому ця подія, як правило, має стосовно діяльності суб'єкта зовнішній характер втручання.

Надзвичайним визнається явище, яке перевищує все ординарне, типове і звичайне. Надзвичайність явищ може проявлятися в різних аспектах. Як правило, такі явища мають велику потужність та руйнів­ну силу, а їх виникнення є екстраординарною, несподіваною подією. У деяких випадках надзвичайність полягає в рідкості виникнення тієї чи іншої події, сильному первісному імпульсі або масштабності.

Невідворотність дії непереборної сили або шкоди, що заподіюєть­ся нею, тісно пов'язана з її надзвичайним характером. Як правило, са­ме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є подія, яка є об'єктивно невідворотною. Запобігти її прояву не здатна не тільки конкретна особа з урахуванням її фізичних, економічних, технічних та інших можливостей, а й за даних умов будь-яка інша особа, враховуючи існуючий стан науки та техніки. Однак невідво­ротність не означає абсолютну неможливість відвернути негативні наслідки ніякими людськими силами². Такий підхід значно звузив би сферу застосування цієї правової категорії.

¹ Категорія «подія» застосовується у даному випадку в широкому розумінні цього слова. Такою подією можутьбути прояв сил природи, дії чи бездіяльність людини — третьої особи.

² Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. - М.: Статут, 1998.— С. 285.

10

Передбачуваність настання певної події, як суб'єктивний елемент, не має юридичного значення для звільнення боржника від відпо­відальності. Наслідки дії непереборної сили неможливо відвернути будь-якими засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах, навіть у ситуації, коли про її виникнення відомо заздалегідь. Напри­клад, наявність відомостей у капітана корабля, що перебуває у морі, про шторм, все одно тягне неможливість запобігти загибелі або по­шкодженню вантажу внаслідок дії цього шторму.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо). Вважається, що й суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше) можуть також визнаватися непереборною силою.

Категорія «непереборна сила» має відносний характер. Це означає, що одне і те ж явище в одному випадку, за певних умов визнається непереборною силою, а в іншому - ні. Саме з цієї причини не можли­во навести навіть приблизний перелік явищ, які на практиці розгляда­ються як непереборна сила. У кожній окремій ситуації при вирішенні питання про те, чи є певна подія непереборною силою, необхідно з'я­совувати усі конкретні обставини (місце, час тощо) та керуватися та­кими критеріями, як надзвичайність та невідворотність за даних умов. До того ж, розвиток науки і техніки та обумовлене цим підви­щення можливостей опору стихійним явищам, змінюють уявлення про непереборну силу. Те, що донедавна було надзвичайним і не­відворотнім, може стати звичайним та переборним.

Вплив непереборної сили на діяльність особи може здійснюватися по-різному. Непереборна сила може завадити особі вчинити певні дії, що призвело до порушення зобов'язання. Або ж, навпаки, неперебор­на сила може спонукати до таких дій, наслідком яких стало заподіян­ня шкоди. Головним у всіх цих ситуаціях є наявність причинного зв'язку між непереборною силою та негативними наслідками.

Хоча непереборна сила й характеризується об'єктивною невідво­ротністю, але особа не повинна миритися з неминучістю настання шкоди внаслідок її дії. Вона не позбавляється обов'язку здійснювати опір негативному впливу непереборної сили усіма можливими засо­бами.

Категорія «непереборна сила» є межею «підвищеної» цивільно-правової відповідальності у випадках відповідальності особи неза­лежно від її вини. Зокрема, саме дія непереборної сили звільняє від відповідальності «професійного зберігача» за втрату, нестачу або по­шкодження переданого на зберігання майна (ч. 2 ст. 950 ЦК) та воло­дільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну цим дже­релом. 1187 ЦК).

Випадок та непереборна сила не є однаковими за змістом кате-, горіями, проте вони є загальними обставинами звільнення як від до­говірної, так й недоговірної відповідальності.

10 «Цивільне право України, т. 1

290

Розділ Ш

ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

291

Ще однією обставиною, яка звільняє від цивільної відповідальнос­ті, є форс-мажор¹.

Форс-мажором визнається обставина (дія чи подія), що спричи­няє неможливість виконання договірних зобов'язань у обумовле­ний сторонами строк. Отже, на відміну від випадку та непереборної сили, форс-мажор є спеціальною підставою звільнення від відпо­відальності лише за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань.

Категорія «форс-мажор» традиційно в законодавстві визнавалася підставою звільнення від відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. У Положенні про форму зовнішньоекономічних дого­ворів (контрактів)² зазначено, що форс-мажор ^є обставиною, яка звільняє сторони договору від відповідальності у випадках «евико-нання ними взятих на себе зобов'язань або прострочення виконання договору.

Залежно від часу існування форс-мажорні обставини поділяються на тривалі і короткострокові. До перших відносяться, як правило, за­борона експорту певної сировини (продукції), війна, валютні обме­ження тощо. Короткостроковими, здебільшого, є стихійні лиха. У будь-якому випадку ці обставини розглядаються як юридичні факти, які спричиняють неможливість виконання договірних зобов'язань. При цьому неможливість виконання цивільних обов'язків може бути фізичною, економічною, юридичною або іншою. Короткострокові форс-мажорні обставини зумовлюють тимчасову неможливість вико­нання зобов'язань. У цих випадках вони виступають як підстави від­строчки виконання. При дії форс-мажорних обставин тривалий час, що перевищує зазначений у договорі строк, або коли виконання дого­вору втрачає економічну доцільність, домовленістю сторін такі об­ставини визнаються перешкодою, яка призводить до звільнення сто­рін від виконання договору.

Для визнання обставин форс-мажором, необхідна наявність пев­них умов. По-перше, виникнення їх після укладення договору. По-друге, неможливість виконання зобов'язання у період їх існуван­ня. По-третє, закріплення цих обставин у договорі. Сторони у догово­рі повинні узгоджувати форс-мажорні обставини шляхом прямого за­значення їх переліку. При цьому цей перелік вважається вичерпним й не підлягає розширювальному тлумаченню.

¹ У нормативно-правових актах і в юридичній літературі спостерігається ототож­ нення таких правових категорій як «непереборна сила» і «форс-мажор». Це обумов­ люється тим, що термін «vis major» в перекладі з латинської означає «непереборна си­ ла». Цей же термін за транскрипцією читається як «форс-мажор».

² Див.: Положение о форме внешнеэкономических договоров (контрактов), утверж­ денное приказом МВЭС Украины от 5 октября 1995 г. М 75 //Бизнес. - -1995.—№ 40. - С. 7.