17.3. Аналіз структури персоналу підприємства

Для будь-яких організацій, підприємств управління людьми має першорядне значення. Без ретельно відібраних, розставлених і професійно підготовлених працівників-фахівців жодна організація не зможе досягти своїх цілей. Це положення є основним у концепції антикризового управління. До останнього часу саме поняття "управління персоналом" у вітчизняній управлінській літературі або було відсутнє, або про нього мова йшла мимохідь, у контексті розгляду інших проблем управління. Природно, що і питання антикризового управління персоналом як складової частини концепції антикризового управління розроблені недостатньо повно.

Для підвищення ефективності управління необхідно з'ясувати, які категорії працівників відносяться до управлінського персоналу. З цього питання в дослідників, працівників кадрових служб єдності поглядів поки що немає. Одні вважають, що до управлінського персоналу відносяться всі працівники апарату управління організацією. Інші вважають, що в основу вирішення питання про віднесення того чи іншого працівника до персоналу управління повинен бути покладений функціональний принцип: саме зміст виконуваних працівником основних функцій управлінської праці.

Керуючись цим критерієм, до персоналу управління варто віднести працівників, що цілком чи частково зайняті управлінською діяльністю (керівники, їхні заступники, фахівці і технічний персонал).

Однак в апараті управління організацією є групи працівників, що безпосередньо управлінською працею не займаються (персонал охорони, оздоровчих установ, водії службових машин, працівники обліково-розрахункових служб і т.д.). Дана категорія працівників становить обслуговуючий персонал організації.

Не принижуючи роль інших груп управлінського апарату, варто підкреслити визначальний вплив на всю систему управління організацією керівника органу управління.

У зміст поняття "керівник" {менеджер), на нашу думку, можна включити наступні категорії працівників управління. По-перше, керівників, що повною мірою здійснюють керівництво організацією, усіма її підсистемами в передкризовий, кризовий і післякризовий періоди. По-друге, поняттю менеджер відповідають різні категорії керівників відділів, служб, ділянок, цехів, у яких також здійснюється повний управлінський цикл, але в менших масштабах. По-третє, до менеджерів можна віднести і категорію заступників керівників, що в певній мірі є дублерами керівників. Заступник керівника в більшості випадків має повноваження керівника і не тільки юридично, але й фактично ним є.

Керівник — центральна фігура системи управління. Він направляє діяльність усього колективу на реалізацію поставлених цілей, несе персональну відповідальність за своєчасне прийняття і здійснення стратегічних, оперативних й інших рішень зі всіх життєво важливих питань функціонування і розвитку організації. Для цього керівник домагається необхідної злагодженості всього штату управління.

Група фахівців — друга за значенням ланка апарату управління. До неї відноситься велика частина персоналу управління: економісти, технологи, юристи, соціологи, психологи, референти, консультанти і т.п. Відмінною рисою цієї групи є те, що до її діяльності застосовні не всі, а тільки частина ознак управлінської праці. На перше місце в їхній роботі висувається професійно-аналітична сторона. Така істотна ознака, як управлінська компетентність, стосовно до праці фахівця має функціональне специфічне призначення.

Фахівець не пов'язаний зі всіма операціями, стадіями управлінського циклу. Він не поєднує і не направляє управлінський процес у цілому. Для фахівців не характерна ознака лідерства, у всякому разі, формального. Але не можна недооцінювати управлінський потенціал цієї ланки персоналу управління. Ефективність усієї системи управління нерідко визначається і забезпечується активною, творчою діяльністю фахівців. Керівник (менеджер), що спирається на професійні знання фахівців, їхній досвід, як правило, домагається успіху в досягненні поставлених цілей з меншими витратами матеріальних фінансових і людських ресурсів.

Третім великим загоном управлінських кадрів є технічний персонал апарату управління. До цієї групи також застосовні деякі істотні ознаки управлінської праці. Технічний персонал з доручення керівників, фахівців і при їхньому контролі виконує окремі завдання, що відносяться до управлінської діяльності. Крім того, працівники цієї групи забезпечують загальний ритм управлінського циклу. При правильному керівництві вони в значній мірі звільняють лінійних керівників, фахівців апарату управління від рутинних, технічних операцій і дають їм можливість зосередитися на вирішенні найбільш складних управлінських проблем.

Від технічних працівників залежить чітке проходження інформації в різних сферах, доведення рішення до виконавців, маса дрібних організаційних питань. Зрозуміло, поділ персоналу управління на ці групи не можна абсолютизувати, оскільки функції трьох перерахованих категорій апарату управління нерозривно пов'язані і переплітаються. Скажемо, лінійний керівник покликаний, у ряді випадків, бути і фахівцем, в принципі, знати специфічні аспекти діяльності керованої організації. Мова може йти тут лише про переважну спрямованість діяльності працівників апарату управління. Але такий поділ має істотне значення при проведенні операцій і процедур добору, розміщення персоналу в апараті управління.

Проведені соціологічні дослідження показують, що ефективність управління в державних і підприємницьких структурах знижується. Про це заявив 71% опитаних респондентів у Росії. Така приблизно ситуація й у нас в Україні. Серед причин зниження ефективності управління були названі: слабка професійна підготовка керівників — 48% опитаних, недосконала система добору і розміщення персоналу управління — 52% опитаних. Звичайно, дані соціологічних опитувань не варто абсолютизувати і поширювати на всі організації, але не можна й ігнорувати їх. Цілком ймовірно, не все благополучно в нас у країні складається з проблемою добору, розміщення і підготовки кадрів управління, що не може не позначитися на ефективності управління взагалі й антикризового менеджменту зокрема.