
- •Антикризове управління підприємством – Василенко
- •Розділ 1. Кризи і стійкість підприємств
- •Глава 1. Кризи підприємства і завдання антикризового управління
- •1.1. Загальні поняття про кризу і кризові явища
- •1.2. Причини виникнення кризи
- •1.3. Види криз
- •1.4. Симптоми і розпізнавання криз
- •1.5. Мета і завдання антикризового управління
- •Глава 2. Макрокризи і державне регулювання
- •2.1. Суть і причини появи економічних криз
- •2.2. Фази циклу і їх прояв
- •2.3. Види економічних криз
- •2.4. Макросередовище і державне втручання
- •2.5. Вплив макроекономічних проблем на підприємства
- •Глава 3. Умови функціонування виробничих систем
- •3.1. Характерні риси економіки України і підприємств постприватизаційного періоду
- •3.2. Загальне поняття системи і її види
- •3.3. Соціально-економічні системи і середовище
- •3.4. Взаємодія і розвиток соціально-економічних систем
- •3.5. Склад і зміст системи управління
- •Глава 4. Основні умови стійкого розвитку організації
- •4.1. Концептуальні моделі функціонування організацій
- •4.2. Рівновага і стійкість організаційних систем
- •4.3. Роль комунікацій у стабільному розвитку організацій
- •4.4. Розвиток організаційної структури підприємства
- •4.5. Організаційна структура і культура як фактори стійкого розвитку підприємства
- •Розділ 2. Розвиток організацій і необхідність антикризового управління
- •Глава 5. Життєвий цикл підприємства і стійкість розвитку організації
- •5.1. Життєві цикли організацій і їх зміст
- •5.2. Циклічність розвитку організацій
- •5.3. Поняття стійкості і її види
- •5.4. Стійкість підприємства і кризи
- •5.5. Можливість криз і антикризове управління
- •Глава 6. Керовані перемінні в організації й антикризове управління
- •6.1. Загальна характеристика внутрішніх перемінних
- •6.2. Організаційно-технологічні компоненти керованих перемінних
- •6.3. Завдання і ресурси в організації
- •6.4. Взаємовплив внутрішніх перемінних
- •6.5. Внутрішні перемінні як потенціал фірми і джерело її дестабілізації
- •Глава 7. Основні закони функціонування і розвитку підприємств
- •7.1. Загальні поняття про закони. Закон синергії
- •7.2. Закон розвитку
- •7.3. Закон інформованості й упорядкованості
- •7.4. Закон єдності аналізу і синтезу
- •7.5. Закони і закономірності як фактор стабільності роботи підприємства
- •Глава 8. Функціональне й антикризове управління
- •8.1. Основні функції управління і якість їх реалізації
- •8.2. Технологія і техніка забезпечення процесу управління
- •8.3. Операційна (виробнича) система і її основні функції
- •8.4. Функціональний менеджмент і необхідність антикризового управління
- •8.5. Основні ознаки антикризового управління
- •Розділ 3. Основні домінанти антикризового управління
- •Глава 9. Економічна безпека і гнучкість функціонування підприємства
- •9.1. Стратегічний потенціал як аспект економічної безпеки фірми
- •9.2. Конкурентоспроможність, адаптація і гнучкість виробництва
- •9.3. Гнучкість виробничого потенціалу фірми
- •9.4. Гнучкий розвиток підприємств
- •9.5. Гнучкість системи управління персоналом
- •Глава 10. Маркетинг в антикризовому управлінні
- •10.1. Мета і місце маркетингу в антикризовому управлінні
- •10.2. Ключові маркетингові стратегії антикризового управління
- •10.3. Внутрішні перемінні і зовнішнє середовище в антикризовому маркетингу
- •10.4. Моделювання процесу ухвалення рішення при виході на ринок нових товарів
- •10.5. Використання засобів маркетингу і комунікацій
- •Глава 11. Роль інновацій в антикризовому управлінні
- •11.1. Система інноваційного управління підприємством
- •11.2. Інноваційний потенціал і стратегія підприємства
- •11.3. Організаційно-економічний механізм управління інноваційним процесом
- •11.4. Інноваційне проектування
- •11.5. Система безупинного поліпшення продуктів і процесів (сбппп)
- •Глава 12. Інвестиційна антикризова діяльність на підприємстві
- •12.1. Мета і завдання інвестиційного процесу
- •12.2. Джерела фінансування інвестиційних програм
- •12.3. Оцінка інвестиційної привабливості фірми
- •12.4. Оцінка інвестиційних проектів
- •12.5. Фінансовий лізинг
- •Розділ 4. Методи і прийоми антикризового менеджменту
- •Глава 13. Антикризовий менеджмент і стійкість фірми
- •13.1. Організаційно-економічні передумови антикризового управління
- •13.2. Взаємодія керуючої і керованої підсистем
- •13.3. Неузгодженість систем і проблеми стійкості
- •13.4. Особливості прогнозування і планування в антикризовому управлінні
- •13.5. Концептуальна модель безупинного стратегічного планування
- •Глава 14. Поточне планування й оперативне управління в антикризовому менеджменті
- •14.1. Планування як особливий тип прийняття управлінських рішень
- •14.2. Бюджетне планування (бюджетування) діяльності підприємства
- •14.3. Статичне і гнучке бюджетування
- •14.4. Вибір найкращого плану й еластичність рішень
- •14.5. Оперативне управління виробництвом за допомогою оперограм
- •Глава 15. Антикризове управління і діагностика криз
- •15.1. Фактори і принципи антикризового управління
- •15.2. Процеси антикризового управління
- •15.3. Резервування і управління запасами з урахуванням ризику
- •15.4. Технологія антикризового управління
- •15.5. Етапи і методи діагностики кризи
- •Розділ 5. Управління в кризовій ситуації
- •Глава 16. Організація робіт з виходу фірми з кризи
- •16.1. Ситуаційний підхід до управління в кризовій ситуації
- •16.2. Створення антикризової команди (робочої групи) і вироблення дій
- •16.3. Аналіз і прогнозування розвитку кризової ситуації
- •16.4. Система прийняття рішень в умовах кризи
- •16.5. Забезпечення, реалізація антикризових заходів й аналіз наслідків
- •Глава 17. Роль людського фактора в кризових ситуаціях
- •17.1. Основні напрямки діяльності антикризової команди
- •17.2. Стимулювання і мотивація ефективності праці працівників
- •17.3. Аналіз структури персоналу підприємства
- •17.4. Система антикризового управління персоналом
- •Глава 18. Менеджер в антикризовому управлінні
- •18.1. Галузь діяльності менеджера в антикризовому управлінні
- •18.2. Модель менеджера антикризового управління
- •18.3. Дії менеджера в кризовій ситуації
- •18.4. Рольова поведінка менеджера
- •Висновок
11.4. Інноваційне проектування
Поняття "інноваційний проект" може розглядатися як:
форма цільового управління інноваційною діяльністю;
процес здійснення інновацій;
комплект документів.
Як форма цільового управління інноваційною діяльністю інноваційний проект являє собою складну систему взаємозумовлених і взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцями заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки. Як процес здійснення інновацій — це сукупність виконуваних у визначеній послідовності наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і комерційних заходів, що приводять до інновацій. У той же час інноваційний проект — це комплект технічної, організаційно-планової і розрахунково-фінансової документації, необхідної для реалізації цілей проекту (на Заході для позначення цього аспекту проекту використовується термін "Design"). Найбільш повно і комплексно суть інноваційного проекту виявляється в його першому аспекті. З огляду на всі три аспекти поняттю "інноваційний проект" можна дати наступне його визначення.
Інноваційний проект — це система взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних та інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплектом проектної документації, що забезпечують ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання, вираженого в кількісних показниках і приводить до інновації.
До основних елементів інноваційного проекту відносять:
однозначно сформульовані цілі і завдання, що відбивають основне призначення проекту;
комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей;
організація виконання проектних заходів, тобто ув'язування їх за ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період часу й у рамках заданих вартості і якості;
основні показники проекту (від цільових — за проектом в цілому, до часток — за окремими завданнями, темами, етапами, заходами, виконавцями), у тому числі показники, що характеризують його ефективність.
Інноваційні проекти можуть формуватися як у складі науково-технічних програм, реалізуючи завдання окремих напрямків (завдань, розділів) програми, так і самостійно, вирішуючи конкретну проблему на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.
Формування інноваційних проектів для вирішення найважливіших науково-технічних проблем (завдань) забезпечує:
комплексний, системний підхід до вирішення конкретного завдання (мети) науково-технічного розвитку;
кількісну конкретизацію цілей науково-технічного розвитку і строге відображення кінцевих цілей і результатів проекту в управлінні інноваціями;
наскрізне безупинне управління процесами створення, освоєння, виробництва і споживання інновацій;
обґрунтований вибір шляхів найбільш ефективної реалізації цілей проекту;
збалансованість ресурсів, необхідних для реалізації інноваційного проекту;
міжвідомчу координацію й ефективне управління складним комплексом робіт із проекту.
Реалізація задуму інноваційного проекту забезпечується учасниками проекту. У залежності від виду проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті і міра відповідальності за його долю. Разом з тим усі ці організації в залежності від виконуваних ними функцій прийнято поєднувати в конкретні групи (категорії) учасників проекту.
Замовник — майбутній власник і користувач результатів проекту. Замовником може виступати як фізична особа, так і юридична.
Інвестор — фізичні чи юридичні особи, що вкладають засоби в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та сама особа, то інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.
Проектувальник — спеціалізовані проектні організації, що розробляють проектно-кошторисну документацію. Відповідальною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названа генеральним проектувальником. За рубежем її найчастіше представляють архітектор та інженер. Архітектор — це особа чи організація, що мають право професійно, на основі відповідним чином оформленої ліцензії виконувати роботу зі створення проектно-кошторисної документації. Інженер — це особа чи організація, що мають ліцензію на заняття інжинірингом, що є комплексом послуг, пов'язаних із процесом виробництва і реалізації продукції проекту.
Постачальник — організації, що відповідають за матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання). Виконавець (організація-виконавець, підрядник, субпідрядник) — юридичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту. До них відносять Ш, виробничі підприємства, вузи і т.д.
Науково-технічні ради (НТР) — провідні спеціалісти з тематичних напрямків проекту, що несуть відповідальність за вибір науково-технічних рішень, рівень їх реалізації, повноту і комплексність заходів, необхідних для досягнення проектних цілей; організуючи конкурсний добір виконавців і експертизу отриманих результатів.
Керівник проекту (у прийнятій на Заході термінології, проект-менеджер) — юридична особа, якій замовник делегує повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контролю і координації робіт учасників проекту. Конкретний склад повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником. Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності й інших характеристик проекту.
Для виконання частини своїх функцій розроблювач може залучати спеціалізовані організації, а також підтримуючі структури проекту "— це організації різних форм власності, що сприяють основним учасникам проекту у виконанні завдань проекту й утворюють разом з ними інфраструктуру інноваційного підприємництва. До підтримуючих структур відносять: інноваційні центри; фонди підтримки програм, проектів; консалтингові фірми; органи незалежної експертизи; патентно-ліцензійні фірми; аудиторські фірми; виставочні центри і т.п.
Інноваційний проект охоплює всі стадії інноваційної діяльності, пов'язаної з трансформацією науково-технічних ідей у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринку, у новий чи удосконалений технологічний процес, використаний у практичній діяльності, або в новий підхід до соціальних послуг. З погляду стадій здійснення інноваційної діяльності проект містить у собі НДР, проектно-конструкторські й дослідно-експериментальні роботи, освоєння виробництва, організацію виробництва і його пуск, маркетинг нових продуктів, а також фінансові заходи.
Інноваційний проект, розглянутий як процес, що відбувається в часі, охоплює наступні етапи.
Формування інноваційної ідеї (задуму). Це процес зародження інноваційної ідеї і формулювання генеральної (кінцевої) мети проекту. На цьому етапі визначаються кінцеві цілі (кількісна оцінка за обсягами, термінами, розмірами прибутку) проекту і виявляються шляхи їх досягнення, визначаються суб'єкти й об'єкти інвестицій, їх форми і джерела.
Розробка проекту. Це процес пошуку рішень з досягнення кінцевої мети проекту і формування взаємопов'язаного за часом, ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів реалізації мети проекту. На цьому етапі здійснюються порівняльний аналіз різних варіантів досягнення цілей проекту і вибір найбільш життєздатного (ефективного) для реалізації; розробляється план реалізації інноваційного проекту; зважуються питання спеціальної організації для роботи над проектом (команди проекту); виробляється конкурсний добір потенційних виконавців проекту й оформляється контрактна документація.
Реалізація проекту. Це процес виконання робіт з реалізації поставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контроль виконання календарних планів і витрати ресурсів, коректування виниклих відхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.
Завершення проекту. Це процес здачі результатів проекту замовнику і закриття контрактів (договорів). Цим завершується життєвий цикл інноваційного проекту.
Узагальнено цикл управління можна представити двома стадіями:
розробка інноваційного проекту;
управління реалізацією інноваційного проекту.
На першій стадії визначається мета проекту й очікувані кінцеві результати, дається оцінка конкурентоспроможності і перспективності результатів проекту, можливого ефекту, формується склад завдань і комплекс заходів проекту, здійснюється планування проекту й оформлення його. Найважливіше на цій стадії — оцінка реалізовано сті проекту.
На другій стадії вибираються організаційні форми управління, зважуються завдання виміру, прогнозування й оцінки оперативної ситуації, що складається з досягнення результатів, витрат часу, ресурсів і фінансів, аналізу й усунення причин відхилення від розробленого плану, корекція плану.
Як плановий документ найчастіше розробляється бізнес-план інноваційного проекту (інноват-план), що дозволяє оцінити й обґрунтувати можливість реалізації проекту в умовах конкуренції. При складанні бізнес-плану необхідно відповісти на такі питання, як: "Чи така вже гарна сама ідея? На кого розраховані новий продукт чи послуга? Чи знайдуть ці продукти чи послуги свого покупця? З ким прийдеться конкурувати?". Бізнес-план являє собою короткий програмний документ, що дає уявлення про цілі, методи здійснення й очікувані результати інноваційного проекту. Цінність його визначається тим, що він:
дає можливість визначити життєздатність проекту в умовах конкуренції;
містить орієнтир, як повинен розвиватися проект;
слугує важливим інструментом фінансової підтримки з боку зовнішніх інвесторів.
Склад бізнес-плану і ступінь його деталізації залежать від виду інноваційного проекту, тобто масштабів, значення для народного господарства наукової спрямованості, розмірів передбачуваного ринку збуту і наявності конкурентів. Однак зразковий склад, зміст розділів, методи і загальні вимоги до складання інноват-плану такі ж, як до розробки будь-якого бізнес-плану в інноваційній сфері.
Розробка інноваційного проекту завершується підготовкою проектної документації. Єдиний склад проектної документації поки не встановлений і в кожнім конкретному випадку визначається у вихідному завданні. Інноваційний проект будь-якого рівня повинен включати наступні розділи:
зміст проблеми й обґрунтування необхідності її вирішення в рамках проекту;
основні цілі і завдання, терміни й етапи реалізації проекту;
система заходів програми проекту;
склад НТД — головного (і за розділами чи етапами) проекту;
ресурсне забезпечення проекту за рахунок засобів держбюджету і позабюджетних джерел, бюджетів суб'єктів України і т.д.;
оцінка ефективності, соціально-економічних і екологічних наслідків від реалізації проекту;
механізм реалізації проекту;
При оформленні проекту можна виділити виконання наступних процедур:
підготовка проектної документації;
проектування організаційних заходів щодо реалізації проекту;
затвердження проекту;
розподіл завдань проекту за відповідними планами;
складання координаційних планів вирішення проблеми на найближчий період;
підготовка замовлень-нарядів на проведення робіт.
Кожний з перерахованих розділів представляється табличним чи графічним матеріалом. До проекту повинні бути прикладені пояснювальна записка і бізнес-план із соціально-економічними і техніко-економічними обґрунтуваннями.