Глава 7. Основні закони функціонування і розвитку підприємств

7.1. Загальні поняття про закони. Закон синергії

Особливості законів організації і законів для організацій Закон, закономірність з позицій менеджменту можна уявити як

зв'язок цілей управління з засобами і методами їхнього досягнення.

Наприклад, закономірність створення організацій — це:

виявлення конкретної суспільної потреби або потреби групи людей;

дослідження потреб на стійкість, обсяг, ступінь незадоволеності;

формування об'єкта управління (склад, професійний рівень, функціональні обов'язки);

створення суб'єкта управління (склад, професійний рівень, функціональні права й обов'язки). До складу суб'єкта управління можуть входити фізичні і (чи) юридичні особи;

проектування організації (організаційна структура управління, географічне розташування і структура — зосереджена чи розподілена).

Таким чином, закон (закономірність) має механізм дії і механізм використання. Механізм дії полягає у формуванні залежності вихідних параметрів від вхідних параметрів; визначення допустимої інерційності, запізнювання і поріг реагування. Механізм використання — це набір правил і норм для реалізуючого механізм дії працівника з вказівкою переліку його прав і відповідальності.

Організація завжди випробовує два впливи: перший з боку закону, другий з боку керівника. Якщо механізм дії і механізм використання погоджені, то це, природно, приводить до ефективної діяльності організації.

Кожну організацію можна розглядати як суперпозицію (складну суму) більш дрібних підрозділів. Механізм використання закону в організації також можна розглядати як суперпозицію закону в низових підрозділах; результат його виконання — вхідний вплив (аргумент) для виконання закону наступної ієрархії організації. Невиконання закону в якому-небудь підрозділі чи рівні ієрархії (функція, наслідки) може привести до зриву поставлених цілей. Крім того, у механізмі використання можуть бути передбачені обмеження на галузь застосування (наприклад, реалізація закону тільки у визначених підрозділах організації).

Закони організації містять у своєму складі загальне й особливе. Загальна частина закону містить механізм дії незалежно від країни, географічного розташування, сфери діяльності організації. Особливе — це частина закону, що не змінює його суті й відображає особливості організації як соціальної системи. Наприклад, загальний рівень культури і професійної підготовки і т.д.

Закони відіграють вирішальну роль у теорії організації, у тому числі:

утворять теоретичний фундамент;

сприяють переходу від емпіричного підходу до професійного;

дозволяють правильно оцінити виникаючу ситуацію;

дозволяють аналізувати іноземний досвід.

Керівник може в основі своєї діяльності керуватися або здоровим глуздом ("хотів зробити як краще"), або законами організації і для організацій. Здоровий глузд звичайно приводить до відцентрових рухів в організаціях від стійких станів, а при науковому підході — до доцентрових рухів убік стійкості і процвітання (рис. 2.7).

Прикладами дії відцентрових сил можуть бути ситуація, що передувала розвалу СРСР, розлучення у родині, банкрутство (розвал) підприємства і т.д.

у своєму розвитку до єднання — стійкості (знак плюс)

і розвалу — банкрутства (знак мінус)

Закони організації за важливістю поділяються на два рівні. До першого відносять основні закони організації: закон синергії, закон самозбереження і закон розвитку1, до другого — менш важливі закони організації: закон інформованості-впорядкованості, закон єдності аналізу і синтезу, закон композиції і пропорційності, специфічні закони соціальної організації. Слід зазначити, що специфічні закони формуються з наборів відповідних принципів. Ці принципи базуються на наступному:

у будь-якій організації наявні керовані, частково керовані і некеровані процеси. Кожен процес звичайно містить у собі чотири складові: вхідні впливи, перетворення вхідного впливу, результат перетворення вхідного впливу, вплив результату на вхідний вплив;

залежності між вхідними впливами і вихідними результатами можуть мати різний вид (табличні, графічні, формульні, словесні; набір параграфів, статей, інструкцій, положень);

залежності можуть бути: об'єктивними і суб'єктивними, короткочасними і довгостроковими, моральними й аморальними. Об'єктивні формуються незалежно від волі і свідомості людей. Суб'єктивні залежності формуються людьми для реалізації глобальних цілей організації чи країни.

З категорії "залежність" випливає поняття "закон". Закон — це залежність, що або: зафіксована в законодавчих документах (конституції, законодавчих актах, статутах і т.д.); є загальноприйнятою нормою для великої групи людей і організацій; одержала визнання і підтримку авторитетних учених. Об'єктивні закони звуться законами організації, а суб'єктивні — законами для організацій. Закономірність є частиною закону. Закон чи закономірність з позицій менеджменту можна представити як зв'язок цілей управління з засобами і методами їхнього досягнення.

Закони організації мають у своєму складі загальне й особливе. Загальна частина закону має механізм дії незалежно від країни, географічного розташування, сфери діяльності організації. Особливе — частина закону, що не змінює його суті й відтворює особливості організацій як соціальної системи. Закони організації утворюють теоретичний фундамент. Вони сприяють переходу від емпіричного підходу до професійного, дозволяють правильно оцінити виникаючу ситуацію й аналізувати досвід.

Ознаки досягнення синергії в організації.

Різні поєднання наявних ресурсів в організації створюють неоднаковий внутрішній її потенціал, здатний успішно протистояти агресії зовнішнього середовища і розвиватися на даному підприємстві чи ж під тиском зовнішнього оточення боротись за своє існування. При цьому розглянутий потенціал може змінюватися в ту чи іншу сторону поступово чи стрибкоподібно. У теорії процес істотного збільшення чи зменшення потенціалу якої-небудь матеріальної системи зветься синергією. Більше того, в економічних процесах часто буває таке становище, коли сумарний вплив окремих факторів на якийсь об'єкт часто не дорівнює сумі окремих даних факторів, тобто спрощено 2+2 може дорівнювати 5, 6 чи 3. Тому вивчення синергії вкрай важливо для будь-якого економіста.

Закон синергії можна сформулювати в такий спосіб: для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або істотно більшим простої суми потенціалів елементів, що входять у нього (людей, машин, матеріалів, капіталу і т.д.), або істотно меншим.

Заздалегідь спроектувати умови досягнення синергії досить важко. Також важко оцінити можливе збільшення загального потенціалу організації. Вимір синергетичного ефекту поки не виробляється. Однак проводяться нагромадження статистичних даних про вплив синергії, формуються найпростіші моделі умов її досягнення. Як елемент такої моделі можна навести ряд ознак, що характеризують наявність синергії:

гарний настрій у колективі;

зниження простудних і серцево-судинних захворювань;

підтримка колективної, а не відрядної оплати праці;

скорочення технологічного циклу;

використання заморожених ресурсів, у тому числі тих, що знаходяться в особистому користуванні;

часткове відмовлення від послуг сторонніх організацій;

ріст кількості пропозицій з удосконалення виробництва й управління;

посилення інтересу працівників до підвищення професійної освіти;

активне придбання акцій своєї компанії;

вироблення і підтримка традицій організації;

посилення технологічної й організаційної дисципліни;

посилення лояльності до своєї організації і безпосереднього керівництва;

скорочення кількості оперативних (у тому числі організаційних) питань, що включаються в порядок денний нарад і збільшення кількості стратегічних питань (просування товару на ринки і стимулювання збуту, якість товарів і послуг, нові види товарів і послуг);

зменшення втоми працівників;

стійкість організації до невеликих зовнішніх впливів, що обурюють;

благодійна діяльність,

постійний попит на продукцію,

виконання бізнес-плану.

Таким чином, щоб реалізувати закон синергії, керівник повинен створити у своїй організації систему. Як відомо, одним з елементів будь-якої системи є зв'язки (комунікації): адміністративні, функціональні і міжособистісні. Формування і добір зв'язків — важливе завдання керівника. Крім тою, керівник повинен формувати технологічну систему своєї організації, що заснована:

на однорідності використовуваних видів сировини, матеріалів, технологій;

на інтеграції і кооперації виробництва;

на використанні передової технології (ноу-хау).

на створенні асоціацій у рамках єдиного технологічного процесу, наприклад, перероблюваних організацій поблизу родовища сировини.

Для успішної реалізації закону синергії існує ряд методів: "питання і відповіді", "конференція ідей", "мозкова атака", "кейс-метод" й ін.

Метод "питання і відповіді" — найбільш простий в організаційному виконанні. Його реалізація може бути частково формалізована за допомогою комп'ютера шляхом створення інформаційної бази можливих питань, відповідей і наслідків їхніх реалізацій.

Дуже перспективний метод "конференція ідей", в основі якого лежить стимулювання процесу мислення на рівні підсвідомості. Зі звивиною конференцією тут мало спільного. Основні принципи даного методу:

число учасників у межах 4-12;

забороняються глузування, критика, у тому числі і позитивна;

для обговорення формулюються одне-два залежні один від одного завдання;

тривалість конференції 30—50 хвилин;

ведеться запис усіх пропозицій, у тому числі й абсурдних.

Метод "мозкової атаки" найбільш розповсюджений у США. В основі його лежить стимулювання підсвідомості, що є невичерпним джерелом людського духу, появи блискучих ідей1. Усі методи повинні бути спрямовані на посилення позитивної чинності закону синергії.

Вимір синергетичного ефекту поки що не проводиться. Однак проводяться нагромадження статистичних даних про вплив синергії, формуються найпростіші моделі умов її досягнення.