§ 3. Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів

Під формою захисту розуміється нормативно визначений порядок здійснення відповідних дій самими суб'єктами цивільного права або державними органами, які спрямовані на відновлення порушеної

майнової або немайнової сфери законних інтересів та прав управомо- ченої особи. Розрізняють юрисдикційні і неюрисдикційні форми за- " хисту порушених суб'єктивних цивільних прав. Порядок захисту по­рушених або оспорюваних суб'єктивних цивільних прав та інтересів. який здійснюється уповноваженими на те державними органами, від­носиться до юрисдикційних форм захисту. Самозахист розглядається як неюрисдикційна форма забезпечення захисту порушених суб'єк­тивних цивільних прав та інтересів.

Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав поляга­ють у здійсненні відповідних дій у межах визначеної законодавством компетенції судом, органом державної влади, органом влади Авто­номної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, а також нотаріусом. У межах юрисдикційної форми захисту виділяють загаль­ний і спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним пра­вилом захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів здій­снюється в судовому порядку. Судами загальної юрисдикції є місцеві, апеляційні, Вищі спеціалізовані суди і Верховний Суд України. Поряд з ними правосуддя здійснюють господарські суди, що розглядають спори, які виникають у процесі підприємницької діяльності. За зго­дою учасників цивільного правовідношення спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду. Якщо ж конституційні права та свободи громадян порушуються чи можуть бути порушені законом, який застосований чи підлягає застосуванню в конкретній справі, роз­гляд якої завершено чи розпочато в суді або іншому органі, громадяни мають право на звернення до Конституційного Суду України.

Можливість звернутися до компетентних державних органів за за­ хистом права - найважливіша складова належного управомоченій особі права на захист. І хоча забезпечувальну сторону права не можна зводити тільки до застосування мір державного примусу, варто ви- знати¹, що використання управомоченою особою для реалізації свого права апарату державного примусу - важлива умова реальності і га- рантованості цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Саме ці форми реалізації управомоченою особою права на захист є одними із основних. '

Спеціальним порядком захисту цивільних прав і охоронюваних за­коном інтересів вважається адміністративний порядок. Захист, здій­снюваний шляхом звернення до вищого органу чи посадової особи, нетиповий для цивільного права і здійснюється лише у випадках, пе­редбачених законом. Згідно зі ст. 17 ЦК такий захист цивільного пра­ва й інтересу здійснюється органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим і органом місцевого самоврядування. Адміністративний порядок захисту може виражатися в оскарженні дій і актів державних органів у вищестоящий стосовно них орган ви-

¹ Гражданское право: Учеб. В 2 т. - Том 1 / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2 изд., перераб. и доп. -М.: Изд-во БЕК, 1998. - С. 420-421.

264

Розділ III

ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

265

конавчої влади або ж у прийнятті державними органами, наділеними відповідними повноваженнями, рішень з використанням способів за­хисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК, при дотриманні про­цедури, встановленої нормативними актами.

Таким чином, сторони цивільних правовідносин мають можли­вість вибору між судовим і адміністративним порядком захисту своїх прав. При цьому адміністративний порядок захисту цивільних прав застосовується тільки у випадках, передбачених законом, і рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржене у суді (ч. 2 ст. 17 ЦК). Згідно зі ст. 124 Конституції юрисдикція судів поши­рюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як засіб судового захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, як було зазначено раніше, виступає насамперед позов. По­зов - це звернена до суду вимога про відправлення правосуддя, з од­ного боку, і звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання його обов'язку або про визнання наявності або відсутності правовідношення, з іншого. У справах окремого провадження засо­бом судового захисту виступає заява, а засобом захисту в адміністра­тивному порядку - скарга.

Захист цивільного права нотаріусом, передбачений ст. 18 ЦК, здій­снюється шляхом вчинення виконавчого напису на борговому доку­менті в порядку і випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р. № 20/5 нотаріуси вчиняють виконавчі написи для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провади­ться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встанов­лено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості про­водиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів но­таріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172^і. До таких декрементів насамперед належать нотаріально посвідчені правочини, що передбачають сплату грошо­вих сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Наприклад, договори купівлі-прода-жу з розстроченням платежу, оренда, застави та ін. Для одержання виконавчого напису нотаріуса подається оригінал нотаріально по­свідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Вчинений виконавчий напис нотаріуса підлягає вико­нанню Державною виконавчою службою як і рішення, ухвала чи по­станова суду в цивільних справах².

¹ Офіційний вісник України. -1999. - № 26. - Ст. 1241.

² Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради України. - 1999. -№ 24. - Ст. 207.

Особливість права на захист, здійснюваного через звернення осо­би до юрисдикційних органів, полягає в обов'язковості врахування нею процесуально-правових аспектів його здійснення. Останні поля­гають в обов'язковості застосування певної процедури звернення за захистом порушеного права безпосередньо визначеної положеннями цивільно-процесуального права. Насамперед це право на звернення за судовим захистом, яке включає на тільки подання до суду позовної заяви чи скарги, а й можливість подання зустрічного позову чи запе­речень проти позову. Сторони також мають можливість користувати­ся іншими процесуальними правами, зокрема вимагати винесення рішення та примусового його виконання. Кожна з цих процесуаль­но-правових можливостей може бути реалізована сторонами за наяв­ності відповідних передумов, у певних часових межах і в певній спе­цифічній процедурній формі.