
- •Антикризове управління підприємством – Василенко
- •Розділ 1. Кризи і стійкість підприємств
- •Глава 1. Кризи підприємства і завдання антикризового управління
- •1.1. Загальні поняття про кризу і кризові явища
- •1.2. Причини виникнення кризи
- •1.3. Види криз
- •1.4. Симптоми і розпізнавання криз
- •1.5. Мета і завдання антикризового управління
- •Глава 2. Макрокризи і державне регулювання
- •2.1. Суть і причини появи економічних криз
- •2.2. Фази циклу і їх прояв
- •2.3. Види економічних криз
- •2.4. Макросередовище і державне втручання
- •2.5. Вплив макроекономічних проблем на підприємства
- •Глава 3. Умови функціонування виробничих систем
- •3.1. Характерні риси економіки України і підприємств постприватизаційного періоду
- •3.2. Загальне поняття системи і її види
- •3.3. Соціально-економічні системи і середовище
- •3.4. Взаємодія і розвиток соціально-економічних систем
- •3.5. Склад і зміст системи управління
- •Глава 4. Основні умови стійкого розвитку організації
- •4.1. Концептуальні моделі функціонування організацій
- •4.2. Рівновага і стійкість організаційних систем
- •4.3. Роль комунікацій у стабільному розвитку організацій
- •4.4. Розвиток організаційної структури підприємства
- •4.5. Організаційна структура і культура як фактори стійкого розвитку підприємства
- •Розділ 2. Розвиток організацій і необхідність антикризового управління
- •Глава 5. Життєвий цикл підприємства і стійкість розвитку організації
- •5.1. Життєві цикли організацій і їх зміст
- •5.2. Циклічність розвитку організацій
- •5.3. Поняття стійкості і її види
- •5.4. Стійкість підприємства і кризи
- •5.5. Можливість криз і антикризове управління
- •Глава 6. Керовані перемінні в організації й антикризове управління
- •6.1. Загальна характеристика внутрішніх перемінних
- •6.2. Організаційно-технологічні компоненти керованих перемінних
- •6.3. Завдання і ресурси в організації
- •6.4. Взаємовплив внутрішніх перемінних
- •6.5. Внутрішні перемінні як потенціал фірми і джерело її дестабілізації
- •Глава 7. Основні закони функціонування і розвитку підприємств
- •7.1. Загальні поняття про закони. Закон синергії
- •7.2. Закон розвитку
- •7.3. Закон інформованості й упорядкованості
- •7.4. Закон єдності аналізу і синтезу
- •7.5. Закони і закономірності як фактор стабільності роботи підприємства
- •Глава 8. Функціональне й антикризове управління
- •8.1. Основні функції управління і якість їх реалізації
- •8.2. Технологія і техніка забезпечення процесу управління
- •8.3. Операційна (виробнича) система і її основні функції
- •8.4. Функціональний менеджмент і необхідність антикризового управління
- •8.5. Основні ознаки антикризового управління
- •Розділ 3. Основні домінанти антикризового управління
- •Глава 9. Економічна безпека і гнучкість функціонування підприємства
- •9.1. Стратегічний потенціал як аспект економічної безпеки фірми
- •9.2. Конкурентоспроможність, адаптація і гнучкість виробництва
- •9.3. Гнучкість виробничого потенціалу фірми
- •9.4. Гнучкий розвиток підприємств
- •9.5. Гнучкість системи управління персоналом
- •Глава 10. Маркетинг в антикризовому управлінні
- •10.1. Мета і місце маркетингу в антикризовому управлінні
- •10.2. Ключові маркетингові стратегії антикризового управління
- •10.3. Внутрішні перемінні і зовнішнє середовище в антикризовому маркетингу
- •10.4. Моделювання процесу ухвалення рішення при виході на ринок нових товарів
- •10.5. Використання засобів маркетингу і комунікацій
- •Глава 11. Роль інновацій в антикризовому управлінні
- •11.1. Система інноваційного управління підприємством
- •11.2. Інноваційний потенціал і стратегія підприємства
- •11.3. Організаційно-економічний механізм управління інноваційним процесом
- •11.4. Інноваційне проектування
- •11.5. Система безупинного поліпшення продуктів і процесів (сбппп)
- •Глава 12. Інвестиційна антикризова діяльність на підприємстві
- •12.1. Мета і завдання інвестиційного процесу
- •12.2. Джерела фінансування інвестиційних програм
- •12.3. Оцінка інвестиційної привабливості фірми
- •12.4. Оцінка інвестиційних проектів
- •12.5. Фінансовий лізинг
- •Розділ 4. Методи і прийоми антикризового менеджменту
- •Глава 13. Антикризовий менеджмент і стійкість фірми
- •13.1. Організаційно-економічні передумови антикризового управління
- •13.2. Взаємодія керуючої і керованої підсистем
- •13.3. Неузгодженість систем і проблеми стійкості
- •13.4. Особливості прогнозування і планування в антикризовому управлінні
- •13.5. Концептуальна модель безупинного стратегічного планування
- •Глава 14. Поточне планування й оперативне управління в антикризовому менеджменті
- •14.1. Планування як особливий тип прийняття управлінських рішень
- •14.2. Бюджетне планування (бюджетування) діяльності підприємства
- •14.3. Статичне і гнучке бюджетування
- •14.4. Вибір найкращого плану й еластичність рішень
- •14.5. Оперативне управління виробництвом за допомогою оперограм
- •Глава 15. Антикризове управління і діагностика криз
- •15.1. Фактори і принципи антикризового управління
- •15.2. Процеси антикризового управління
- •15.3. Резервування і управління запасами з урахуванням ризику
- •15.4. Технологія антикризового управління
- •15.5. Етапи і методи діагностики кризи
- •Розділ 5. Управління в кризовій ситуації
- •Глава 16. Організація робіт з виходу фірми з кризи
- •16.1. Ситуаційний підхід до управління в кризовій ситуації
- •16.2. Створення антикризової команди (робочої групи) і вироблення дій
- •16.3. Аналіз і прогнозування розвитку кризової ситуації
- •16.4. Система прийняття рішень в умовах кризи
- •16.5. Забезпечення, реалізація антикризових заходів й аналіз наслідків
- •Глава 17. Роль людського фактора в кризових ситуаціях
- •17.1. Основні напрямки діяльності антикризової команди
- •17.2. Стимулювання і мотивація ефективності праці працівників
- •17.3. Аналіз структури персоналу підприємства
- •17.4. Система антикризового управління персоналом
- •Глава 18. Менеджер в антикризовому управлінні
- •18.1. Галузь діяльності менеджера в антикризовому управлінні
- •18.2. Модель менеджера антикризового управління
- •18.3. Дії менеджера в кризовій ситуації
- •18.4. Рольова поведінка менеджера
- •Висновок
Глава 18. Менеджер в антикризовому управлінні
18.1. Галузь діяльності менеджера в антикризовому управлінні
Проектуючи систему професійних знань, умінь, характеристик фахівця з антикризового управління, варто позначити два основних напрямки, у яких може здійснюватися його діяльність. Це арбітражний керівник і фахівець з антикризового управління.
Перший і основний напрямок діяльності арбітражного керівника — це арбітражний (тимчасовий, зовнішній, конкурсний) керівник, обумовлений законом як фізична особа, зареєстрована як індивідуальний підприємець, що володіє спеціальними знаннями і не є зацікавленою особою у відношенні боржника і кредиторів, призначений арбітражним судом. Закон про банкрутство передбачає, що його діяльність можлива лише на підставі ліцензії
спеціального дозволу державного органу в справах про банкрутство. Арбітражний керівник призначається арбітражним судом для здійснення процедур спостереження, зовнішнього управління, конкурсного виробництва.
Процедура спостереження вводиться безпосередньо з моменту прийняття арбітражним судом заяви про банкрутство боржника. Головна мета спостереження вжити ефективних заходів із збереження майна боржника. Реалізація цього завдання покладається на тимчасового керівника, що повинен допомогти кредиторам і арбітражному суду проаналізувати фінансовий стан боржника і визначити потенціал відновлення його платоспроможності
адже ліквідація підприємства не завжди вигідна. Під час спостереження боржник ще не визнаний банкрутом, керівник не відсторонений від посади, діяльність організації-продовжується в повному обсязі. Спостереження закінчується в момент винесення відповідного рішення арбітражного суду щодо розглянутої справи.
Здійснення процедури зовнішнього управління покладається на зовнішнього керівника. Його кандидатуру арбітражному суду можуть запропонувати боржник, збори кредиторів, податкові органи, державний орган в справах про банкрутство і фінансове оздоровлення, органи місцевого самоврядування. Ним може стати і тимчасовий керівник, що раніше здійснював процедуру спостереження. Повноваження всіх органів юридичної особи переходять до зовнішнього керівника. При цьому керівник організації-боржника відстороняється від виконання своїх обов'язків.
Основою проведення процедури зовнішнього управління є план, що передбачає проведення інвентаризації майна боржника, аналіз його фінансової, господарської й інвестиційної діяльності, становище на товарних ринках, ліквідацію дебіторської заборгованості, складання реєстру вимог кредиторів. За підсумками діяльності зовнішній керівник зобов'язаний представити зборам кредиторів звіт за підсумками реалізації плану зовнішнього управління.
Рішення арбітражного суду про визнання боржника банкрутом гягне за собою відкриття конкурсного виробництва, що визначається як процедура, застосовувана з метою розмірного задоволення вимог кредиторів. Це означає, що термін виконання всіх грошових зобов'язань боржника настав (припиняється нарахування неустойок і відсотків з усіх видів заборгованості) і всі вимоги до нього можуть бути пред'явлені тільки в рамках конкурсного виробництва.
Арбітражний суд може призначити кілька конкурсних керівників, розподіливши їх обов'язки в залежності від складності виконуваних завдань і встановивши межі відповідальності для кожного з них. Ціль конкурсного управління — акумулювання майна боржника і формування конкурсної маси для продажу майна і розрахунку з кредиторами в порядку черговості, передбаченої законом. Існує ще одна процедура, що може бути реалізована на будь-якій стадії справи про банкрутство — світова угода. Єдиною умовою затвердження арбітражним судом світової угоди є погашення боржником заборгованості перед кредиторами першої і другої черги. Висновок світової угоди є нормальним способом закінчення справи про банкрутство.
Отже, центральною фігурою офіційних процедур з антикризового управління виступає арбітражний керівник, інакше кажучи, фахівець, що одержав:
диплом менеджера з антикризового управління;
ліцензію арбітражного керівника, що є підставою для розгляду питання про призначення його власника в якості тимчасового, зовнішнього чи конкурсного керівника;
відповідні повноваження за рішенням арбітражного суду.
Зазначений договір підряду повинен передбачати:
обов'язкове узгодження з органом в справах про банкрутство угод, що укладаються від імені підприємства-боржника;
заборона на внесення активів підприємства-боржника як оплату статутного капіталу створюваних підприємств і організацій;
матеріальну відповідальність керівника за борги підприємства, що виникли після виходу договору підряду;
винагорода керівника в тім же розмірі, що і в колишнього керівника підприємства-боржника, а також частка прибутку, отриманого підприємством-боржником у період управління.
Другий, не менш важливий напрямок — консультант різного рівня ("граючий тренер"). Як фахівець з антикризового управління менеджер може виступати як незалежний експерт, що здійснює свою діяльність на комерційній основі, чи бути штатним співробітником організації (доцільно для великих фірм, корпорацій), брати участь в атестаційних комісіях територіальних агентств, залучатися до оцінки можливості відновлення платоспроможності підприємства. У ході розгляду справ про банкрутство нерідко виникає необхідність у проведенні фінансових експертиз. Тому арбітражні суди повинні мати інформацію про кваліфікованих фахівців-експертів.
Антикризове управління на великих підприємствах має на увазі наявність команди антикризових керівників. При цьому не обов'язково, щоб усі вони були арбітражними.
Такий розподіл визначається, з одного боку, статусом — арбітражний керівник повинен мати ліцензію, консультанту з антикризового управління (АКУ) досить диплома. З іншого боку, перший наділений повноваженнями, обумовленими органами державної влади, у той час, як результати діяльності і поради другого носять рекомендаційний характер, тому що рішення про їхню реалізацію приймає керівник організації. Фахівець з АКУ може також успішно працювати менеджером у різних підрозділах системи управління.
Існують різні точки зору з приводу призначення фахівця з АКУ. Одна з них полягає в тому, що він готується для роботи в специфічній організації — службі, асоціації, з якої державні органи влади будуть черпати таких фахівців, призначаючи їх на збанкрутілі або неплатоспроможні підприємства для здійснення процедур санації, реструктуризації чи ліквідації останніх. Такий підхід уявляється трохи обмеженим і, більше того, несе в собі погрозу перенасичення ринку робочої сили такими фахівцями, допускає існування деякого обмеженого їхнього числа, тому що у випадку мобілізації економіки для них виникає потенційний ризик залишитися без роботи.
Інше бачення призначення фахівця з АКУ ширше. Воно спирається на потребу в його послугах практично в будь-якій організації. Усяке управління містить в собі елементи антикризовості. При цьому менеджер з АКУ діє на різних рівнях управління в оргструктурі: до нього можуть звертатися за разовою консалтинговою допомогою періодично чи з різними інтервалами часу.
Перше питання, що виникає при оцінці ролі менеджера з АКУ в процесі управління, це — якою мірою залежить воно від його особистості. Питання правомірне, оскільки незвичайні умови й обстановка діяльності фахівця, що вимагають не просто сукупності професійних якостей і визначеного типу мислення. Антикризовий керівник повинен володіти також комплексом особистісних характеристик, що дозволяють йому вільно адаптуватися в постійно мінливих умовах кризової ситуації (чи на етапі її патентного (скінченного) існування)..
У бюрократизованих системах управління нерідко зустрічаються керівники виконавської орієнтації — малоініціативні і несамостійні, обмежені в розумінні проблем розвитку організації. Але є й інші — фахівці, відповідальні працівники, що, не будучи формальними керівниками, близькі за характером своєї діяльності до роботи антикризового менеджера. До них звертаються в екстрених випадках, коли необхідне нестандартне вирішення проблем.