
- •Антикризове управління підприємством – Василенко
- •Розділ 1. Кризи і стійкість підприємств
- •Глава 1. Кризи підприємства і завдання антикризового управління
- •1.1. Загальні поняття про кризу і кризові явища
- •1.2. Причини виникнення кризи
- •1.3. Види криз
- •1.4. Симптоми і розпізнавання криз
- •1.5. Мета і завдання антикризового управління
- •Глава 2. Макрокризи і державне регулювання
- •2.1. Суть і причини появи економічних криз
- •2.2. Фази циклу і їх прояв
- •2.3. Види економічних криз
- •2.4. Макросередовище і державне втручання
- •2.5. Вплив макроекономічних проблем на підприємства
- •Глава 3. Умови функціонування виробничих систем
- •3.1. Характерні риси економіки України і підприємств постприватизаційного періоду
- •3.2. Загальне поняття системи і її види
- •3.3. Соціально-економічні системи і середовище
- •3.4. Взаємодія і розвиток соціально-економічних систем
- •3.5. Склад і зміст системи управління
- •Глава 4. Основні умови стійкого розвитку організації
- •4.1. Концептуальні моделі функціонування організацій
- •4.2. Рівновага і стійкість організаційних систем
- •4.3. Роль комунікацій у стабільному розвитку організацій
- •4.4. Розвиток організаційної структури підприємства
- •4.5. Організаційна структура і культура як фактори стійкого розвитку підприємства
- •Розділ 2. Розвиток організацій і необхідність антикризового управління
- •Глава 5. Життєвий цикл підприємства і стійкість розвитку організації
- •5.1. Життєві цикли організацій і їх зміст
- •5.2. Циклічність розвитку організацій
- •5.3. Поняття стійкості і її види
- •5.4. Стійкість підприємства і кризи
- •5.5. Можливість криз і антикризове управління
- •Глава 6. Керовані перемінні в організації й антикризове управління
- •6.1. Загальна характеристика внутрішніх перемінних
- •6.2. Організаційно-технологічні компоненти керованих перемінних
- •6.3. Завдання і ресурси в організації
- •6.4. Взаємовплив внутрішніх перемінних
- •6.5. Внутрішні перемінні як потенціал фірми і джерело її дестабілізації
- •Глава 7. Основні закони функціонування і розвитку підприємств
- •7.1. Загальні поняття про закони. Закон синергії
- •7.2. Закон розвитку
- •7.3. Закон інформованості й упорядкованості
- •7.4. Закон єдності аналізу і синтезу
- •7.5. Закони і закономірності як фактор стабільності роботи підприємства
- •Глава 8. Функціональне й антикризове управління
- •8.1. Основні функції управління і якість їх реалізації
- •8.2. Технологія і техніка забезпечення процесу управління
- •8.3. Операційна (виробнича) система і її основні функції
- •8.4. Функціональний менеджмент і необхідність антикризового управління
- •8.5. Основні ознаки антикризового управління
- •Розділ 3. Основні домінанти антикризового управління
- •Глава 9. Економічна безпека і гнучкість функціонування підприємства
- •9.1. Стратегічний потенціал як аспект економічної безпеки фірми
- •9.2. Конкурентоспроможність, адаптація і гнучкість виробництва
- •9.3. Гнучкість виробничого потенціалу фірми
- •9.4. Гнучкий розвиток підприємств
- •9.5. Гнучкість системи управління персоналом
- •Глава 10. Маркетинг в антикризовому управлінні
- •10.1. Мета і місце маркетингу в антикризовому управлінні
- •10.2. Ключові маркетингові стратегії антикризового управління
- •10.3. Внутрішні перемінні і зовнішнє середовище в антикризовому маркетингу
- •10.4. Моделювання процесу ухвалення рішення при виході на ринок нових товарів
- •10.5. Використання засобів маркетингу і комунікацій
- •Глава 11. Роль інновацій в антикризовому управлінні
- •11.1. Система інноваційного управління підприємством
- •11.2. Інноваційний потенціал і стратегія підприємства
- •11.3. Організаційно-економічний механізм управління інноваційним процесом
- •11.4. Інноваційне проектування
- •11.5. Система безупинного поліпшення продуктів і процесів (сбппп)
- •Глава 12. Інвестиційна антикризова діяльність на підприємстві
- •12.1. Мета і завдання інвестиційного процесу
- •12.2. Джерела фінансування інвестиційних програм
- •12.3. Оцінка інвестиційної привабливості фірми
- •12.4. Оцінка інвестиційних проектів
- •12.5. Фінансовий лізинг
- •Розділ 4. Методи і прийоми антикризового менеджменту
- •Глава 13. Антикризовий менеджмент і стійкість фірми
- •13.1. Організаційно-економічні передумови антикризового управління
- •13.2. Взаємодія керуючої і керованої підсистем
- •13.3. Неузгодженість систем і проблеми стійкості
- •13.4. Особливості прогнозування і планування в антикризовому управлінні
- •13.5. Концептуальна модель безупинного стратегічного планування
- •Глава 14. Поточне планування й оперативне управління в антикризовому менеджменті
- •14.1. Планування як особливий тип прийняття управлінських рішень
- •14.2. Бюджетне планування (бюджетування) діяльності підприємства
- •14.3. Статичне і гнучке бюджетування
- •14.4. Вибір найкращого плану й еластичність рішень
- •14.5. Оперативне управління виробництвом за допомогою оперограм
- •Глава 15. Антикризове управління і діагностика криз
- •15.1. Фактори і принципи антикризового управління
- •15.2. Процеси антикризового управління
- •15.3. Резервування і управління запасами з урахуванням ризику
- •15.4. Технологія антикризового управління
- •15.5. Етапи і методи діагностики кризи
- •Розділ 5. Управління в кризовій ситуації
- •Глава 16. Організація робіт з виходу фірми з кризи
- •16.1. Ситуаційний підхід до управління в кризовій ситуації
- •16.2. Створення антикризової команди (робочої групи) і вироблення дій
- •16.3. Аналіз і прогнозування розвитку кризової ситуації
- •16.4. Система прийняття рішень в умовах кризи
- •16.5. Забезпечення, реалізація антикризових заходів й аналіз наслідків
- •Глава 17. Роль людського фактора в кризових ситуаціях
- •17.1. Основні напрямки діяльності антикризової команди
- •17.2. Стимулювання і мотивація ефективності праці працівників
- •17.3. Аналіз структури персоналу підприємства
- •17.4. Система антикризового управління персоналом
- •Глава 18. Менеджер в антикризовому управлінні
- •18.1. Галузь діяльності менеджера в антикризовому управлінні
- •18.2. Модель менеджера антикризового управління
- •18.3. Дії менеджера в кризовій ситуації
- •18.4. Рольова поведінка менеджера
- •Висновок
10.3. Внутрішні перемінні і зовнішнє середовище в антикризовому маркетингу
У ході проведених маркетингових досліджень підприємство намагається оцінити значення зовнішніх і внутрішніх перемінних для підготовки найважливіших рішень з визначення своєї ринково-продуктової (продуктово-маркетингової) стратегії, що забезпечить його гомеостатичну рівновагу з постійно мінливим зовнішнім середовищем. Приблизний склад врахованих при цьому перемінних даний на рис. 12.
Основна мета досліджень в одержанні необхідної інформації про ринок, про попит та пропозицію відповідних товарів, про ціни, про конкуренцію і т.п. Наскільки важлива подібна інформація для виробників, можна судити хоча б з того, що три чверті великих фірм США мають власні відділи, що займаються проведенням досліджень, а для багатьох інших підприємств такі роботи виконуються за замовленнями численних консультаційних фірм, університетів й інших організацій і фахівців. "Поле" дослідницької діяльності дуже широке:
вивчення характеристик ринку і його потенційних можливостей;
аналіз розподілу ринкових часток між виробниками даних товарів;
дослідженнях
аналіз збуту;
вивчення товарів конкурентів;
реакції на нові товари;
політики цін і реклами;
довгострокове і короткострокове прогнозування й ін.
Необхідно підкреслити особливу важливість визначення проблеми і цілей дослідження. Від цього багато в чому залежать досягнення наміченого результату і раціональність зроблених витрат. Недаремно говорять, що правильно сформульована проблема — це половина її вирішення. Тому саме встановлення проблеми дослідження і його цілей є перший крок у здійсненні цієї роботи. Другим кроком буде аналіз наявної інформації із суті проблеми для того, щоб оцінити достатність намічених зведень, а також джерела і методи збору додаткової інформації, якщо вона необхідна. При цьому повинні бути зіставлені можливі результати пошуку і намічувані витрати праці і фінансових ресурсів.
Якщо прийнято рішення проводити маркетингове дослідження, то на наступному етапі розробляється його план. Далі здійснюється збір потрібної інформації, виконується її аналіз і складається звіт про результати дослідження й отримані рекомендації щодо рішення поставленої проблеми. Не важко зрозуміти, при цьому, наскільки значима кваліфікація й ерудованість працівників, зайнятих у дослідженні на всіх його етапах. Керівник відповідної маркетингової служби, розроблювачі планів досліджень, економісти, аналітики, соціологи, психологи, фінансисти, фахівці з моделювання — це основні працівники, необхідні для здійснення більшості маркетингових досліджень.
Підкреслимо, що результати дослідження, що подаються, повинні бути орієнтовані на потребу керівництва того чи іншого рівня в прийнятті визначених рішень і містити не стільки опис застосованих у дослідженні методів і засобів. їхньої вірогідності і т.п., скільки конкретні результати і рекомендації з оцінкою можливих варіантів рішень і їхніх наслідків.
Розрізняють кон'юнктурні, ринкові і маркетингові дослідження. Перший тип здійснюється, коли необхідно оцінити стан і перспективи розвитку господарської і ринкової кон'юнктури з мстою визначення періодів інвестування виробництва нових продуктів, на які є попит.
Ринкові дослідження вимагаються, якщо виробник товарів хоче зорієнтуватися щодо ринків, на яких він може реалізувати свою продукцію, і факторів, що впливають на дані ринки. Маркетингові дослідження виступають як інформаційна основа досягнення таких цілей, як реалізація визначеного обсягу продажів, створення і виведення на ринок нових товарів, збільшення ринкової частки, удосконалення цінової, сервісної чи рекламної політики і т.п. Повинно бути ясно, що кожен наступний тип дослідження містить у собі попередній.
Маркетингові дослідження розрізняються також в залежності від джерел інформації: коли інформація знаходиться на місці роботи дослідника, коли дослідник звертається до місць перебування інформації, при поєднанні першого і другого підходів. Очевидно, що в першому випадку працюють із вторинною інформацією, а в другому — з первинною; у третім же уявлення про об'єкти дослідження, отримані на основі вторинної інформації, доповнюються і поглиблюються за допомогою безпосередніх контактів зі споживачами, іншими організаціями. Треба мати на увазі, що одержання первинної інформації — це дороге "задоволення", але вона надзвичайно важлива при виробленні і прийнятті відповідних рішень.
Маркетингові дослідження поділяються також у зв'язку з їхньою спрямованістю на ті чи інші об'єкти (елементи) ринкової діяльності: створення нових товарів, оптимізація товарного ряду (асортименту) і удосконалювання товарів, що випускаються, формування ефективної цінової політики, оптимізація збуту, вибір варіантів організації сервісу, здійснення рекламної політики. Крім того, дослідження можуть бути спрямовані на окремі товари і ринок чи на товарні групи і різні ринки.
Один з істотних елементів навколишнього макросередовища підприємства — конкуренція. Без знання конкурентів малоімовірні розробка і прийняття обґрунтованих маркетингових антикризових рішень. Вивчення конкуренції повинне йти від потреб і споживачів, оскільки будь-який виробник, що обслуговує ті ж потреби, що і дане підприємство, хоча б і за допомогою інших товарів, є його конкурентом, зменшуючи кількість потенційних споживачів його продукції.
Усяке підприємство, кожен виробник товарів для того, щоб вижити в умовах конкуренції, направляє свої зусилля на формування такого комплексного параметра своєї продукції, як конкурентоспроможність. Комплексність названого параметра полягає в тому, що він являє собою складну єдність різноманітних характеристик. Серед них:
якісні ознаки, що визначають корисність продукції, тобто її споживчу вартість і ту чи іншу форму втілення цієї корисності;
кількісні показники (величина, вага, ціна, витрата енергії і т.п.);
цілий ряд супутніх характеристик, приміром, гарантія повернення покупцю грошей, якщо той не буде вдоволений товаром;
забезпечення відповідного післяпродажного сервісу;
проведення розпродажів у кредит чи за зниженими цінами і т.д.
Конкуренція стосовно до реалізації якої-небудь потреби може виступати у вигляді товарно-родової, товарно-видової і товарно-марочної.
У першому випадку мова йде про конкуренцію можливостей задоволення потреби за допомогою різного роду товарів; наприклад, людина, бажаючи поліпшити свої транспортні можливості шляхом придбання особистого транспорту, в принципі може це зробити, купити автомобіль, мотоцикл чи велосипед.
В другому випадку, мається на увазі конкуренція видів товарів визначеного роду, скажемо, вибір між різними типами велосипедів.
Нарешті, у третьому випадку мається на увазі вибір марки товару відповідного типу. Виробник повинен мати уявлення про всі різновиди конкуренції і її носіїв — відповідні підприємства і продукції, що випускається ними, щоб шляхом розробки і здійснення визначених заходів забезпечувати в чомусь переваги своєї продукції і її реалізацію на ринку. З цією метою необхідно вивчати конкурентів, досліджувати попит на товари, що випускаються ними і самим зацікавленим підприємством, організовувати розробку і виробництво (чи удосконалювання) конкурентоспроможної продукції.
Вивчення й аналіз конкуренції — одне з найважливіших завдань антикризової політики підприємства-товаровиробника в умовах ринкових відносин. Діяльність на ринку вимагає оцінки власних позицій як основи стратегічного планування й усунення своїх недоліків і слабких сторін у порівнянні з конкурентами. Інформація про конкурентів, яку необхідно збирати й аналізувати у вищевказаних цілях, велика і різноманітна; до того ж вона, природно, міняється в часі.
Першорядне значення мають і повинні бути зібрані дані про доходи підприємств-конкурентів і розвиток їхнього товарообігу, а також інформація про кадрове становище. Не менш важливі зведення про асортиментну політику і нові товари, насамперед, основні, а потім — доповнюючи асортимент. Дані про виробничу потужність, склад і якість машинного (верстатного) парку і ступені його завантаженості винятково значимі при визначенні власної політики цін. Корисно знати якнайбільше про постачальницьку і складську діяльність конкурентів, про елементи їхніх грошових балансів, про зв'язки з іншими фірмами, у тому числі і з клієнтами, постачальниками, кредиторами, нарешті, про стан рекламної політики. Важливою є оцінка, для яких груп споживачів шанси тактики конкурентів виявляються кращими, гіршими чи однаковими з даним підприємством. Приводом для відповідних висновків може бути з'ясування долі найбільш значимої продукції конкуруючих підприємств.
Реальна і єдина можливість мати подібну інформацію — це послідовно, систематично і критично збирати і відбирати її для наступного аналізу для того, щоб звести до мінімуму вплив факторів ризику, пов'язаних з наявністю і діяльністю конкурентів, і забезпечити розробку необхідної ринкової стратегії.
Виживання в умовах конкуренції — це не тільки боротьба, але й компроміси. Якщо не можеш перемогти конкурента, вступи з ним у союз — цей принцип співробітництва в усе більшій мірі реалізується в практиці господарювання фірм і підприємств розвинутих країн.