7.5. Закони і закономірності як фактор стабільності роботи підприємства

Перераховані вище закони організації і закони для організацій будуть ефективно працювати на організацію, якщо керівник зуміє знайти їхнє розумне поєднання, виділить головний на сучасний момент закон і забезпечить підпорядкування йому всіх інших для досягнення глобальної мети організації.

Закон інформованості-впорядкованості, закон самозбереження і закон розвитку — це функціональні закони, пов'язані з організацією як процесом. Закон синергії, закон єдності аналізу й синтезу і закон композиції і пропорційності — це структурні закони, пов'язані з організацією як явищем.

Закон композиції і пропорційності говорить про те, що: кожна матеріальна система прагне зберегти у своїй структурі всі необхідні елементи (композицію), що знаходяться в заданій співвідносності чи заданому підпорядкуванні (пропорції). Закон композиції і пропорційності розглядається на рівні організації і на рівні зовнішнього середовища, у якому організація є одним з елементів. Він відноситься до об'єктивних законів організації.

Гармонія — це природний еволюційний процес, що відбувається на всіх рівнях світової цивілізації: держав, галузей, організацій, родини і навіть однієї людини. Гармонію варто розглядати тільки суб'єктивно (гармонія для кого, для чого). Гармонія допускає наявність сукупності елементів, процесів і їхньої співвідносності (пропорційності). Ось деякі її фрагменти.

Принцип планування: кожна організація повинна мати обґрунтований план діяльності і розвитку.

Принцип координації: кожна організація повинна стежити за стратегічними, тактичними й оперативними змінами і вносити відповідні корективи в механізм виконання.

Принцип повноти: кожна організація повинна виконувати весь набір функцій виробництва й управління на своїй ділянці діяльності або самотужки, або за допомогою залучених організацій.

Принцип пріоритету мети: у системі ціль — завдання — функція найвищий пріоритет має мета, потім завдання і далі функція.

Принцип пріоритету функцій над структурою при створенні організацій: створення нових організацій здійснюється для реалізації визначеного набору цілей.

Принцип пріоритету структур над функціями в діючих організаціях: у реально діючих організаціях створюється унікальна для кожної організації аура взаємодії між елементами.

Принцип пріоритету суб'єкта управління над об'єктом при створенні структурного підрозділу (ланки): при створенні організації її власник (засновники) повинен підбирати "під себе" персонал, продукцію, що випускається, місце розташування організації.

Принцип пріоритету об'єкта управління над суб'єктом для діючих організацій: керівники і головні фахівці організації повинні підбиратися під конкретні діючі структурні підрозділи з урахуванням їх сумісності.

Принцип відповідності між поставленими цілями і виділеними ресурсами: кожній меті повинен відповідати набір матеріальних, фінансових і людських ресурсів, покликаних забезпечити виконання набору завдань.

Принцип відповідності розпорядження і підпорядкування: у кожного працівника повинен бути один лінійний керівник і будь-яка кількість функціональних.

Принцип відповідності ефективності виробництва й економічності: для кожної організації повинна бути знайдена відповідність між ефективністю і витратами.

Принцип прямогочності: виробничі й інформаційні процеси повинні йти по найкоротшому шляху з мінімальною кількістю допоміжних операцій.

Принцип ритмічності: виробничі й інформаційні процеси повинні йти рівномірно із заздалегідь заданими тимчасовими інтервалами.

Принцип пропорційності: виробничі й інформаційні процеси повинні йти за графіком, щоб не було простоїв і затоварення.

Принцип синхронізації (системний принцип): серед виробничих й інформаційних процесів необхідно виділити постійно чи тимчасово центр синхронізації, під який повинна підлаштовуватися робота інших підрозділів. Процес організації може одержати наступні властивості: стійкість чи мінливість, безперервність чи дискретність, циклічність чи однократність. Кожна властивість процесу має сферу ефективного додатка.

Практика використання закону полягає в обґрунтованому виборі необхідних елементів організації і забезпеченні необхідної їхньої пропорції.

Закони роблять один на одного як позитивний, так і негативний вплив.

Наприклад:

за законом синергії шляхом збільшення до відомих меж чисельності персоналу можна домогтися різкого збільшення потенціалу організації, що відповідає закону розвитку, однак закон композиції і пропорційності і закон єдності аналізу і синтезу будуть гальмувати таке розширення;

виконання керівником вимог закону композиції і пропорційності забезпечує стабільність організації, однак, це суперечить закону самозбереження, що вимагає швидкої перебудови в умовах ринкової економіки.

Розібратися в перетинаннях законів непросто навіть для професіонала.

Принцип єдності дає підхід для ефективного використання наведеного набору законів. Цей підхід полягає в наступному.

Закони мають об'єктивний характер, тому будуть виконуватися незалежно від нашого бажання, тобто набір елементів (законів) уже заданий. Звідси випливають завдання керівника:

з переліку цілей організації виявити основну мету на визначений період (на місяць, квартал, рік);

з набору об'єктивних законів вибрати чільний закон, якому відповідає поставлена пріоритетна мета і якому варто приділити основну увагу;

підкорити реалізацію інших законів чільному закону;

домогтися відповідності законів один одному шляхом встановлення пропорцій, пріоритетів і термінів їхнього виконання. Невиконання принципу єдності приводить до погіршення показників виробничо-господарської діяльності.

У соціальній організації, центром якої є людина, об'єктивно виконується ряд загальних і особливих законів і принципів, що являють собою єдине ціле у світі організацій. Невиконання цих законів, як правило, приводить до невдачі, втрати стійкості організації, до її краху.