§ 2. Елементи цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини можуть існувати тільки за наявності пев­них елементів, до яких відносять:учасників або суб'єктів правовід­носин, тобто осіб, які беруть участь у них; об'єкти правовідносин, що являють собою немайнове або майнове благо, стосовно якого ви­никає певний зв'язок між суб'єктами певного правовідношення; зміст правовідносин, який складають суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки їх учасників.

Учасниками цивільних правовідносин, перш за все, є фізичні та юридичні особи (ч.І ст. 2 ЦК), тобто суб'єкти приватного права. Крім того, цивільні правовідносини можуть виникати за участю суб'єктів публічного права, до яких належать держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави тощо (ч. 2 ст. 2 ЦК). Ці учасншш у цивільних правовідносинах діють на рівних правах із суб'єктами приватного права.

Поняття «фізична особа»¹ включає декілька категорій суб'єктів. Це громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Як прави­ло, всі фізичні особи мають рівні права, однак в окремих випадках іноземці та особи без громадянства не можуть бути учасниками ци­вільних правовідносин в Україні. Так, відповідно до ст. 14 Конститу­ції, а також ч. 2 ст. 374 ЦК іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) згідно із зако-

. t ..А—.

Доклад. про це див.: § І глави б даного підручника.

ном. В даному випадку - це Земельний кодекс України¹ (далі - ЗК), відповідно до якого дані особи можуть набувати право власності ли­ше на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у ме­жах населених пунктів, а також на такі ділянки несільськогосподар­ського призначення за межами населених пунктів, на яких розташо­вані об'єкти нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності (статті 81-91 ЗК).

До суб'єктів цивільних відносин належать також юридичні особи, які на відміну від природних учасників цивільних відносин - фізичних осіб є створеними шляхом об'єднання осіб та/або майна штучними ут­вореннями - організації, що наділяються цивільною правоздатністю і можуть від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки (цивільна дієздатність), бути позивачем та відповіда­чем у суді².

В ряді випадків учасником цивільних правовідносин виступає дер­жава Україна. Це можливо, зокрема, коли держава укладає міжнарод­ні договори позики, застави, виступає гарантом по договорах, успад­ковує майно та ін. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, вста­новленої законом.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть також виступати АРК і територіальні громади сіл, селищ, міст та районів у містах, інші суб' єкти публічного права. Кожен з них, як правило, виступає у правовідносинах через уповноважені органи (органи приватизації АРК, управління кому­нального майна, виконавчі комітети місцевих рад тощо).

У цивільних правовідносинах, за загальним правилом, беруть участь дві сторони - управомочена або активна сторона і зобов'язана чи пасивна сторона. Управомочена має певні права, у той час як зо­бов'язана є носієм певних обов'язків. Наприклад, у договорі позики позикодавець має право вимагати від боржника повернення боргу, а боржник зобов'язаний це зробити. Але існує багато видів цивільних правовідносин, за якими кожна із сторін водночас наділена правами та обов'язками. Такі правовідносини за своєю структурою є взаємни­ми або двосторонніми. Наприклад, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар і має право вима­гати передачі грошей. У свою чергу, покупець зобов'язаний передати гроші І має право вимагати від продавця передачі товару.

Суттєву особливість щодо цього має договір про спільну діяль­ність, учасники якого прагнуть досягти певної мети, що не супере­чить законові (зокрема, спорудити житловий будинок, здійснити спільний проект тощо). Привертає увагу та обставина, що у цьому до­говорі всі його учасники діють разом для досягнення єдиної мети, у той час як у інших цивільних договорах цілі його учасників різно-

1 Прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 p., набрав чинності з 1 січ­ ня 2002 р.

² Більш доклад, про це див. главу 7 даного підручника.

84

85

Розділ II

спрямовані (покупець має за мету купити річ (товар), а продавець - її продати; підрядник одержати гроші за виконану роботу, а замовник -результати такої роботи). З урахуванням наведеного вважається, що кожен з учасників договору про спільну діяльність не має права вима­гати виконання договору для себе особисто і діяти тільки в своїх інте­ресах. Інтереси усіх учасників названого договору тісно пов'язані між собою, і кожен з них має однакові права та обов'язки.

Ч асто стороною правовідносин виступає не одна, а дві чи більше осіб. Наприклад, два брата бажають разом придбати автомобіль. Ця обставина не змінює загальної структури правовідносин, учасниками яких є управомочена та зобов'язана сторона. Тому не має значення: один або декілька осіб беруть участь у договорі на боці кожної сторо­ни. Вони діють як одна сторона правовідношення - покупець, прода­вець, наймач тощо. У даному разі стикаємося з множинністю осіб у зобов'язанні, яка може бути як активна, коли на боці управомоченої сторони виступає декілька осіб, так і пасивна, якщо декілька осіб вис­тупають на боці зобов'язаної сторони.

Об'єкти цивільних правовідносин. Як вже зазначалося, одним з необхідних елементів цивільних правовідносин є їх об'єкт. У цивіль­ному праві питання щодо об'єкта - одне з найскладніших. У різні ча­си науковцями висловлені полярні думки з даного приводу. Відповід­но до цього в науці під об'єктом цивільних правовідносин розуміють: предмети матеріального світу, будь-які блага, фактичні суспільні від­носини, поведінку людини і навіть саму людину¹.

Найбільш переконливою вбачається думка, що об'єктом право­відношення є те, з приводу чого виникає і здійснюється суспільний зв'язок між суб'єктами.

Стосовно цивільних правовідносин не важко помітити, що всі во­ни складаються з приводу певного майнового чи немайнового блага. Майновими об'єктами цивільних правовідносин є речі, гроші, цінні папери, а також майнові права. Об'єктами виступають також резуль­тати деяких видів діяльності людини - робіт та послуг. Так, цивільні правовідносини можуть виникнути між сторонами з приводу вико­нання різних підрядних робіт. Результатом останніх є споруджений будинок, відремонтована річ, пошитий костюм тощо. Окрім цього, існують специфічні види діяльності - послуги. їх особливістю є те, що результати дії з надання послуг пов'язані із самою цією діяль­ністю і невіддільні від неї. Так, за договором перевезення вантажу безпосереднім об'єктом цивільних правовідносин виступає процес перевезення, а наслідком - його матеріальний результат - перевезе­ний вантаж. Послуги можуть надаватися в різних сферах діяльності

¹ Див., напр.: Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. -Л.: Изд-во ЛГУ, 1949. -С. 76-S6; Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалиста- ческом обществе. -М.:'Изд-во АН СССР, 1958.-С. 137-151; Сенчищев В. И. Объект граждан­ского правоотношения / Актуальные проблемы гражданского права; Под ред. М. И. Бра­гинского. -М.: Статут, 1999.-С.109-160.

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

людини, в зв'язку з чим виділяють юридичні, медичні, Інформаційні, посередницькі, агентські та інші види послуг.

Серед немайнових об'єктів цивільних правовідносин розрізня­ють: а) результати інтелектуальної, творчої діяльності або об'єкти права інтелектуальної власності (твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи тощо); б) інформацію (документовані або пуб­лічно оголошені відомості про події та явища, які мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі); в) осо­бисті немайнові блага (честь, гідність, ділова репутація, ім'я, зобра­ження, приватне життя тощо).

Юридичний зміст цивільних правовідносин. Останнім часом в юридичній літературі поширилась думка про те, що правовідносини мають юридичний, фактичний зміст'. Якщо фактичний зміст склада­ють вольові дії (взаємодія) їх учасників, то юридичний зміст - це суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів цивільного права. Безсум­нівно, саме юридичний зміст правовідносин становить найбільший інтерес для юристів. Тому з'ясування питання про сутність суб'єк­тивних прав і суб'єктивних обов'язків учасників цивільних правовід­носин є найважливішим.

Суб'єктивне цивільне право - міра дозволеної поведінки, що на­лежить учаснику цивільних правовідносин. Відповідно до цього особа здійснює свої цивільні права вільно, на свій розсуд, але у меж­ах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, утри­муючись від дій, які могли б порушити права інших осіб. При цьому носій суб'єктивного цивільного права має забезпечену можливість не тільки на здійснення власних дій, а й на вимогу від зобов'язаної особи вчинення відповідних дій. Тому, наприклад, наймач жилого при­міщення не лише має право на проживання у ньому, а й може вимага­ти від іншої сторони - наймодавця виконання певних дій (проведення капітального ремонту будинку, надання комунальних послуг тощо). Більше того, суб'єктивне цивільне право дає можливість носію право на захист в разі його порушення у встановленому законом порядку (статті 15-23 ЦК).

Суб'єктивний цивільний обов'язок-це міра належної поведінки зобов'язаного учасника цивільного правовідношення, яка може по­лягати в необхідності здійснення дій активного або пасивного ха­рактеру. Активними діями є виконання тієї чи іншої роботи, передача речі, надання послуг тощо. У цих випадках зобов'язана сторона має активно діяти в інтересах іншої сторони. Дії пасивного характеру, на­впаки, передбачають ситуацію, коли зобов'язана сторона повинна не виконувати будь-яких дій, тому що саме вони суперечать інтересам

^! Див., напр.: Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. - Т. 2. - М.: Юрид. лит., 1981. -С. 112-114; Гражданское право. 4.1: Учеб. / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сер­геева. -М.: Изд-во ТЕИС, 1996. -С. 76-77. Хоча існує точка зору, що правовідносини чмоть також вольовий зміст (див.: Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. « И. Матузова. А. В. Малько. - М., 1997. - С. 478.

86

Розділ П

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

87

іншої сторони. Наприклад, сторона у договорі не повинна відмовляти­ся від його виконання або іншим чином порушувати права другої сто­рони правовідношення. Суб'єктивні права та обов'язки, які належать учасникам правовідносин, є невіддільними одне від другого.

Суб'єктивне право та суб'єктивний обов'язок - це ті первинні складові, які становлять зміст цивільних правовідносин. Втім у біль­шості випадків структура даних правовідносин є складнішою і може одночасно містити не один, а декілька зв'язків, які будуються за прин­ципом «право - обов'язок». У такому разі кожна із сторін має низку суб'єктивних прав та обов'язків. Наприклад, за договором будівель­ного підряду підрядник може мати не тільки обов'язок спорудити бу­динок, а й здійснити монтаж технологічного або Іншого спеціального обладнання, виконати пусконалагоджувальні й інші пов'язані з пус­ком об'єкта роботи. У замовника виникає відповідна низка прав ви­магати від підрядника належного виконання усіх робіт. У свою чергу замовник також має обов'язки перед підрядником. Крім того, що він зобов'язаний провести необхідні розрахунки за виконаний підрядни­ком обсяг робіт, до початку будівництва замовник має надати підряд­нику відповідним чином розроблену і затверджену технічну доку­ментацію на будівництво, документи про відведення земельної ділян­ки, висновки експертиз тощо.

Цивільні правовідносини і передусім ті, які мають довгостроковий характер, можуть набувати динамічного характеру. Це означає, що зміст суб'єктивних прав та обов'язків сторін у період існування правовідно­син може змінюватися. Наприклад, сторони можуть домовитися про зміну порядку розрахунків, час виконання зобов'язання у цілому або його окремих умов, порядок здійснення послуг, передачі речі тощо.

§ 3= Види цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками.

Залежно від особливостей суб'єктного складу виокремлюють абсолютні та відносні правовідносини. Прикладом абсолютних є речові правовідносини. Особливістю цього роду відносин є те, що управомочена особа у них завжди чітко визначена (наприклад, влас­ник майна). Що ж до зобов'язаної особи, то нею виступає будь-який і кожний, хто так чи інакше взаємодіє з власником майна І в силу цього має обов'язок утримуватися від будь-яких дій, які порушують інтере­си власника. Таким чином, тільки одна із сторін абсолютного право­відношення - власник або суб'єкт іншого речового права є чітко виз­наченою; в той час як інша - зобов'язана сторона не має такої ознаки.

На відміну від цього відносні правовідносини встановлюються між чітко визначеними суб'єктами, коли управомоченій особі проти­стоять не всі особи, а лише визначений, конкретний суб'єкт. Наприк­лад, при укладенні договору підряду має бути встановлена особис­тість як замовника, так і підрядника. Тому обов'язок з виконання забов'язання покладається на конкретного підрядника, який і проти-

стоїть замовникові як зобов'язана особа. Невизначеність сторін (на­приклад, особи підрядника) робить неможливим виконання договору в цілому. Важливість встановлення особи - учасника відносних пра­вовідносин має велике значення у разі застосування засобів цивіль­но-правового захисту їх прав. За договором підряду, наприклад, пе­ред замовником відповідає тільки підрядник — особа, яка є безпосе­реднім учасником правовідношення. Будь-яких вимог до інших осіб висунуто бути не може. Якщо ж виконання певної частини робіт по­кладено на іншу особу - субпідрядника, ця обставина має бути зазна­чена у договорі.

У деяких випадках у відносних правовідносинах може виникнути необхідність заміни їх учасників. При згоді кредитора боржник, на­приклад, має право перевести свій борг на іншу особу, яка І буде на­далі виступати як учасник правовідношення. Можлива також і зміна кредитора. У будь-якому разі заміна учасника проводиться за спе­ціальними правилами, передбаченими законодавством. Однак це не порушує загального принципу щодо необхідності визначеності су­б'єктів відносних правовідносин, бо і після проведеної заміни склад учасників правовідношення залишається чітко визначеним. У деяких випадках заміна учасників правовідносин взагалі не може мати місця як, наприклад, у разі заподіяння шкоди здоров'ю. Тільки особа, якій заподіяно шкоду (потерпіла), має право на її відшкодування; і це пра­во не може бути передано іншій особі. У свою чергу лише особа, яка завдала шкоду, може розглядатися як зобов'язана сторона.

Треба звернути увагу на одну важливу особливість відносин влас­ності. Вони, як вже зазначалося, є абсолютними, оскільки виникають між конкретно визначеними особами: власником майна та будь-якою іншою особою, котра тим чи іншим способом взаємодіє з ним. У разі порушення права власності виникає вже конкретне правовідношен­ня, обидві сторони якого чітко визначені - це власник майна та особа, котра порушила належне йому право власності — правопорушник. Да­не правовідношення є вже відносним, а не абсолютним.

Залежно від характеру вимог, що належать управомоченій особі, тщтяють речові та зобов 'язальні правовідносини. У речових правовідносинах управомочена особа має права, об'єктом яких вис­тупає безпосередньо річ, а у зобов'язальних таким об'єктом будуть дії боржника. Так, будучи власником майна, особа має право воло­діти, користуватися та розпоряджатися річчю на власний розсуд. Для цього вона не потребує виконання будь-якою Іншою особою певних дій. У зобов'язальних правовідносинах, що випливають, наприклад, з договору перевезення вантажу, уповноважена особа (вантажовід­правник) має право вимагати від зобов'язаної особи (перевізника) вчинення певних дій, передбачених договором, а саме - дій з переве­зення вантажу.

Залежно від об'єкта правовідносини класифікуються на осо­бисті немайнові та майнові. Особисті немайнові правовідносини утворюються з приводу нематеріальних благ. Об'єктом майнових

88

Розділ II

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

89

правовідносин є предмети матеріального світу, майнові права та обо­в'язки. Цим пояснюється те, що при порушенні майнових прав учас­ників правовідносин застосовуються засоби майнового характеру (відшкодування шкоди, повернення майна тощо), а при порушенні особистих немайнових прав — засоби немайнового (визнання прав ав­тора твору) або немайнового і майнового характеру (спростування відомостей, які принижують честь, гідність особи, і відшкодування завданої моральної шкоди).

За функціональним призначенням виокремлюють регулятивні і охоронні правовідносини. До першого виду належать правовідноси­ни, які виникають при позитивному розвитку взаємодії сторін і здій­снюються у правомірних діях суб'єктів. Договір купівлі-продажу, пе­ревезення, позики тощо — приклади правовідносин регулятивного характеру. На відміну від цього, охоронні правовідносини виникають лише внаслідок скоєння правопорушення. Коли, наприклад, одна осо­ба завдала іншій шкоду, потерпша сторона звертається до суду з позо­вом про її відшкодування. Тому правовідношення, яке при цьому ви­никає, спрямоване перш за вее на охорону прав потерпшої сторони. Тобто сутність таких правовідносин полягає в охороні прав особи.